Справа № 2-а- 700/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання - Диновській Н.С.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1
від відповідача представник - ОСОБА_2 (по довіреності)
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщені Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 3438 про зобов'язання сплатити компенсацію замість продовольчого пайку за період з 11.03.2000 року по 1.08.2007 року в сумі 17400 грн. 86 коп. та компенсацію за порушення термінів її виплати в сумі 5591 грн. 19 коп., а загальною сумою 22992 грн. 05 коп., -
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до військової частини А 3438 про зобов'язання сплатити компенсацію замість продовольчого пайку за період з 11.03.2000 року по 1.08.2007 року в сумі 17400 грн. 86 коп. та компенсацію за порушення термінів її виплати в сумі 5591 грн. 19 коп., а загальною сумою 22992 грн. 05 коп., мотивуючи це тим, що знаходиться на грошовому, продовольчому та речовому забезпеченні у військовій частині А3438. Стаж моєї безперервної служби у Збройних Силах на даний час складає 26 календарних років.
Він маю право на одержання за рахунок держави продовольчого забезпечення або на отримання грошової компенсації замість продовольчого пайку. Це право гарантовано йому п.2 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05.10.2000 р. та ст. 9 в редакції Закону до 03.11.2006 p., і п.2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Дію п.2 ст. 9 -1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік згідно з п.59 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489 "Про державний бюджет України на 2007 рік", а ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" було викладено в новій редакції на підставі Закону України від 03.11.2006 р. № 328 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" ( ст. 7 зазначеного Закону), що суперечить ст. 22 Конституції України, якою закріплено, що конституційні права і свободи громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.
Згідно зі ст. 1 п.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та
компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівної заміни. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
ст. 2 зазначеного вище Закону передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні - правові акти приймаються на основі Конституції України. З урахуванням вищезазначеного є всі підстави вважати норми ст. 9 і Закону України від 19.12.2006 р. № 489, та ст. 16 Закону України від 03.11.2006 р. № 328 такими, що суперечать ст. ст. 8, 22 Конституції України та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а крім того, вони не мають зворотної сили дії.
Розмір належної йому компенсації замість продовольчого пайку за період з 11.03.2000 р. поі.08.2007 р. складає 17 400 грн. 86 коп.
Сплата компенсації замість продовольчого пайку також повинна бути проведена з урахуванням компенсації за порушення термінів її виплати. Відповідно до довідки-розрахунку загальна сума компенсації складає 5 591 грн. 19 коп.
Незважаючи на його неодноразові звернення до командування частини з проханням виплатити грошову компенсацію до цього часу відповідне рішення не прийнято. Згідно зі ст. 55 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" неправомірні рішення, дії або бездіяльність органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил та іншими нормативно - правовими актами.
Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України.
Відповідач вимоги ОСОБА_1 не визнав і просив в задоволенні вимог йому відмовити, мотивуючи це тим, що право на одержання продовольчих пайків пайків або грошової компенсації замість них було передбачено Законом України від 20.12.91 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з наступними змінами та доповненнями (в редакції Закону, що діяла до 01.01.07 року).
Разом з тим, п.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року з 11.03.2000 року призупинено дію ч.2 ст. 9 цього Закону в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них та замість речового майна за винятком відповідних категорій військовослужбовців, до яких позивач не належав. Таким чином, було призупинено і дію норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 р., як підзаконного акту, про який згадує позивач, і яка передбачала одержання генералами, офіцерами, прапорщиками (мічманами) та військовослужбовцями, що проходять службу за контрактом, продовольчих пайків або грошової компенсації замість них.
Зазначений Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не скасований, Конституційним Судом України неконституційним не визнаний, а тому він діє.
Дійсно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 05.10.2000 року, яка вступила в силу з 01.01.2001 року, передбачено : «Військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності...» Про одержання продовольчих пайків тут нічого не казано, а, як було вище згадано, характер та умови службової діяльності позивача, не передбачали харчування його за рахунок держави. Загальновійськовою нормою № 1, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» передбачено харчування, а не одержання продовольчих пайків, певних категорій військовослужбовців за рахунок держави. В п.6 Приміток до цієї норми вказано : «Військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани та військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, під час перебування їх у польових умовах та в інших випадках у разі
відсутності підприємств громадського харчування можуть забезпечуватися харчуванням через їдальні військових частин за загальновійськовою нормою за плату в сумі, що відповідає розрахунку його вартості». Позивач же і відносився до цієї категорії військовослужбовців. Крім цього, у відповідності до ст. ст. 1, 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р. № 1934, військова частина є структурним формуванням Збройних Сил України - військовою державною структурою, призначеною для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності і недоторканості України, що цілком фінансується з державного бюджету.
Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного Кодексу України будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявністю відповідного бюджетного призначення. Інших джерел фінансування у військовій частині немає.
Військовій частині А 3438 кошти з березня 2000 року на виплату компенсації замість речового майна не виділялись, то і вини у цьому військової частини немає, тому що вона не є розпорядникам бюджетних коштів, а тому вона взагалі не може бути і належним відповідачем по даній справі. До того ж, згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Позивач же не отримувала компенсацію за речове майно з березня 2000 року, і має право звернутись до суду тільки з вимогами стосовно подій, починаючи з серпня 2006 року.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази якими вони підтверджуються, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову повинно бути відмовлено у повному обсязі з таких підстав.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, знаходиться на грошовому, продовольчому та речовому забезпеченні у військовій частині А 3438. Стаж його безперервної служби у Збройних Силах на даний час складає 26 років (аркуш справи 6)
За період з 2000 року по 2007 рік грошова компенсація за продовольче забезпечення складає 17400, 86 грн.( аркуш справи 4) Цю компенсацію позивач не отримав.
Згідно з довідкою командування військової частини А3438 (аркуш справи 9) позивач під час проходження військової служби у військовій частині А 3438 з 11.03.2000 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні в медичних закладах Міністерства оборони України не перебував.
Відповідно до положень ч.2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» та ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них.
Однак, згідно ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року з 01.03.2000 року призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо одержання компенсації генералами, офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями, які проходять військову службу у тому числі за контрактом, продовольчих пайків за нормою №7 та грошової компенсації за належне до видачі речове майно, що призвело до зупинення права отримування продуктів харчування або грошової компенсації за продукти харчування та речове майно військовослужбовцями Збройних сил України. Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України від 03.11.2006 року, з 01.01.2007 року відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п.59 ст. 71 дію п.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» знову призупинено.
Таким чином, суд вважає, що військова частина А 3438 не виплачуючи компенсацію за продовольчі пайки ОСОБА_1 діяла правомірно у відповідності до діючого законодавства.
З урахуванням вказано, суд не може задовольнити вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за втрату частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням терміну виплати в сумі 5591 грн. 19 коп.( аркуш справи 5)
При оцінці дій відповідача суд керувався положеннями ч.3 ст. 1 КАС України та не знайшов підстав для визнання дій відповідача протиправними, а тому відмова за цими мотивами є законною та ґрунтовною.
Судом при розгляді вказаної справи, у зв'язку з тим, що вимоги позивача не задовольняться в повному обсязі, не розглядалося питання про порушення з боку позивача вимог ст. 99 КАС України.
За таких обставин, на підставі положень ч.1 ст. 162 КАС України в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1до військової частини А 3438 про зобов'язання сплатити компенсацію замість продовольчого пайку за період з 11.03.2000 року по 1.08.2007 року в сумі 17400 грн. 86 коп. та компенсацію за порушення термінів її виплати в сумі 5591 грн. 19 коп., а загальною сумою 22992 грн. 05 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.