ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" червня 2006 р. | Справа № 28/120-06-2993 |
За позовом: Чорноморський транспортний прокурор в особі, якою є Міністерство транспорту та зв’язку України, в особі, якою є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області;
до відповідачів:Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство”;
Дочірнє підприємство „Люмар (Одеса) С.А.”;
про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та їх повернення.
Суддя Г.І.Гуляк
Представники:
Від позивача: Соломко О.Б. пред.прокуратури, Пилєва О.В.,Калиновська О.С. –за дорученням;
Від відповідачів: Корецька Н.О., Петрова Н.Ю. –за дорученням;
Суть спору: позивач –Чорноморський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Регіонально відділення Фонду державного майна України по Одеській області, звернувся з позовом про визнання недійсним договору оренди за №81 від 1 березня 1999 року нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Одеса вулиця Дерибасівська, 4, укладеного між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство” та Дочірнім підприємством „Люмар (Одеса) С.А” та зобов’язати ДП „Люмар (Одеса) С.А” повернути до ДСК „Чорноморське морське пароплавство” орендовані приміщення загальною площею 429 кв.м.
Позивачем вимоги мотивовані наступним:
Чорноморською транспортною прокуратурою з залученням фахівців Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області була проведена перевірка додержання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна в ДСК „Чорноморське морське пароплавство". згідно якої було встановлено, що 01.03.1999 р. між житлово-комунальним відділом ДСК "Чорноморське морське пароплавство" (орендодавець) та ДП "Люмар (Одеса) С.А." (орендар) укладений договір оренди № 81 нежитлових приміщень. За умовами вказаного договору орендодавець (ДСК ЧМП) передав, а орендар (ДП "Люмар (Одеса) С.А." прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 429 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, на 3 та 4 поверсі. Строк оренди встановлений 20 років з 01.03.99 р. по 01.03.2019 р.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції № 2269 від 14.10.98 p.), діючого під час укладення вказаного договору оренди, орендодавцем державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а щодо оренди державного нерухомого майна - підприємства з дозволу вищевказаних органів. Ст. 9 вказаного Закону встановлений порядок укладення договору оренди, який передбачає, що у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу та нерухомого майна, ще перебувають у державній власності, орендодавець у п'ятиденний термін після дати реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. В порушення вказаних вимог, дозвіл Фонду державного майна України (регіонального відділення) та висновки органу управління вказаним майном - Міністерства транспорту України (в теперішній час Міністерство транспорту та зв'язку України) про можливість оренди нежитлових приміщень загальною площею 429 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4 при укладенні 01.03.99 р. договору оренди № 81 між ДСК ЧМП та ДП "Люмар (Одеса) С.А." отримані не були.
Позивач вказує, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що для об'єктів, які перебувають у державній власності, методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.95 р. затверджена методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, відповідно до вимог п. 2 якої у разі, коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство розмір орендної плати погоджується з Фондом державного майна України (регіональним відділенням). В порушення вказаних вимог розмір орендної плати за договором № 81, укладеним між ДСК ЧМП та ДП "Люмар (Одеса) С.А.", з Фондом державного майна України (регіональним відділенням) не погоджений. Таким чином, на думку позивача, договір оренди державного нерухомого майна № 81 від 01.03.1999 p., укладений житлово-комунальним відділом ДСК "Чорноморське морське пароплавство" з ДП "Люмар (Одеса) С.А." з порушенням вимог ст.ст. 5, 9, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції № 2269 від 14.10.98 p.). Згідно з п.п. 1,4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 p., ЦК України набирає чинності 1 січня 2004 р. та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Предметом спору по справі є дійсність (відповідність вимогам закону) договору оренди державного нерухомого майна № 81 від 01.03.1999 p., укладений житлово-комунальним відділом ДСК "Чорноморське морське пароплавство" з ДП "Люмар (Одеса) С.А.", який спрямований на виникнення та реалізацію правовідносин між сторонами до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. Відповідно до ст. 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Із урахуванням наведеного, під час вирішення спору в частині дійсності вказаного договору підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 р. Ст. 48 ЦК УРСР (1963 р.) передбачає недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (1963 р.) за недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою. Положення Цивільного Кодексу України (2003 р.) застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4 (прикінцевих та перехідних положень). Відповідно до п. З ст. 215 ЦК України (2003 р.) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 216 ЦК України (2003 р.) недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Зобов'язання ДП "Люмар (Одеса) С.А." щодо повернення в натурі орендованих за недійсним правочином приміщень, розташованих по вул. Дерибасівська, 4, обумовлені також вимогами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (2003 p.).
Міністерство транспорту та зв'язку України згідно з Указом Президента України від 27.08.2004 р. № 1009/2004 "Про положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" та ст. 4 Закону України "Про транспорт" є центральним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього повноважень у відповідності з Декретом кабінету Міністрів України №8-92 від 15.12.1992 року "Про управління майном, що знаходиться у загальнодержавній власності" здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами транспортної галузі державного майна та згідно з п. 2 ст. 73 ГК України є представником власника і виконує його функції.
Згідно положень статуту Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", затвердженого в новій редакції наказом Міністерства транспорту України № 455 від 24.06.03 р. вказане підприємство засновано на державній власності і підпорядковане Міністерству транспорту України, що є органом управління майном. Майно ДСК "ЧМП" є державною власністю та відповідно до ст. 73, 74, 136 ГК України закріплене за вказаним державним підприємством на праві повного господарського відання.
Регіональне відділення Фонду державного майна в Одеській області відповідно до "Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 p. N 412 є державним органом, який створюється Фондом державного майна України, та відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень з врахуванням ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду.
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним договору оренди за №81 від 1 березня 1999 року нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Одеса вулиця Дерибасівська, 4, укладеного між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство” та Дочірнім підприємством „Люмар (Одеса) С.А” та зобов’язати ДП „Люмар (Одеса) С.А” повернути до ДСК „Чорноморське морське пароплавство” орендовані приміщення загальною площею 429 кв.м.
Представник позивача Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області 12 квітня 2006 року надав уточнення та доповнення до позовної заяви, згідно яких вказує, що на підставі листа Чорноморської транспортної прокуратури від 12.01.2006р. №13/1-6-2006, керуючись вимогами ст.32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", фахівцем регіонального відділення Фонду державного майна України була здійснена документальна перевірка дотримання вимог чинного законодавства з питань оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі ДСК "Чорноморське морське пароплавство", у тому числі договору оренди, укладеного з ДП "Люмар (Одеса) С.А.". На підставі наданих документів перевіркою виявлені порушення вимог ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку надання дозволу державним підприємствам та організаціям бути орендодавцем нерухомого майна, що знаходяться на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ від 20.02.1998р. №309. Так, вищевказаний договір було укладено без погодження органу управління (на момент укладання договору) - Міністерства транспорту України та без дозволу регіонального відділення ФДМУ по Одеській області. Крім того, експертна оцінка об'єкта оренди, яка передує укладанню договору, не здійснена, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої Постановою КМУ від 10.08.1995р. № 629 та п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786. У відповідності до вимог частини 3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Таким чином, представник позивача –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області вважає, що договір оренди від 01.03.1999р. №81, укладений між ДСК „Чорноморське морське пароплавство" та Дочірнім підприємством "Люмар (Одеса) С.А." не відповідає вимогам чинного законодавства та повинен бути визнаний недійсним, а враховуючи ті обставини, що неможливо повернути все отримане за договором (фактично орендна плата сплачувалась та приміщення використовувалися під офіс) необхідно визнати цей договір недійсним на майбутнє, повернути державне нерухоме майно - нежитлове приміщення по вул. Дерибасівській, 4, загальною площею 429 кв.м.- Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" та виселити Дочірнє підприємство "Люмар (Одеса) С.А." з вищезазначеного не житлового приміщення загальною площею 429 кв.м., по вул. Дерибасівській, 4.
Відповідач ДП „Люмар (Одеса) С.А.” надав відзив на позовну заяву за вхідним №10677 від 22 травня 2006 року, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як зазначено в пункті 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. Як зазначено в частині першій статті 2 Господарського кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому згідно з вимогами частини третьої статті 2 ГПК, частини 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність й захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як випливає з постанови Верховного Суду України від 29.06.2004 року по справі № 40/372 за позовом прокурора в інтересах держави про визнання договорів недійсними, позови прокурорів, в яких не визначено і не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави та чи існує загроза інтересам держави, не підлягають задоволенню.
На думку відповідача, Чорноморський транспортний прокурор у позовній заяві не визначив, які саме інтереси держави він вважає порушеними або існує загроза їх порушення, а також у чому полягає їх порушення та які негативні наслідки можуть настати внаслідок їх порушення.
Відповідач вказує, що сторони оспорюваного договору оренди (відповідачі) вже протягом семи років виконують його умови. Орендар (ДП «Люмар (Одеса) С. А.») сплачує орендну плату в повному обсязі, в орендованому приміщенні за згодою орендодавця проведено ремонт на суму понад 411 000 гривень. Договір № 81 про оренду нежилих приміщень по вул. Дерибасівській, 4, укладений сторонами 01 березня 1999 року. Чорноморський транспортний прокурор звернувся до суду з позовною заявою про визнання вищевказаного договору недійсним 23 березня 2006 року, тобто більш як через сім років після його укладення. У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено строк позовної давності у три роки, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Враховуючи положення ч. ч. 3, 4 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно з якими до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, застосовується позовна давність п'ять років, а до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину - десять років, вважаємо, що до позовних вимог, вкладених у позові Чорноморського транспортного прокурора слід застосувати строк позовної давності три роки. Постановою Верховного суду України від 25.05.2004 року у справі про визнання недійсним договору прямо вказано на те, що до вимог про визнання договорів недійсними позовна давність застосовується на загальних підставах, а висновки судів про те, що до вимог про визнання угод недійсними позовна давність не застосовується є помилковими.
Відповідач вказує, що Чорноморському транспортному прокурору було відомо про наявність відносин оренди між відповідачами, спірний договір оренди неодноразово був предметом прокурорської перевірки, про що, свідчить листування між Чорноморською транспортною прокуратурою та відповідачем ДП «Люмар (Одеса) С. А.», наявність приписів Чорноморської транспортної прокуратури щодо усунення відповідачем порушень законодавства про оренду державного та комунального майна при виконанні цього договору оренди. Більше того, виявлені прокурором порушення стосувалися виключно питань повноти сплати орендної плати та експлуатаційних витрат за спірним договором оренди, а вимоги прокурора щодо усунення таких порушень могли ґрунтуватися виключно на висновках про дійсність даного договору. Викладене, зокрема, підтверджується листом Прокуратури Одеської області № 07/2-9044-03 від 11.07.2003 p., приписом Чорноморської транспортної прокуратури № 73вих-04 від 12.02.2004 p., приписом Чорноморської транспортної прокуратури №8/1-19вих06 від 31.01.2006 р. У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, просимо суд до позовних вимог Чорноморського транспортного прокурора застосувати неповну давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.
Не погоджується відповідач з твердження позивачів про відсутність експертної оцінки. Факт проведення експертної оцінки вартості приміщення підтверджується Звітом про експертну оцінку вартості комплексу нежилих приміщень, розташованих на третьому і четвертому поверхах чотириповерхової будівлі за адресою: ж. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, від 26 лютого 1999 року. Згідно з вищевказаним Звітом оцінка була проведена Одеським відділенням науково-виробничого центру «Екострой»на замовлення ДП «Люмар (Одеса) С. А.», об'єктом оцінки є комплекс нежилих приміщень, розташованих на третьому і четвертому поверхах чотириповерхової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, мета проведеної оцінки - визначення ринкової вартості об'єкта як бази для розрахунку орендної плати, вартість об'єкта оцінки станом на 26 лютого 1999 року склала 295 304 гривень. Таким чином, на думку відповідача ДП «Люмар (Одеса) С. А.»вчинило усі дії, вчинення яких залежало від нього, для укладення та виконання договору оренди № 81 від 01.03.1999 року, отримало від орендодавця майно в оренду, приступило до виконання і вже протягом семи років добросовісно виконує умови договору оренди, як дійсного договору.
Відповідач, Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство” 30 травня 2006 року, надав відзив на позовну заяву за вхідним №11488, згідно якого з вимогами позивача погоджується та вказує, що відповідно до ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», діючого під час укладення вказаного договору оренди, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а щодо оренди державного нерухомого майна - підприємства з дозволу вищевказаних органів. Ст.9 вказаного Закону встановлений порядок укладення договору оренди, який передбачає, що у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу та нерухомого майна, що перебувають у державній власності, орендодавець у 5-денний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. В порушення вказаних вимог, дозвіл Фонду державного майна України в Одеській області та висновки органу управління вказаним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України про можливість оренди нежитлових приміщень загальною площею 429 кв.м, розташованих по вул.Дерибасівська,4 у м. Одесі, отримані не були. Ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна встановлено, що для об'єктів, які перебувають у державній власності, методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються КМУ. Постановою КМУ №786 від 04.10.95 р. затверджена методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, відповідно до вимог п.2 якої, у разі, коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, розмір орендної плати погоджується з ФДМ України або його регіональним відділенням. Розрахунок орендної плати по договору №81 від 01.03.1999 року ФДМ України затверджений не був. Таким чином, відповідач ДСК „ЧМП” вважає, що договір оренди державного нерухомого майна №81 від 01.03.1999 року між ДСК «ЧМП»та ДП «Люмар (Одеса) С.А.»укладений з порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції №2269 від 14.10.1998 року).
Чорноморською транспортною прокуратурою 30 травня 2006 року за вхідним №11486 подано обґрунтування до позовної заяви, в яких обґрунтовані інтереси держави та надано пояснення стосовно експертної оцінки об'єкта оренди.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області надано заперечення на відзив за вхідним №11487 від 30.05.2006 року, згідно якого з твердженнями відповідача ДП „Люмар (Одеса) С.А.” не погоджується та просить суд позов задовольнити та визнати недійсним договір оренди, з підстав викладених у запереченнях.
Представники позивача в судове засідання з’явилися, позов підтримують та просять суд визнати недійсним договір оренди та зобов’язати відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення.
Представник відповідача ДП „Люмар (Одеса) С.А.” в судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволені позову –відмовити.
Представник відповідача ДСК „Чорноморське морське пароплавство” в судове засідання з’явився, позовні вимоги визнає та просить суд задовольнити позов у повному об’ємі.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно до ст..36 названого Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору між сторонами.
Подаючи позов про визнання недійсним договору оренди, позивачем не враховані ті обставини, що відповідачі належним чином виконували умови договору оренди, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.
Суд звертає особливу увагу на те, що сторони оспорюваного договору оренди протягом семи років користуються майном та отримують оренду плату. ДП «Люмар (Одеса) С. А.»крім сплати орендної плати, в орендованому приміщенні за згодою орендодавця, проведено ремонт на суму 428070 гривень. А відповідно до звіту ПП „Інженер Сервіс” за 2003 рік вартість орендованого майна підвищена до 411 153 гривень, що порівняно з висновком експертної оцінки вартості комплексу нежилих приміщень за 1999 рік складала 295 304 гривень.
Суд зазначає, що факт проведення експертної оцінки вартості приміщення підтверджується Звітом про експертну оцінку вартості комплексу нежилих приміщень, розташованих на третьому і четвертому поверхах чотириповерхової будівлі за адресою: ж. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, від 26 лютого 1999 року. Згідно якого оцінка була проведена Одеським відділенням науково-виробничого центру «Екострой»на замовлення ДП «Люмар (Одеса) С. А.», об'єктом оцінки був комплекс нежилих приміщень, розташованих на третьому і четвертому поверхах чотириповерхової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, мета проведеної оцінки - визначення ринкової вартості об'єкта як бази для розрахунку орендної плати, вартість об'єкта оцінки станом на 26 лютого 1999 року склала 295 304 гривень.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено строк позовної давності у три роки, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Постановою Верховного суду України від 25.05.2004 року у справі про визнання недійсним договору зазначалося, що до вимог про визнання договорів недійсними позовна давність застосовується на загальних підставах, а висновки судів про те, що до вимог про визнання угод недійсними позовна давність не застосовується є помилковими.
Чорноморський транспортний прокурор звернувся до суду з позовною заявою про визнання вищевказаного договору недійсним 23 березня 2006 року, тобто більш як через сім років після його укладення. Про наявність відносин оренди між відповідачами було відомо Чорноморському транспортному прокурору, спірний договір оренди неодноразово був предметом прокурорської перевірки, про що, свідчить листування між Чорноморською транспортною прокуратурою та відповідачем ДП «Люмар (Одеса) С. А.», наявність приписів Чорноморської транспортної прокуратури щодо усунення відповідачем порушень законодавства про оренду державного та комунального майна при виконанні цього договору оренди. Крім того, виявлені прокурором порушення стосувалися виключно питань повноти сплати орендної плати та експлуатаційних витрат за спірним договором оренди, а вимоги прокурора щодо усунення таких порушень могли ґрунтуватися виключно на висновках про дійсність даного договору, що підтверджується листом Прокуратури Одеської області № 07/2-9044-03 від 11.07.2003 p., приписом Чорноморської транспортної прокуратури № 73вих-04 від 12.02.2004 p., приписом Чорноморської транспортної прокуратури №8/1-19 вих06 від 31.01.2006 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданої до винесення рішення. Представником відповідача ДП «Люмар (Одеса) С. А.» було надано відзив на позовну заяву в якій просить суд застосувати до позовних вимог Чорноморського транспортного прокурора позовну давність.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин суд доходить висновку, що орендар ДП «Люмар (Одеса) С. А.»вчинило усі дії, вчинення яких залежало від нього, для укладення та виконання договору оренди № 81 від 01.03.1999 року, отримало від орендодавця майно в оренду, приступило до виконання і вже протягом семи років добросовісно виконує умови договору оренди, як дійсного договору.
Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин за якими договір оренди слід визнати недійсним та у задоволені позову –відмовляє.
Керуючись статтями 82-85 ГПК України,-
ВИРІШИВ:
У задоволені позову Чорноморської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерство транспорту та зв’язку України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання недійсним договору оренди за №81 від 1 березня 1999 року нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Одеса вулиця Дерибасівська, 4, укладеного між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство” та Дочірнім підприємством „Люмар (Одеса) С.А” та зобов’язати ДП „Люмар (Одеса) С.А” повернути до ДСК „Чорноморське морське пароплавство” орендовані приміщення загальною площею 429 кв.м. –відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його підписання суддею.
Рішення підписане 29 червня 2006 року.
Суддя Гуляк Г.І.