СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 листопада 2006 року | Справа № 2-30/12846-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Видашенко Т.С.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міські транспортні системи" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 11.09.2006 по справі № 2-30/12846-2006А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17, місто Сімферополь, 95001)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міські транспортні системи" (вул. Маяковського, 6-а, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 578,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 у справі № 2-30/12846-2006А (суддя Ловягіна Ю.Ю.) позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міські транспортні системи" на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим 578,64 грн. заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Постанова суду мотивована тим, що згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески. Однак, в порушення вимог вказаного Закону відповідачем не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим були порушені інтереси держави в особі Пенсійного фонду, як розпорядника вказаних коштів.
Сума боргу, яка вказана у вимогах Пенсійного фонду не була сплачена, узгоджена страхувальником та не оскаржена до суду.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати.
На думку сторони, при вирішення справи суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судом не враховано, що відносини по загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню урегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 та Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997.
Згідно з пунктом 4 статті 8 Заключних та перехідних положень Закону № 1058-ІV суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом № 1058-1V у фіксованому розмірі, але в Законі № 1058-ІV розмір цих внесків не зазначено.
Позивач посилається на Інструкцію про порядок нарахування і сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 Ю, але згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1058-ІV розмір страхових внесків встановлює Верховна Рада України. Тому, суд повинен був прийняти до спірних правовідносин не пункт 4 статті 8 Заключних положень Закону № 1058-ІV, а пункт 1 частини 8 цього Закону, в якому сказано, що до вступу в силу закону про направлення частини страхових внесків до Накопичуваного фонду страхові внески, перераховані до солідарної системи (за деякими вилученнями), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначеному цім Законом, та у розмірі, передбаченому Законом України № 400/97-ВР для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Визначення осіб, які є платниками збору, на думку відповідача, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України № 400/97-ВР враховуючи положення Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" № 2063-III від 19.10.2000 та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міські транспортні системи" є платником єдиного податку, тобто суб'єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає статті 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" № 2063-III від 19.10.2000.
Таким чином, відповідач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому не повинно сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, суд не прийняв до уваги лист Пенсійного фонду України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.02.2005 № 1526/04, № 933/0/2-05, яким роз'яснювалось, що в зв'язку з одночасною дією у 2004 році декількох нормативно-правових актів з питань сплати страхових внесків, сплачені СПД у складі єдиного фіксованого податків та перераховані органами Державного казначейства України в бюджет Пенсійного фонду України кошти зараховувались в рахунок сплати страхових внесків. Цим листом було рекомендовано не нараховувати пеню та не застосовувати штрафні санкції к вищезазначеним платникам за несплату або несвоєчасну сплату страхових в нарахованих у 2004 році (в т.ч. і за грудень місяць).
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає справу за відсутністю сторін, оскільки їх явку не визнано обов’язковою.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міські транспортні системи" зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя за № 15-03-4426.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.
В порушення вимог Закону 1058-IV від 09.07.2003 та пункту 5 (7) Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідачем не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 та Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 у сумі 578,64 грн.
Позивачем відповідно до частини 3 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 1058-IV від 09.07.2003 страхувальнику були направлені рекомендованою коерспонденцією вимоги на сплату боргу № Ю-185 від 03.02.2005 на суму 172,80 грн., № Ю-39 від 05.01.2005 на суму 238,40 грн., № Ю-305 від 05.04.2005 на суму 189,44 грн.
Згідно зі статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-IV від 09.07.2003 протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги про сплату боргу та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, страхувальник зобов'язаний сплатити суму боргу.
Однак, сума боргу, яка вказана у вимогах відповідачем не була сплачена, узгоджена та не оскаржена до суду.
Судом першої інстанції вірно не прийняти до уваги доводи відповідача, що він звільнений від сплати внесків до Пенсійного фонду України, оскільки знаходиться на єдиній системі оподаткування у зв’язку з наступним.
Пунктом 6 Указу Президенту України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), платником яких не є суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок. У тому числі - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Але, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мають різну юридичну природу. Збір був включений до системи оподатковування в Україні та поширювався на правовідносини в сфері обов'язкового державного пенсійного страхування і відносився до податкового законодавства.
01.01.2004 набув чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Винятково цим Законом визначаються коло осіб, підлягаючих загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, перерахування та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості по цих внесках.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 18 Закону №1058-ІV визначено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України №1058-ІV визначено, що страхувальниками є роботодавці, у тому числі юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподатковування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).
Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 № 727/98 розроблений для використання в сфері оподатковування, а оскільки страхові внески до Пенсійного фонду України виключені із системи оподаткування, то відповідно сплата єдиного податку не звільняє його платника від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міські транспортні системи" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 у справі № 2-30/12846-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Т.С. Видашенко
З.Д. Маслова