СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
07 листопада 2006 року |
Справа № 2-6/9752-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Борисової Ю.В., Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін :
позивача: Романова Л.М., дов. № 1 від 03.01.2006
відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, дов. від 25.07.206 , НОМЕР_1
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 18.07.2006 по справі №2-6/9752-2006
за позовом Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Партизанська, 41,Алушта,98500)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про розірвання договору оренди та виселення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2006 у даній справі позов Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства задоволено частково.
Суд зобов'язав суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1звільнити частину надбудови колекторної насосної станції, площею 47,2кв.м., по АДРЕСА_2
В частині розірвання договору оренди НОМЕР_2 в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій сторона вказує на те, що рішення постановлено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права , просить скасувати зазначене судове рішення у випадку, якщо судова колегія не встановить підстав для припинення провадження у справі.
Основні аргументи апеляційної скарги полягають в наступному:
- суд, задовольняючи позов в частинні спонукання відповідача звільнити спірні приміщення, вийшов за межи позовних вимог і необґрунтовано застосував до спірних відносин статтю 785 Цивільного кодексу України, яка може бути застосована тільки за наслідками, вказаними в статті 781 Цивільного кодексу України, тобто, у разі припинення договору найму у зв'язку зі смертю фізичної особи -наймача;
- на думку заявника апеляційної скарги, за своєю юридичною природою стаття 785 Цивільного кодексу України суперечить статті 782 цього Кодексу;
- судом не досліджено питання своєчасності перерахування в державний бюджет орендних платежів, отриманих позивачем від оренди комунального майна, докази їх перерахування не витребувані від позивача ;
- судом не взяти до уваги документи, які мають відношення до факту зловживання посадовою особою позивача службовим становищем;
- судом не зупинено провадження у справі та не розглянуто клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження цього позову і поданого відповідачем зустрічного позову до Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання дійсним спірного договору оренди і про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
15.03.2003р. між Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1(орендар) укладено договір оренди майна НОМЕР_2(а.с. 6-8, далі - договір).
Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає строком на два роки в платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину надбудови КНС, площею 47,2 кв.м., по АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі Алуштинського ВПКГ.
Підпунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата перераховується в державний бюджет і орендодавцю у відношенні 30% і 70% , щоквартально, не пізніше 12 числа місяця, який слідує за звітним кварталом.
Згідно пункту 3.7 договору орендар зобов'язаний здійсняти перерахування орендної плати у вигляді авансових платежів в розмірі не менш чим орендні платежі за три місяця.
14.03.2005р. між Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та орендарем укладена додаткова угода до договору оренди майна НОМЕР_2від 15.03.2003р. (а.с.9), згідно якої дія договору продовжена на три роки, до 15.03.2008р.
Листом від 28.03.2006р. за вих. НОМЕР_3 позивач з 29.04.2006р відмовився
від договору оренди майна НОМЕР_2від 15.03.2003р. у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів з вересня 2005року.(арк. с. 12). Даний лист особисто отриманий відповідачем 04.04.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №НОМЕР_4 (а.с. 13).
Оскільки вимога позивача погасити заборгованість по орендній платі не була виконана орендарем у добровільному порядку, Алуштинське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, звернулось з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим про розірвання договору оренди НОМЕР_2від 15.03.2003р. та виселення відповідача з частини надбудови колекторної насосної станції (КНС), площею 47,2 кв.м., по АДРЕСА_2 (арк..с. 4-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору з вересня 2005 року не сплачує орендну плату та безпідставно займає приміщення.
Рішенням суду від 18.07.2006 у даній справі позов задоволено частково. Суд зобов'язав суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1звільнити частину надбудови колекторної насосної станції площею 47,2кв.м. по АДРЕСА_2, а в частині розірвання договору оренди НОМЕР_2 в позові відмовив.
Відмовляючи в частині позову про розірвання договору оренди НОМЕР_2, суд вказав на те, що в силу приписів статті 782 Цивільного кодексу України, договір найму є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Рішення суду про виселення відповідача із спірних приміщень ґрунтується на положеннях статті 785 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, постановлене з дослідженням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні , виходячи з наступного.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що відносно цивільних відносин, які виникли після набрання чинності ЦК України, положення ЦК України застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності ЦК України. Аналогічне положення закріплене і у Прикінцевих положеннях Господарського кодексу України.
Відносини по оренді виникли на підставі договору оренди від 15.03.2003року. та продовжують існувати після 01.01.2004 року, отже, при розгляді даного спору застосуванню підлягають норми чинного Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, а також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ( далі -Закон ), оскільки об'єктом договору оренди є державна власність.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач листом від 28.03.2006. за вих. НОМЕР_3 (а.с.12) повідомив орендаря про розірвання договору оренди майна НОМЕР_2від 15.03.2003р.
Відмова від продовження орендних правовідносин мотивована позивачем тем, що в порушення пунктів 3,3 і 3.7 спірного договору оренди, відповідач не тільки не здійснював авансованих платежів, але і не перераховував оренду з вересня 2005 року взагалі. Відповідачем дана обставина підтверджується. Повідомлення про вручення 04.04.2006 року. відповідачу листа про відмову від договору є в матеріалах справи (арк.13).
Згідно письмових пояснень відповідача, орендна плата ним не вносилась з вересня 2005року, тому, що орендодавцем не виставлялися рахунки. (а.с.42). Однак, посилання орендаря на відсутність у нього рахунків на оплату орендної плати, як на підставу для несплати орендної плати, є таким, що суперечить самій правовій природі договору оренди , яка передбачає платне користування орендованим майном. Крім того, позивач надав апеляційній інстанції докази, які підтверджують направлення орендарю відповідних рахунків на оплату (арк.с.100-120).
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Договір найму є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У зв'язку з несплатою орендних платежів за період з вересня 2005 по травень 2006 року позивач був вправі відмовитися від спірного договору.
Оскільки диспозицією статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, суд дійшов до правомірного висновку, що підстави для розірвання договору у даному випадку відсутні.
Також судова колегія визнає законним рішення суду в частині звільнення відповідачем спірного об'єкта оренди.
Згідно частини 1 статті 27 Закону, яка є нормою спеціального Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди.
Посилання заявника апеляційної скарги на неправильне застосування статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки договір було розірвано, а не припинено, судова колегія вважає неспроможним, оскільки обов'язок повернення орендодавцеві об'єкт оренди у разі розірвання договору оренди встановлено статтею 27 Закону, яка була застосовано судом при прийнятті рішення про зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди.
Таким чином, судом при обґрунтуванні рішення правомірно були застосовані положення статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Довід відповідача про те, що суд не розглянув його клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання щодо об'єднання в одне провадження даної справи та справи за позовом підприємця ОСОБА_1 до Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про визнання спірного договору оренди дійсним та усунення перешкод в користуванні орендованим майном, є неспроможним, оскільки в рішенні суду вказано, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України така підстава для зупинення провадження у справі не передбачена.
Щодо заяви відповідача про об'єднання в одне провадження даної справи та справи за позовом підприємця ОСОБА_1 до Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, то відповідно до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу. Оскільки позовні вимоги про розірвання договору оренди, повернення майна і про визнання договору дійсним і усунення перешкод в користуванні орендованим майном не є однорідними, суд першої інстанції правомірно не задовольнив заявлене клопотання відповідача.
Інші доводи заявника апеляційної скарги, у тому числі стосовно порушення кримінальної справи за фактом зловживання посадовими особами позивача своїм службовим становищем, не мають відношення до предмету даного спору.
Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 101,103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2006 по справі № 2-6/9752-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар