СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
08 листопада 2006 року | Справа № 20-5/198 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Зінченко Ольги Володимирівни, довіреність № 5644/0/2-06 від 30.06.06;
відповідача: Дубровського Івана Івановича (повноваження перевірені), Голова правління відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369";
відповідача: Вергуна Івана Петровича, довіреність № б/н від 08.11.06;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 16.10.2006 у справі № 20-5/198
за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" (вул. Паршина, 6,Севастополь,99012)
про стягнення заборгованості в розмірі 11408,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.10.2006 у справі № 20-5/198 позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" про стягнення заборгованості в розмірі 11408,25 грн. задоволено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки між сторонами існує договір про постачання електричної енергії, умови якого, згідно з наданими суду доказами, виконав повністю лише позивач, а відкрите акціонерне товариство "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" сплатило лише частково виставлені йому рахунки за перевищення ліміту активного споживання, то, таким чином, позовні вимоги вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню з примусовим стягненням з відповідача відповідної суми боргу.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд міста Севастополя не повно з’ясував обставини справи.
Так, відповідач зазначає, що суд необґрунтовано не витребував з позивача оригінал журналу реєстрації вихідної кореспонденції, а залучив до справи лише не завірені копії аркушів із даного журналу.
Відкрите акціонерне товариство "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" посилається на те, що після розгляду справи у першої інстанції, йому стало відомо, що рахунок № 55476 від 29.12.2005 на суму 3414,84 грн. приписаний чорнилами іншого кольору, що, на думку відповідача, свідчить про вручення даного рахунку –20.01.2006.
Також, відповідач посилається на порушення позивачем вимог пункту 6.14 „Правил користування електричною енергією”, а саме на те, що рахунки № 50533 та № 40921 пред’явлені відкритому акціонерному товариству "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" з порушенням передбачених законодавством строків.
Крім того, відповідач вважає, що місцевий суд необґрунтовано не прийняв до уваги той факт, що по рахункам № 14232 від 20.03.2006 і № 19758 від 20.04.2006 споживачем була проведена попередня оплата і по поточним рахункам і з урахуванням очікуваного перевищення договірної величини споживання електричної енергії. На думку відповідача, таки дані свідчать про бажання відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" скорегувати договірну величину споживання електричної енергії.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
09.11.2004 між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та відкритим акціонерним товариством Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" укладений Договір № 112 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2004 (а.с. 8-16).
Відповідно до пункту 10.4 даного договору він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору, (арк. с. 8-18).
Чинність даного договору сторонами не оскаржується.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.
Згідно з пунктом 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричною енергією на наступний рік Споживач не пізніш 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору, відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 Договору, згідно з яким корегування граничної величини споживання може здійснюватися як із збільшенням, так із зменшенням, у тому числі до нульового рівня, у залежності від рівня здійсненої оплати за розрахунковий період.
Додатком № 1 до Договору відповідач узгодив об'єм поставки електроенергії на вересень 2005 року - 8000 кВт/г, листопад 2005 року - 19000 кВт/г, грудень 2005 року -27000 кВт/г, березень 2005 року - 28000 кВт/г, квітень 2006 року - 25000 кВт/г (а.с. 19).
Матеріали справи містять звіти про об'єм спожитої електроенергії та зафіксовані витрати енергії у вересні 2005 року - 10021 кВт/г, листопаді 2005 року - 23926 кВт/г, грудні 2005 року - 38832 кВт/г, березні 2006 року - 45721 кВт/г, квітні 2006 року - 27558 кВт/г (а.с. 22 –25).
Таким чином, судова колегія погоджується з думкою позивача та висновком господарського суду про те, що об'єм фактично спожитої електроенергії представив собою об'єм перевищення понад договірної величини у наступному розмірі:
у вересні 2005 року - 2021 кВт/г, листопаді 2005 року - 4926 кВт/г, грудні 2005 року - 11832 кВт/г, березні 2006 року - 17721 кВт/г, квітні 2006 року-2558 кВт/г.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачеві були виставлені рахунки за перевищення ліміту активного споживання: № 40921 від 29.09.2005 на суму 537,21 грн., № 50533 від 29.11.2005 на суму 1402,92 грн., № 55476 від 29.12.2005 на суму 3414,48 грн., № 14232 від 20.03.2006 на суму 5303,36 грн., № 19758 від 20.04.2006 на суму 750,28 грн. (а.с. 26-30).
В процесі розгляду справи в першої інстанції, позивач здійснив частково оплату суми заборгованості: по рахунку № 40921 від 29.09.2005 на суму 537,21 грн., та № 19758 від 20.04.2006 на суму 750,28 грн., а всього на суму 1287,49 грн.
Посилання відповідача на те, що господарський суд необґрунтовано не витребував з позивача оригінал журналу реєстрації вихідної кореспонденції, а залучив до справи лише не завірені копії аркушів із даного журналу, судовою колегією не можуть бути прийняти до уваги, оскільки матеріали справи містять відповідні копії з журналу, які мають штамп відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (а.с. 16-17), що, на думку судової колегії, є належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому таки посилання відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" апеляційною інстанцією вважаються неспроможними.
Думка відповідача про те, що дані, яки написані чорнилами іншого кольору, свідчать про їх приписання позивачем для фальсифікації відповідних фактів, апеляційною інстанцією не можуть бути прийняти до уваги, оскільки перевірка своєчасності та достовірності написання даних, які повинні бути зафіксовані у цьому журналі, не є компетенцією суду, і, більш того, законодавство не забороняє особам користуватися різноманітними засобами нанесення відповідних даних на аркуші у журнал реєстрації вихідної кореспонденції.
Думка відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" про те, що, оскільки позивачем були пред’явлені йому рахунки з порушенням строку встановленого пунктом 6.14 „Правил користування електричною енергією” він позбавляється обов’язку оплатити ці рахунки - не знаходить підтвердження у чинному законодавстві.
Господарським судом міста Севастополя не були прийняти посилання відповідача відносно передплати 10 березня 2006 року в повному об’ємі відкритим акціонерним товариством "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" по рахунку № 14232 від 20.03.2006 на суму 5303,36 грн., оскільки відповідачем не були надані докази в підтвердження цього факту.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України - додаткові докази приймаються апеляційною інстанцією, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не знайшла доказів такої передплати, а тому вважає такий висновок місцевого суду відповідаючим матеріалам та обставинам справи, в межах процесуального законодавства і, відповідно, є вірним.
Відповідач, при здійснені провадження у господарському суді міста Севастополя, не надав суду доказів оплати за спожиту електроенергію у встановлені договором строки. Тому місцевий суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом 11.2 „Правил користування електричною енергією” - споживачі електричної енергії зобов'язані оплачувати обсяги електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство № 14369" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.10.2006 у справі № 20-5/198 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Г.К. Прокопанич
О.А. Щепанська