СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
02 листопада 2006 року |
Справа № 2-20/3442-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін: не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 24.07.2006р. у справі №2-20/3442-2006
за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Керч Автономної Республіки Крим (шосе Героїв Сталінграду, 60/1,Керч,98312)
до Відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" (вул. В. Белик, 12,Керч,98306)
3-тя особа: Арбітражний керуючий ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
Кредитори:
Управління Пенсійного фонду України в місті Керчі ( місто Керч, ш. Героїв Сталінграду 60/1);
Державна податкова інспекція у місті Керч (місто Керч, вул. Борзенко, 40);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно - будівельна компанія "Емброл -Інжинірінг" (місто Донецьк, вул. Бурденко, 27);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мабі" (місто Донецьк, проспект Полеглих Комунарів, буд.7);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (місто Керч, вул. В. Бєлік, 12);
Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, МСП, місто Київ - 4, вул. Пушкінська, 28)
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11-30.11.2004р. у справі № 2-11/1122-2005 (суддя Цикуренко А.С.) у задоволенні грошових вимог за заявою Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" на суму 8 965 531, 05 грн. відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2005р. у справі № 2-11/1122-2005 (судді Латинін О.А., Заплава Л.М., Маслова З.Д.) ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11-30.11.2004р. залишена без змін, а апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2005р. у справі № 2-11/1122-2005 касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11-30.11.2004р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2005р. скасовано, справу стосовно кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2006 у справі №2-20/3442-2006 (суддя Луцяк І.А.) державному комітету з державного матеріального резерву у визнанні вимог на суму 8965531, 05 грн. до відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" відмовлено.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Державний комітет з державного матеріального резерву звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2006 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, за твердженнями Державного комітету України з державного матеріального резерву, поза увагою місцевого господарського суду залишились положення частини 1 статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у відповідності з якою позичка матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на дого наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.
Також, на думку апелянта, судом не було всебічно та повно досліджені відносини, які склалися між сторонами, з приводу чого та які права і обов'язки виникають із даних відносин. Кредитор вважає, що судом не було досліджено ту обставину, що у відповідності до спірного договору боржнику надавалось у позику майно з державного резерву, тобто майно, яке є державною власністю та перебуває у оперативному управлінні кредитора, а виходячи з правової природи тимчасового позичання матеріальних цінностей, боржник вважається таким, що користується державним майном неправомірно, у зв'язку з чим, суд неправильно застосував строки позовної давності, передбачені статтями 71, 76 Цивільного кодексу УРСР в редакції закону від 1963р., оскільки позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення майна з чужого незаконного володіння згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу УРСР.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 у справі № 20-20/3442-2006 відновлений пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу державного комітету України з державного матеріального резерву прийнято до провадження апеляційної інстанції.
У зв'язку з хворобою суді Видашенко Т.С., на підставі розпорядження першого заступника голови суд від 19.10.2006р., здійснено її заміну на суддю Лисенко В.А.
У судове засідання 02.11.2006р. представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними доказами у матеріалах справи.
Повторно переглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2004р. було порушено провадження у справі № 2-11/1122-2005 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат".
17 вересня 2004 року в газеті "Голос України" було опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат".
21.10.2004р. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 8 965 531,05 грн., з яких 1 245 098, 16 грн. - вартість мазуту за договором № юр-7/92-98 від 04.09.1998р., 1 317 421, 80 грн. - відсотки за користування, 4 980 392, 64 грн. - збитки, 1 245 098, 16 грн. - штраф, а 1777 520, 29 грн. - пеня.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву не підлягає задоволенню з наступних підстав.
04.09.1998р. між Державним комітетом України з матеріального резерву і відкритим акціонерним товариством "Керченський металургійний комбінат" був укладений договір № юр-7/92-98 про відпуск з державного резерву топкового мазуту згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.1998р. № 694-р в порядку тимчасового позичання та розрахунки за нього.
Строк дії договору сторонами визначений до 01.07.1999р.
Пунктом 6.1 договору встановлювалося, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно із законом України "Про державний матеріальний резерв".
Підпунктом 3 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у діючій редакції окремо передбачено, що вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом (у разі наявності) задовольняються у третю чергу.
Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
З загальної суми вимог, заявлених Державним комітетом України з матеріального резерву у сумі 8 965 531,05 грн. вартість мазуту за договором № юр-7/92-98 від 04.09.1998 складає 1 245 098,16 грн., 1 317 421,80 грн. є відсотками за користування отриманими цінностями станом на 15.10.2004р., 4 980 392, 64 грн. визначаються як збитки згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2004р., 1 245 098, 16 грн. є штрафом у 100% розмірі згідно з пунктом 8 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", а 177 520, 29 грн. - пенею за час з 17.10.2003р. по 17.10.2004р. згідно з пунктами 8, 16 статті 14 Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог пункту 4 статей 12, 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявником було здійснено розрахунок вимог, пені та санкцій станом не до 16.08.2004р. - дати порушення провадження у справі про банкрутство, а станом по 15.10.2004р. - по вимогах з відсотків, 17.10.2004р. - щодо пені.
Судова колегія вважає помилковими посилання заявника на норми статті 268 Цивільного кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2004р., за якими строки позовної давності не поширюються на його вимоги, у зв'язку з тим, що згідно з положеннями пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2004р., який є основним актом цивільного законодавства, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що відносини між заявником та боржником, які випливають з договору № юр-7/92-98 від 04.09.1998р., по суті є господарськими відносинами, а також те, що передача цінностей відбулася під час дії норм Цивільного кодексу УРСР 1963р.
Згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу УРСР 1963р. до майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Як випливає із договору № юр-7/92-98 від 04.09.1998р., заявник та відкрите акціонерне товариство " Керченський металургійний комбінат" не підпорядковані один одному, відносини між заявником та боржником не мали ані податкового, ані бюджетного характеру.
Таким чином, на думку суду, положення Цивільного кодексу УРСР у тому числі і щодо строків давності є такими, що поширювалися на відносини між заявником та боржником.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки. По вимогах за пенею та штрафами згідно статті 72 цього Кодексу встановлювався шестимісячний строк.
Як вбачається із договору № юр-7/92-98 від 04.09.1998р., строк його дії та виконання зобов'язань встановлювався до 01.07.99р. Заяву із грошовими вимогами до боржника Державним комітетом України з державного матеріального резерву було подано поштою 18.10.2004р.
Оскільки у рамках справи заявлено вимоги не про повернення майна, а про визнання сум грошових зобов'язань, суд вважає помилковими посилання заявника на статтю 83 Цивільного кодексу України щодо непоширення на правовідносини сторін строків позовної давності.
Як вбачається із матеріалів справи, наявність пропуску строків позовної давності в частині вимог заявника на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме - стягнення вартості 6917, 2 мазуту, відсотків за користування, а також санкцій та пені випливає з рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01-24.02.2003р. у справі № 2-2/2254-2003 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості по відсоткам, штрафу, пені і про повернення отриманої кількості мазуту на підставі договору № юр-7/92-98 від 04.09.1998р., що набрало законної сили, яким у позові Державному комітету України з державного матеріального резерву відмовлено з посиланням на пропуск Державним комітетом України з державного матеріального резерву строку позовної давності.
У зв'язку із втратою заявником права щодо основної вимоги, виникнення у боржника зобов'язання зі сплати сум штрафних санкцій та пені неможливо.
Стосовно вимог відшкодування збитків, що вступив в дію з 01.01.2004р., на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, на які посилається заявник, судова колегія також вважає, що Державним комітетом України з матеріального резерву пропущено відповідний строк давності, тому що термін дії договору встановлювався до 01.07.1999р. і по закінченню цієї дати заявник повинен був знати про порушення своїх прав.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (п.1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного комітету України з матеріального резерву залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2006р. у справі № 2-20/3442-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
В.А. Лисенко