ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" червня 2006 р. | Справа № 29/206-06-5241 |
За позовом: ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну”
до відповідача: Одеська залізниця
про стягнення 22490,18 грн.
О.Ю. Аленін
Представники:
Від позивача: Щурова О.М. за довіреністю б/н від 17.01.2006р.
Від відповідача: Ткаченко В.В. за довіреністю № 190 від 17.02.2006р.
Суть спору: ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” звернувся до суду з позовом до Одеської залізниці про стягнення 22490,19 грн., з яких 21918 грн. недостача вантажу та 572,18 грн. вартість послуги охорони вагону.
Позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 22604,62 грн., з яких 21918 грн. недостача вантажу та 686,62 грн. вартість послуги охорони.
Відповідач надав суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає на підставі того, що відповідно до записів у залізничній накладній № 45676886 від 28.03.2006р. навантаження вантажу проводилось на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, їм же була визначена і маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон прибув на станцію призначення в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом № БО 706176/79 від 03.04.2006р. Ці обставини, на думку відповідача, вказують на те, що залізниця прийняла вантаж у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:
ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” зі станції Нижньодніпровськ-Пристань Придніпровської залізниці за накладною № 45676886 у вагоні № 38509207 були відвантажені труби сталеві зварені круглого, прямокутного поперечного перерізу, оцинковані. Вантажоодержувач Порт Ізмаїл, експедитор у порту СП „Трейс”.
При видачі вантажу одержувачу у вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 5620 кг., про що складено комерційний акт від 03.04.2006р. БО № 706176/79.
Вартість 1 т труби, відвантаженої у вагоні № 38509207, складає 3250 грн. відповідно до платіжної вимоги № 10245 від 27.03.2006р.
В результаті виявленої недостачі, за розрахунком позивача, відправнику вантажу заподіяний матеріальний збиток у сумі 21918 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.
Вагон № 38509207 завантажений ВАТ „Комінмет” і прийнятий залізницею до перевезення під охороною залізниці. Згідно „Порядку проведення розрахунків за супроводження і охорону вантажів особовим складом і засобами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України”, затвердженого наказом Міністерства охорони транспорту України від 20.01.1997р. № 18 у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1994р. № 106 „Про забезпечення охорони вантажів, що переводяться залізничним транспортом”, ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” проведена оплата охорони вантажу. Вартість послуги охорони вагону, яка сплачена позивачем, складає 686,62 грн.
За твердженням позивача, факт розкрадання вантажу свідчить про незабезпечення його охорони і заподіянні відправнику вантажу матеріального збитку, тому позивач просить стягнути з відповідача вартість послуг охорони в розмірі 686,62 грн.
Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (нестачу) прийнятого до перевезення вантажу, залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкод, якщо не доведуть, що нестача виникла з незалежних від них причин.
На підставі ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за недостачу –у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу в розмірі 21918 грн.
Між тим вимоги за позовом про стягнення вартості послуг охорони в сумі 686,62 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Визначаючи правову природу збитків в сумі 686,62 грн., що заявлені до стягнення і які складаються з вартості послуг охорони, позивач виходить з того, що ці збитки виникли внаслідок саме неналежного виконання залізницею своїх обов’язків з охорони вантажу.
Втім з таким висновком суд не може погодитись.
Відповідно до ч.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГПК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, виходячи зі змісту цих положень, особа несе відповідальність у вигляді оплати збитків за умови наявності цих збитків, які, в свою чергу, є наслідком господарського правопорушення.
Розглядом справи причинного зв’язку між витратами, понесеними позивачем на охорону вантажу, з нестачею цього вантажу, не встановлено, оскільки ці витрати не пов’язані з порушенням відповідачем своїх обов’язків щодо охорони вантажу.
Викладене свідчить про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 686,62 грн., а тому в цій частині в позові слід відмовити.
Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82-85, ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеської залізниці (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” (м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерну, 7, код 05393062) 21918 грн. боргу, 219,18 грн. держмита та 114,41 грн. за ІТЗ судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Аленін О.Ю.