СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 листопада 2006 року | Справа № 2-24/11709-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
прокурора: Пархоменко Д. П., посвідчення № 229 від 24.11.04;
позивача: Чуб В. М., довіреність № 220/Д-483 від 13.12.05 - Міністерство оборони України;
відповідача: не з'явився - підприємство "Артек-Союз";
розглянувши апеляційне подання військового прокурора Білоцерківського гарнізону на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 12.09.2006 у справі №2-24/11709-2006
за позовом військового прокурора Білоцерківського гарнізону (вул. Шолом-Алейхема, 21-а, м.Біла Церква, Київська обл, 09117)
в інтересах держави в особі:
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м.Київ 1, 01001)
до підприємства "Артек-Союз" (вул. М. Залкі, 21-5, м.Сімферополь, 95053)
про стягнення 19124,11 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 12.09.2006 у справі № 2-24/11709-2006 частково задоволено позов військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до підприємства "Артек-Союз" про стягнення 19 124,11 грн. З підприємства "Артек-Союз" на користь Міністерства оборони України стягнуто 5354,75 грн. штрафу, 905,38 грн. пені.
Не погодившись з постановленим судовим актом, військовий прокурор Білоцерківського гарнізону вніс апеляційне подання, в якому просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняте нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Заперечення на апеляційне подання до суду не надходили.
У судове засідання 20.11.2006 представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням прокурора та представника позивача судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У липні 2006 року військовий прокурор Білоцерківського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до підприємства "Артек-Союз", просив стягнути штрафні санкції у сумі 19 124,11 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 246/1/1/05/40-Д від 21.03.2005 на поставнку продовольства для державних потреб.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним в частині стягнення пені в сумі 13769,36 грн.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов’язань та норми про відповідальність за порушення умов договору.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
21.03.2005 між Міністерством оборони України та підприємством "Артек-Союз" укладено договір № 246/1/1/05/40-Д на поставку продовольства для державних потреб, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити продовольство для потреб Міністерства оборони України, а Замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положенням цього договору та специфікацією.
Пунктом 6.2 зазначеного договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) продукції з Постачальника стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.
Строк дії договору визначено у пункті 9.1 до 16.06.2005 .
Одночасно пунктом 12.1 договору сторони домовились, що у разі порушення Постачальником порядку поставки продукції, її кількості та якості, термінів та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов договору Замовник, в односторонньому порядку, має право відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов’язань.
Додатковою угодою № 1 від 15.07.2005 встановлено строк постачання продукції до 30.06.2005, а також строк дії договору з дня підписання до 30.12.2005, а в частині проведення розрахунків –до повного їх виконання.
25.07.2005 між сторонами було складено акт звірки виконання зобов’язань щодо постачання продуктів харчування, з тексту якого вбачається, що з моменту підписання акту звірки постачальник втрачає право на поставку продукції.
Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Отже, висновок суду першої інстанції про обмеження періоду застосування санкцій та нарахування пені лише з 01.07.2005 (з часу, коли зобов’язання повинно бути виконане) по 25.07.2005 (по день складення акту звірки взаєморозрахунків, яким позивач фактично відмовився від договору), не суперечить вимогам закону і умовам договору.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційного подання як такі, що суперечать матеріалам справи.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання військового прокурора Білоцерківського гарнізону залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2006 у справі № 2-24/11709-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут