СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 листопада 2006 року | Справа № 2-2/11475-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Лисенко В.А.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: Попкової Є.А., дов. б/н від 20.03.2006 року;
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 28 серпня - 13 вересня 2006 року у справі № 2-2/11475-2006
за позовом Сімферопольської міської ради (вул.Толстого, 15, м.Сімферополь, 95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (вул. 15 Квітня, 4, м.Алушта, АР Крим, 98500)
про звільнення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 28.08.-13.09.2006 року у справі № 2-3/11475-2006 у задоволенні позову Сімферопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" про звільнення земельної ділянки відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відповідачем не використовується, споруджені на ній фонтани на балансі ТОВ „Дайвіс” не перебувають, а являються подарунком місту Сімферополю. Встановивши також відсутність порушень збоку відповідача вимог „Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт” господарський суд АР Крим прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог Сімферопольської міської ради.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Сімферопольська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги норми Закону України „Про основи містобудування”, яким визначається поняття об`єкту містобудівництва та порядок забудови земельних ділянок, норми Земельного кодексу України, а також Цивільного кодексу України, який визначає поняття самовільного будівництва та його наслідки.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином ухвалою від 18.10.2006 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника Сімферопольської міської ради.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Сімферопольської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням 12-ої сесії Сімферопольської міської ради №201 від 24.09.2003 року товариству з обмеженою відповідальністю „Дайвіс” строком на 5 років надано в оренду земельну ділянку площею 0,2421 га по просп. Кірова, 36 у м.Сімфіерополі для реконструкції приміщень під торгівельно-розважальний комплекс.
03.07.2006 року Сімферопольська міська рада звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Дайвіс” про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач самовільно займає та використовує земельну ділянку площею 600 кв.м. по просп.Кірова, 36 у м.Сімферополі та даний факт суперечить вимогам Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” та Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про основи містобудування”, державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Стаття 12 Закону України „Про основи містобудування” закріплює компетенцію сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування, а саме:
* затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;
* визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.
Згідно з частиною статті 14 Закону України „Про основи містобудування”, до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування також належить:
* визначення згідно з рішенням відповідної ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;
* встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;
* надання відповідно до закону дозволу на будівництво об'єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Однак, відповідачем не надано суду доказів затвердження Сімферопольською міською радою містобудівної програми, визначення територій і надання ділянки для містобудівної потреби, а також не підтверджено факту надання саме виконавчим комітетом місцевої ради відповідно до закону дозволу на будівництво об'єкту містобудування.
Судова колегія вважає обгрунтованим посилання позивача в апеляційній скарзі на статтю 376 Цивільного кодексу України, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо: 1) вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, 3) або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Судова колегія вважає, що наведена норма однаково поширюється як на власників земельних ділянок, так і на осіб, які не мають юридично оформлених титулів на земельну ділянку, а будівництво вважається самочинним за наявності хоча б одної з ознак, викладених у зазначеній вище нормі.
У даному випадку самочинне будівництво поєднується із самовільним зайняттям земельної ділянки. Правові ознаки самовільного зайняття земельної ділянки закріплені у Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, згідно зі статтею 1 якого, це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Статтею 12 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” закріплено компетенцію сільських, селищних, міських рад щодо надання ділянок у користування та передачу їх у власність на відповідній території.
Однак, докази відведення відповідачеві земельної ділянки під будівництво фонтану по просп. Кірова, 236 у м.Сімферополі у матеріалах справи відсутні.
ТОВ „Дайвіс” у відзиві на апеляційну скаргу посилається на той факт, що постановою господарського суду АР Крим від 12.05.2006 року у справі № 2-26/9219-2006А було визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Сімферополя №40 від 10.04.2006 року щодо необхідності знесення збудованих фонтанів по просп. Кірова, 36 у м.Сімферополі.
Судова колегія не може визнати такі послання обгрунтованими, оскільки наявність права на будівництво не може свідчити про факт відведення відповідачеві земельної ділянки під таке будівництво.
Крім того, наявність проекту влаштування території торгівельно-розважального центру по просп.Кірова, 36 у м.Сімферополі, погодженого з Управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а також дозвіл на будівництво може надавати товариству з обмеженою відповідальністю „Дайвіс” право на здійснення будівельних робіт з влаштування території в межах наданої земельної ділянки – 0,2421 га, переданої на підставі рішення Сімферопольської міської ради від 24.09.2003 року № 201.
На думку судової колегії, обставини, викладені у постанові господарського суду АР Крим від 12.05.2006 року у справі № 2-26/9219-2006А не встановлюють фактів стосовно будівництва фонтану на земельній ділянці площею 600 кв.м по просп. Кірова, 36 у м.Сімферополі. Тому, підстави для застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Статтею 212 Земельного кодексу України закріплено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог Сімферопольської міської ради, а також про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня- 13 вересня 2006 року у справі № 2-2/11475-2006 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов Сімферопольської міської ради задовольнити.
Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 600 кв.м., розташованої за адресою: проспект Кірова, 36, м.Сімферополь шляхом знесення за власний рахунок об`єкта незавершеного будівництва.
Господарському суду автономної республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді В.А. Лисенко
О.Л. Котлярова