СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 листопада 2006 року | Справа № 2-13/12293-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Раєвської Л. П., довіреність № 8 від 01.11.06;
відповідачів: не з'явились;
третьої особи: Харманської Д. О., довіреність б/н від 08.08.06,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайріс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 14.09.2006 у справі №2-13/12293-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів" (вул. Вергасова, 1-26, м.Ялта, 98612)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" (вул. 1-ї Конної Армії, 17-а, м.Сімферополь, 95000)
Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44, м.Сімферополь, 95040)
третя особа:
товариство з обмеженою відповідальністю "Дайріс" (бульвар Слави, 7, м.Дніпропетровськ, 49106)
про визнання недійсною мирової угоди та припинення права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.І. Жукова) від 14.09.2006 у справі № 2-13/12293-2006 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег", Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" про визнання недійсною мирової угоди та припинення права власності.
Визнано недійсною мирову угоду від 07.04.2005, укладену між Державним підприємством "Видавництво і друкарня "Таврида" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег", затверджену ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-20/6068-2005 від 07.04.2005 в частині нерухомого майна –адміністративно-господарський комплекс з прибудованим складом та гаражем, а також майданчиком для розміщення дизель генераторів (верхня територія), зареєстрованого на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" під літ. „О”, „Н”, „М” за адресою: с. Лазурне, вул. Головкінського,21. Припинено право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" на вищезазначене нерухоме майно.
Не погодившись з постановленим судовим актом, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дайріс" подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, провадження у справі припинити.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає рішення таким, що відповідає що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
У судове засідання 13.11.2006 представники відповідачів не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників позивача та третьої особи судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маглів" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег", Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида", просило визнати недійсною мирову угоду від 07.04.2005, укладену між Державним підприємством "Видавництво і друкарня "Таврида" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег", затверджену ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-20/6068-2005 від 07.04.2005 в частині нерухомого майна –адміністративно-господарський комплекс з прибудованим складом та гаражем, а також майданчиком для розміщення дизель генераторів (верхня територія), зареєстрованого на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" під літ. „О”, „Н”, „М” за адресою: с. Лазурне, вул. Головкінського,21 та припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" на вищезазначене нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2006 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю "Дайріс".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайріс" заперечуючи проти позову, посилається на зареєстроване за ним у встановленому порядку право власності на базу відпочинку „Лазурний берег”.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на конституційні норми, що регулюють захист права власності.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-20/6068-2005 від 07.04.2005 було затверджено мирову угоду між Державним підприємством "Видавництво і друкарня "Таврида" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" відповідно до умов якої Державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида" визнає за товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" право власності на об'єкт незавершеного будівництвом - комплекс будівель і споруд бази відпочинку „Лазурний берег”, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, с. Лазурне, вул. Головкінського,21, та що складається з: адміністративно - приймального корпусу і клуб столової -А 1; спального корпусу на 300 місць - А; закритого плавального басейну - А2, АЗ; літнього театру; відкритого плавального басейну; елінгів; блоку інженерного обслуговування; рампи в'їзду; кругової рампи; трансформаторної підстанції; водопровідної насосної; протипожежних резервуарів; адміністративно - господарського корпусу з прибудованим складом і гаражем, а також майданчиком для розміщення дизель генераторів (верхня територія), що є невід'ємною частиною загального комплексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лазурний берег” зобов’язалось протягом 5 днів з моменту затвердження мирової угоди господарським судом Автономної Республіки Крим сплатити Державному підприємству "Видавництво і друкарня "Таврида" грошові кошти у розмірі балансової вартості об’єкту з врахуванням вартості загальних засобів, що знаходяться на об’єкті у сумі 708 637,51 грн., а також компенсувати Державному підприємству "Видавництво і друкарня "Таврида" витрати, пов’язані з скороченням численності робітників структурного підрозділу будинку відпочинку „Лазурний берег” в сумі 18 300,48 грн. Загальна сума –726937,98 грн.
Господарським процесуальним кодексом України встановлений певний процесуальний порядок оскарження та набрання чинності судових актів.
Доказів того, що зазначена ухвала є нечинною суду не надано.
На думку колегії, ревізуючи ухвалу суду, якою була затверджена мирова угода у справі № 2-20/6068-2005, суд першої інстанції перевищив надані йому Господарський процесуальним кодексом України повноваження.
Частиною 1 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
На думку колегії, чинне процесуальне законодавство детально регламентує порядок оскарження ухвал господарського суду як особам, які брали участь у справі, так і особам, які були позбавлені такої можливості.
Згідно з частиною 3 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі: 1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; 2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй; 3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України; 4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.
Отже, посилання суду першої інстанції при вирішенні спору на статтю 41 Конституції України як норму прямої дії є неприпустимим.
За таких обставин оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права і, відповідно, до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові з підстав, зазначених вище.
Позивачем у засіданні суду апеляційної інстанції заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 2-20/6068-2005 за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом про визнання права власності.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Судова колегія не вважає за доцільне зупиняти провадження у справі, оскільки, як було зазначено вище, визнання недійсною мирової угоди суперечить нормам процесуального і матеріального права.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Згідно з вимогами Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 року № 7-93 „Про державне мито”, із апеляційних скарг на рішення судів справляється мито у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви.
Отже, сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Дайріс" при зверненні з апеляційною скаргою сума державного мита підлягає частковому відшкодуванню у розмірі 51,00 грн.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайріс" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2006 у справі № 2-13/12293-2006 скасувати.
3. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурний берег", Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" про визнання недійсною мирової угоди та припинення права власності відмовити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів" (вул. Вергасова, 1, кв. 26; р/р 26006310055701 в філії АБ "Південний", МФО 384522, ЗКПО 19445112) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дайріс" (вул. Бульвар Слави,7, м. Дніпропетровськ; р/р 26000050001773 у Приватбанку, МФО 305299, ЕДРПОУ 33771165) 51,00 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут