УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2-3820/11 Головуючий суду першої інстанції:Малухін В.В.

№ провадження: 22-ц/190/768/13Доповідач суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

"06" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:М’ясоєдової Т.М.,

Суддів:Бондарева Р.В., Чистякової Т.І.,

При секретарі:Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 5 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що згідно листа Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори від 17 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_7 здійснює оформлення спадщини по заповіту стосовно спірної квартири. У зв'язку з чим виникла загроза прийняття спадкоємцем спадкового майна до винесення судом рішення про визнання заповіту недійсним, що може ускладнити виконання рішення суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05 грудня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції як необґрунтованої та постановлення нової ухвали, якою у порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про забезпечення позову виходив з того, що заявником не надано належних доказів, що відповідачка здійснює будь-які дії по розпорядженню спадковим майном, що в подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, тому що вони відповідають обставинам справи, вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

У відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За правилами частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що у поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач не навела мотивованого обґрунтування для застосування заходів забезпечення позову і не надала відповідних доказів на підтвердження цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв оскаржувану ухвалу.

Крім того, із доданої до заперечень ОСОБА_7 довідки від 28 серпня 2012 року (а.с. 72) слідує, що спірне житло знаходиться під арештом у відповідності з ухвалою суду першої інстанції від 28 квітня 2012 року у цивільній справі №122/3048/2012, 2/122/1312/2012.

Усупереч частині 3 статті 10 ЦПК України позивач не надала жодних доказів на підтвердження того, що оскаржуваною ухвалою порушені її законні права або охоронювані законом інтереси, в тому числі і процесуальні права, передбачені статтею 27 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги процесуального закону судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не порушені, правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 312, статтями 303, 304, 307, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

М’ясоєдова Т.М. Бондарев Р.В. Чистякова Т.І.