СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 листопада 2006 року | Справа № 2-21/8821-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України;
відповідача: Стець Валентини Миколаївни, довіреність №154/11/1-2576 від 14.12.2005, військової частини А 0225;
розглянувши апеляційну скаргу установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 22.06.-17.08.2006 року у справі № 2-21/8821-2006,
за позовом установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України (вул. Казаса, 15,Євпаторія,97400)
до військової частини А 0225 (вул. Соловйова, 1,Севастополь,99007)
про визнання недійсним договору та стягнення 307060,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.-17.08.2006 року у справі №2-21/8821-2006 (суддя Чонгова С.І.) відмовлено у задоволенні позову установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України до військової частини А 0225 про визнання недійсним договору та стягнення 307060,80грн.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, позов задовольнити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що Військова частина А 1758 не є юридичною особою та не мала права підписувати договори без узгодження з фінансово-економічним управлінням та юридичною службою Командування Військово Морських Сил Збройних сил України.
За клопотанням представника відповідача, судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представника позивача, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, який не надав суду доказів поважних підстави своєї відсутності та який не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представника позивача з представлених доказів у матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Установа "28 управління начальника робіт" Мініс терства Оборони України, звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Військової частини А 0225, у якому про сить визнати договір підряду №09/04-13 від 02.08.2004 та договір підря ду б/н від 05.01.2005 недійсними, як укладені під впливом обману, та стягнути суму збитків у розмірі 307060,80грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. (а. с. 2-4).
Позивач свої позовні вимоги мотивував наступним-02.08.2004 між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №09/04-13 на виконання капітального ремонту військового об'єкту. 14.01.2005 до даного договору сторонами було підписано додаткову угоду, якою було збільшено об'єм робіт та вартість договору. Дану угоду було підписано командиром військової частини А1758 та завірено гербовою печаткою. У виконання умов договору військовою частиною А 0225 було виплачено аванс у розмірі 48585,00грн. Позивачем було виконано роботи з капітального ремонту на суму 123378,20грн., що підтверджено актом при йому виконаних робіт. 28.01.2005 позивачем було виставлено рахунок на суму 67750,80грн., який відповідачем оплачено не було. 05.01.2005 сторонами було укладено договір капітального ремонту об'єкту на суму 85779,60грн. 18.01.2005 відповідачу було виставлено рахунок на сплату виконаних робіт. Таким чином, загальна заборгованість за укладеними дого ворами складає 153530,40грн. Відповідач відмовився сплатити виконані позивачем роботи, свою відмову він мотивував тим, що договори укладені з порушенням чинного законодавства. Військова частина А 1758 не є юридичною особою та не мала права підписувати договори без узгодження з фінансово-економічним управлінням та юридичною службою Командування Військово Морських Сил озброєних сил України. Отже, укладанням таких договорів командування військової частини А 1758 навмисно застосувало обман і заздалегідь планувало відмовитися від сплати виконаних робіт.
Господарським судом у задоволенні позову було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що відповідно до довідки Управління оборонного планування від 21.06.2006 №14/1/1019, умовне найменування військової частини 1758 було надано 26.09.1997 структурному підрозділу військової частини А - 0225 і анульовано 30.11.2005 після виключення цього структурного під розділу зі складу військової частини А - 0225 на підставі директиви Міністра оборони України від 20.04.2005, військова частина 1758 не була включе на до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України і не мала прав юридичної особи. Отже, структурний підрозділ, не маючи повноважень, не мав права укладати договори або здій снювати будь-які інші дії.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2004 між позивачем - військовою частиною А - 2677, правонаступником якої є Установа "28 управління начальника робіт" Мініс терства Оборони України та відповідачем військовою части ною А - 0225 було укладено договір підряду № 09/04-13. (а. с. 15-16).
Крім того, від імені відповідача (військової частини А - 0225) договір було підпи сано О.І. Перчун, який діяв на підставі довіреності №154/11/1-420 від 13.02.2004. Договір було погоджено з помічником Головнокомандуючого Військово Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи - начальником управління.
Згідно з розділом 1 договору, предметом даного договору є вико нання робіт з капітального ремонту військового об'єкту, шифр К - 41/01. Згідно з договором, підрядник в межах договірної ціни виконує власними сила ми з використанням своїх матеріалів передбачених кошторисною докумен тацією будівельно-монтажні роботи та здає об'єкт замовнику за актом робо чої комісії в строк вказаний в договорі.
Сторонами в пункті 2.1 договору було передбачено, що обсяг та вартість робіт за дого вором визначені на підставі затвердженої замовником договірної ціни та складає 51143,00грн., у тому числі податку на додану вартість у розмірі 6524,00грн.
Відповідно до пункту 2.5 договору, оплата замовником вартості викона них робіт за договором здійснюється перерахуванням коштів на розрахунко вий рахунок підрядника по мірі надходження коштів.
В пункті 2.6 договору передбачено, що проміжні платежі здійсню ються в межах 95% договірної ціни об'єкту. Остаточний розрахунок прово диться замовником після повного завершення виконаних робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акту робочої комісії прийому-здачі об'єкту до експлуатації.
Сторони встановили пунктом 8.8 договору строк дії договору - до його пов ного виконання.
З наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що відповідач не заперечує щодо укладення ним вказаного договору і прийняття робіт здійснених за цим договором у межах суми передбаченої договором.
Договір має всі істотні умови, узгоджені сторонами. Договір відпові дає вимогам статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не суперечить законодавчим актам України, моральним засадам суспільства, договір вчинено у формі, встановленій законом, договір спрямований на ре альне настання правових наслідків, що ним обумовлені, договір укладено особами, що мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Крім того, позивачем у матеріали справи були надані: додаткову угоду №09/04-14 від 02.08.2004 та договір підряду б/н від 05.01.2005, які підписані від імені відповідача не уповноваженою ним особою, підпис якої у договорі за свідчений печаткою військової частини А - 1758.
Пунктом 1 додаткової угоди пункт 2.7 договору було викладено у на ступній редакції: "2.7. Обсяг та вартість додаткових робіт, не передбачених кошторисною документацією, визначена на підставі затвердженого додат кового кошторису та складає 72235,20грн., у тому числі з податком на додану вартість 12039,20грн. Загальна вартість договору з урахуванням вартості додаткових робіт, не пе редбачених кошторисною документацією, складає 123378,20грн. Розраху нок за виконані роботи за договором здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок підрядника наступною чергою: 51143,00грн. - 2004, 67750,80грн. - до червня 2005".
Відповідно до договору підряду б/н від 05.01.2005 (а. с. 13-14), позивач зобов'язався ви конати роботи з капітального ремонту об'єкта військового призначення ш. К - 18/04, загальна вартість яких складає 85779,60грн. і має сплачуватися перед початком робіт у розмірі 30% вартості робіт і у 10 - денний термін пі сля їх перевірки.
Згідно з довідкою Управління оборонного планування від 21.06.2006 №14/1/1019, умовне найменування військової частини 1758 було надано 26.09.1997 структурному підрозділу військової частини А - 0225 і анульовано 30.11.2005 після виключення цього структурного під розділу зі складу військової частини А - 0225 на підставі директиви Міністра оборони України від 20.04.2005, військова частина 1758 не була включе на до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України і не мала прав юридичної особи. Отже, структурний підрозділ, не маючи повноважень, не мав права укладати договори або здій снювати будь-які інші дії.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про необхідність наявності довіреності у працівника військової час тини А - 1758 при укладенні додаткової угоди № 09/04-14 від 02.08.2004 та договір підряду б/н від 05.01.2005 від імені військової частини А -0225 позивач мав знати, оскільки попередній договір укладався тією ж осо бою за довіреністю військової частини А - 0225.
Крім того, позивачем не було надано належних доказів, що вказані договори та до даткова угода укладені під впливом обману, у зв'язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв суму 307060,80грн., на яку виконано робіт позивачем, сумою збитків, спричинених позивачу відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України.
В статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які від повідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами до казування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запере чень.
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.-17.08.2006 року у справі № 2-21/8821-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар