Справа № 2-а-789/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2007 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - ХлюстінаЮ.М.
при секретарі судового засідання - Диновській Н.С.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1
від відповідача представник - Колесніченко А.А. (по довіреності)
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщені Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 3955 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 6415 грн., -
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до військової частини А 3955 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 6415 грн., мотивуючи це тим, що Він проходив військову службу з 01.06.1982 року по 27.03.2006 року. На момент звільнення перебував на речовому забезпеченні в військової частині А-1533, що підтверджується довідкою-розрахунком на отримання грошової компенсації замість речового майна № 231. Витягом із наказу командира військової частини А-1533 від 27.03.2006 року № 65 та ксерокопією його послужного списку.
Відповідно до директиви Міністра оборони України від 30.12.2005 року № 322/1/024 та директиви Командувача військ Південного оперативного командування від 16.01.2006 року № 6/1/08, військова частина А-1533 розформована. Згідно наказу Командувача військ Південного оперативного командування від 03.02.2006 року № 02 частиною правонаступником призначена військова частина А-3955 (місто Білгород-Дністровський Одеської області) Південного оперативного командування, що підтверджується довідкою військової частини А-1533 від 19.10.2006 року № 3458.
Як вбачається із змісту ст. ст. 17, 43 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань в мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444: «...Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення»
Стаття 28 цього Положення передбачає, що військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
За період проходження військової служби йому не видане речове майно на суму 6415 гривен, та при звільненні, за моїм бажанням, не виплачена відповідна грошова компенсація, про що свідчить довідка-розрахунок № 231 на отримання грошової компенсації замість належного речового майна.
Військова частина дану заборгованість визнає, що підтверджується відповідною довідкою-розрахунком.
До теперішнього часу з ним не розрахувалася, що примушує мене звертатися за судовим захистом. Вважає дії відповідача щодо не виплати йому, за бажанням, при звільнені у запас, грошової компенсації взамін належного речового майна не те що неправильними, а незаконними. Конституційний Суд України неодноразово давав роз'яснення з питань обмеження пільг, компенсацій та гарантій військовослужбовцям. Суть їх полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та їх сімей, зумовлений особливостями професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє верховенство права.
Вищевикладене свідчить про порушення відповідачем ч. 1 ст. 8 та ч. 3, 4 ст. 22 Конституції України в частині недопущення звуження існуючих праві свобод громадян.
Відповідач не визнав вимоги ОСОБА_1, та просить їх не задовольнити, мотивуючи це тим, що відповідно до вимог ст. 99 п. 1, п.2 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Одержання військовослужбовцями за рахунок держави грошового забезпечення або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість нього було передбачено частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, 11 березня 2000 року вступив в силу Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", пунктом 2 якого було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна, в зв'язку з чим з 11 березня 2000 року і по теперішній час в Збройних Силах України було призупинено забезпечення військовослужбовців, грошовою компенсацією замість речового майна.
До цього часу Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" не скасований і не визнаний таким, що не відповідає вимогам Конституції України, тому діє на всій території України в повному обсязі і підлягає обов'язковому виконанню.
На сьогоднішній день чинне законодавство України не передбачає право позивача на отримання компенсації речового майна.
Отримання речового майна військовослужбовцями в натуральному вигляді вказаним Законом України не припинялось. Це означає, що військовослужбовець має право вимагати видачу йому належного майна в натурі і лише у випадку відсутності такого майна -вимагати виплати грошової компенсації замість нього.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази якими вони підтверджуються, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову повинно бути відмовлено у повному обсязі з таких підстав.
ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 1.06.1982 року по 27.03.2006 року (аркуш справи 9-13). На момент звільнення знаходиться на грошовому, продовольчому та речовому забезпеченні у військовій частині А1533. Вказана часина була розформована (аркуш справи 4) і її правонаступником призначена військова частина А 3955.
За період проходження служби ОСОБА_1 грошова компенсація за речове майно складає 6415 грн.( аркуш справи 3) Цю компенсацію позивач не отримав.
Відповідно до положень ч.2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і
інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» та ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них.
Однак, згідно ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року з 01.03.2000 року призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо одержання компенсації генералами, офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями, які проходять військову службу у тому числі за контрактом, продовольчих пайків за нормою №7 та грошової компенсації за належне до видачі речове майно, що призвело до зупинення права отримування продуктів харчування або грошової компенсації за продукти харчування та речове майно військовослужбовцями Збройних сил України. Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України від 03.11.2006 року, з 01.01.2007 року відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п.59 ст. 71 дію п.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» знову призупинено.
Таким чином, суд вважає, що військова частина А 3955 не виплачуючи компенсацію за речове майно ОСОБА_1 діяла правомірно у відповідності до діючого законодавства.
При оцінці дій відповідача суд керувався положеннями ч.3 ст. 1 КАС України та не знайшов підстав для визнання дій відповідача протиправними, а тому відмова за цими мотивами є законною та ґрунтовною.
Судом при розгляді вказаної справи, у зв'язку з тим, що вимоги позивача не задовольняться в повному обсязі, не розглядалося питання про порушення з боку позивача вимог ст. 99 КАС України.
За таких обставин, на підставі положень ч.1 ст. 162 КАС України в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А 3955 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 6415 грн.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.