СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 листопада 2006 року | Справа № 2-27/11591-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: Купрєєва Олеся Дмитрівна, довіреність № 525 від 31.10.06, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод";
відповідача: Сінгаєвський Олександр Валерійович, довіреність № 17-07/6402 від 05.10.06, Кримська митниця;
Медарь Наталя Володимирівна, довіреність № 11-05/292 від 06.11.06, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим;
третьої особи: не з'явився, Виробничо-комерційна фірма "Веда";
прокурор: не з'явився, Прокурор Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційні скарги Кримської митниці, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та прокурора Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31.08.2006р. у справі №2-27/11591-2006А
за позовом Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Московське шосе, 9 км,Аграрне, м. Сімферополь,95492)
до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22,Аерофлотський, АРК,95491) Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
3-тя особа: Виробничо-комерційна фірма "Веда" (вул. Ген. Родіонова, 11,Сімферополь,95000)
Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання нечинним талону відмови, стягнення надмірно сплаченої суми митних платежив та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.06р. у справі № 2-27/11591-2006А позов Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" до Кримської митниці, Управління державного казначейства в Автономної Республіки Крим, за участю третьої особи: Виробничо-комерційної фірми "Веда" про визнання нечинним талону відмови, стягнення надміру сплаченої суми митних платежів та зобов'язання Кримську митницю проводити митне оформлення товарів (спирту коньячного), що постачаються позивачем із Грузії, згідно з умовами контрактів по визначеній у них ціні.
Визнано талон відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України № 600000001/6/00143, виданий Кримською митницею 03.07.2006р. нечинною.
Стягнуто з Держбюджету України надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у розмірі 23187, 04 грн., які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно з умовами контракту № 2-06/1 від 01.02.2006р. на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод".
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" 231,87 грн. судового збору.
В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, до Севастопольського апеляційного господарського суду звернулись Кримська митниця, прокурор Автономної Республіки Крим, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим з апеляційними скаргами, в яких просять постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006р. скасувати, постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" відмовити повністю.
Доводи апеляційних скарг Кримської митниці та прокурора Автономної Республіки Крим обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням апелянтів, суд не врахував тієї обставини, що відмова позивачу в прийнятті до митного оформлення декларації митної вартості, згідно з наказом Державної митної служби України від 12.12.2005р. № 1227 " Про затвердження порядку оформлення і використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" була обумовлена наявністю обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме - не в повному обсязі наданим перекладом експортної вантажно-митної декларації від 12.12.2005р. № 1227, а також припущеними помилками у номері контракту, незазначенням умов поставки, що, на думку заявників апеляційної скарги, не дає можливості віднести його до контракту та зв'язати з даним оформленням.
Кримська митниця та прокурор Автономної Республіки Крим вважають, що поза увагою місцевого господарського суду залишились вимоги статті 82 Митного кодексу України, у відповідності з якою, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, що свідчить про можливість декларанта оформити товар із застосуванням тимчасової або неповної декларації без корегування митної вартості, але позивач самостійно заповнив вантажно- митну декларацію , сплатив передбачені законодавством податки та збори.
У доповненнях до апеляційної скарги Кримська митниця зазначає, що при стягненні з державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених коштів та зборів, місцевим господарським судом були порушенні положення Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності з яким з моменту оформлення вантажно-митної декларації, тобто з 04.07.2006р., у Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" виникло право на податковий кредит, але позивач звернувся до суду з метою відшкодування податку на додану вартість, що, на думку Кримської митниці, є спробою отримати подвійне відшкодування податку на додану вартість.
Апеляційна скарга Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим також обґрунтована порушенням місцевим господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, судом не враховані вимоги статті 50 Бюджетного кодексу України, у відповідності до якої Управління Державного казначейства в Автономній Республіки Крим веде облік усіх надходжень, що належать державному бюджету України, і по представленню органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково чи зайво зараховані в бюджет.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Однак, як зазначає апелянт, факт зарахування в доход державного бюджету платежів, стягнутих оскаржуваною постановою, матеріалами справи не підтверджується.
Крім того, як стверджує Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, при прийнятті рішення про повернення з державного бюджету митних зборів і платежів, суд не врахував, що у Бюджетній класифікації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 27.10.01р. № 604, такий вид платежу відсутній.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. було відкрито апеляційне провадження по апеляційним скаргам Кримської митниці та прокурора Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим.
До судового засідання не з'явились представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Веда", оскільки за адресою, вказаною в позовній заяві, не знаходиться та прокурор Автономної Республіки Крим.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності нез'явившегося представника третьої особи та прокурора Автономної Республіки Крим.
Повторно переглянувши справу у порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
01.02.2006р. між Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гео-Алко", Грузія був укладений контракт № 2-06/1 на поставку коньячного спирту по узгодженій у даному контракті ціні.
Ціна одного літру спирту у відповідності до контракту за домовленістю сторін складає 1,1 долар США.
Товар поставляється партіями на підставі додатків до контракту, в якому зазначена кількість літрів та сума партії товару.
На виконання умов контракту № 2-06/1 від 01.02.06р. на адресу позивача в зону митного контролю Кримської митниці надійшов товар в кількості 54300 літрів на загальну суму 59730 доларів США, що еквівалентно 301636,50 грн.
Позивач, враховуючи умови поставки для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України по контракту № 2-06/1 від 21.02.06р., 21.06.06р. подав Декларацію митної вартості № 600000001/6/004923 за формою ДМВ - 1, визначивши митну вартість товару в сумі 59 730,00 доларів США, що еквівалентно 301 636,50 грн.
На надану позивачем вантажно-митну декларацію, відповідно до наказу Державної митної служби України від 12.12.05р. № 1227 "Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" митницею був виданий талон відмови у митному оформленні, підставою чого з'явилась необхідність здійснення митної оцінки.
Підставою для відмови Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" у прийнятті до митного оформлення вантажно-митної декларації стала неможливість визначення митної вартості товару за методом № 1, передбаченим статтею 266 Митного кодексу України (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) у зв'язку із наявністю у митного органу сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Митна вартість товару, що зазначена у вантажно-митній декларації № 600000001/6/005272 від 29.06.2006р. була визначена Кримською митницею за методом № 2, за ціною угоди щодо ідентичних товарів.
У зв'язку з відмовою Кримської митниці у митному оформленні товару та в пропуску товарів через митний кордон України, позивачем була подана вантажно-митна декларація за формою № 2 і сплачено митних платежів та зборів на загальну суму 23187,04 грн.
Вказане з'явилося підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів, викладених в апеляційних скаргах відповідачів та прокурора Автономної Республіки Крим, та вважає, що постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а в позові Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" слід відмовити, з наступних підстав.
Перелік визначення митної вартості товарів, які імпортуться в Україну, містяться у статті 266 Митного кодексу України.
У відповідності із вказаною статтею, основним методом є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням (з врахуванням умов поставки), що здійснюється згідно з Митним кодексом України, може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України.
Наявність таких сумнівів підтверджується наступним.
Переклад експортної вантажно-митної декларації № 2006/0513 від 12.05.06р. наданий позивачем не в повному обсязі, у рахунку припущені помилки у номері контракту, не вказані умови поставки, що не дає можливості віднести його до контракту та зв'язати з даним оформленням.
Крім того, згідно з умовами контракту від 01.02.06р. № 2-06/1 оплата здійснюється наступним чином: 45% вартості сплачується від дати випуску експортної вантажно-митної декларації; 55% вартості сплачується не пізніш 90 днів від дати випуску експортної вантажно-митної декларації. Вантажно-митна декларація країни експорту оформлена 12.05.2006р., а перший платіж здійснено платіжним дорученням № 64 від 05.05.2006р. Це свідчить про передплату, що не передбачено умовами зовнішньоекономічної операції. Сума, вказана у платіжних дорученнях на перерахування валютних коштів та від 15.05.2006р. № 77, складає 24096,11 доларів США, що не збігається із сумою, яка вказана у рахунку. Також ця сума не збігається із 45% вартості товару, що передбачено умовами зовнішньоекономічного договору.
На підставі наступного митна вартість товару, зазначеного у № 600000001/6/005272 від 29.06.06р. була визначена за методом № 2 по рівню митної вартості ідентичних товарів. При цьому митний орган використовував цінову інформацію, яка була в наявності по оформленнях самого позивача та наведена у центральній базі даних Державної митної служби. А саме, з переліку товарів, наведених у центральній базі даних Держмитслужби, визначені товари максимально відповідаючи товару, який оцінюється. При цьому граничні цінові дані центральної бази даних Держмитслужби складають від 2,4-3,56 доларів США за літр 100% спирту.
Статтею 82 Митного кодексу України передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов’язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Наказом Державної митної служби України від 30.12.2003р. № 932 «Про затвердження Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)» визначений перелік причин та умови застосування тимчасової та неповної декларацій при декларуванні товарів, які застосовуються, крім іншого, у випадку, якщо виникають спірні питання при визначенні митної вартості товарів.
Вказане свідчить про те, що у позивача була можливість оформити товар із застосуванням тимчасової або неповної декларації без коригування митної вартості, але він самостійно заповнив вантажно-митну декларацію, сплатив передбачені законодавством України податки та збори.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.00р. податкова декларація –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Статтею 88 Митного кодексу України передбачено, що декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Крім того декларант зобов’язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України, та надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28.08.03р. № 1375, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України заявляється у вантажно-митній декларації згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 02.12.03р. № 828 «Про затвердження порядку заповнення декларації митної вартості»у графі 5 декларації митної вартості форми ДМВ –2 вказуються номер і дата вантажно-митної декларації або декларації митної вартості, або інше рішення митного органу.
У даному випадку позивач повинен був у графі № 5 ДМВ –2 № 600000001/6/005442 вказати рішення митного органу, на підставі якого була визначена митна вартість.
Як вбачається з поданої до митного оформлення ДМВ-2 до вантажно-митної декларації № 600000001/6/005442 декларантом - Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод»було самостійно визначено митну вартість за методом № 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів).
Судова колегія не може погодитись із висновками місцевого господарського суду про безпідставне проведення Кримською митницею оцінки товару з наступних підстав.
Талон відмови та рішення про митну оцінку товарів є окремими та різними за своєю правовою природою документами та застосовуються при здійсненні різних за змістом митних процедур.
Рішення митного органу про здійснення митної оцінки відповідно до статті 264 Митного кодексу України є окремим актом ненормативного характеру та має бути самостійним предметом оскарження. Однак у позовній заяві вимога про визнання недійсним рішення Кримської митниці про визначення митної вартості позивачем не заявлялась, тобто відсутня підстава для повернення Державному підприємству «Сімферопольський виноробний завод»коштів у сумі 23187,04 грн.
Оскільки позивачем не була заявлена вимога про визнання недійсним окремого акту ненормативного характеру - рішення про митну оцінку товарів, суд не має процесуальної можливості досліджувати докази, що стосуються цього рішення, оскільки не порушує принцип належності та допустимості доказів, закріплений статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення митного органу про визначення митної вартості товару, яке є окремим актом ненормативного характеру, на даний час не визнане недійсним, у зв’язку з чим підстави вважати неправомірними дії Кримської митниці щодо відмови у пропуску товарів на митну територію України відсутні.
Задовольнивши позовні вимоги Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод»про повернення з державного бюджету України 23187,04 грн., місцевий господарський суд не прийняв до уваги підпункт 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідності з яким у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Як вбачається з матеріалів справи, вантажно-митна декларація №600000001/6/005442 була оформлена у митному відношенні 04.07.06, що підтверджується відбитком особової номерної печатки Кримської митниці № 001 у графі »цієї вантажно-митної декларації.
Пунктом 7.7.2 цього Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, з моменту оформлення вантажно-митної декларації тобто з 04.07.06р., у Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" виникло право на податковий кредит, але Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернулося до суду з метою відшкодування податку на додану вартість, що протиречить вимогам закону.
Згідно з класифікатором видів митних платежів, затверджених додатком №1 до наказу Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", митний платіж за кодом № 001, який вказується у гр. 47 вантажно-митної декларації, є митним збором за перебування товарів та інших предметів під митним контролем.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 №65 "Про ставки митних зборів" за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, за кожний день перебування справляється митний збір: за перші п'ятнадцять календарних днів - не справляється, за кожний наступний календарний день - 0,05 відсотка загальної митної вартості товарів та інших предметів.
Вказане свідчить про правомірність нарахування та сплату митного збору за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, але місцевим господарським судом на користь позивача стягнута пеня у сумі 150,82 грн., яка вказана у гр.47 вантажно-митної декларації № 600000001/6/005442, однак судом не враховано, що ця сума є митним збором за перебування товарів та інших предметів під митним контролем, нарахованим у відповідності із законодавством.
Перелік викладеного свідчить про те, що місцевим господарським судом не у повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованої постанови.
Керуючись статтями статтею 195, пунктом 3 статті 198, статтею 202, частиною 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Кримської митниці, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006р. у справі № 2-27/11591 скасувати.
В позові Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в місячний строк з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
В.А. Лисенко