АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: 22-ц/790/208/13 Головуючий 1 інстанції - Шмадченко С.І. Справа № 2-2555/2012 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.
Категорія: договірна
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ізмайлової Г.Н.
суддів - Івах А.П., Пшенічної Л.В.
за участі секретаря - Огар І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, відновлення становища, яке існувало до порушення,-
ВСТАНОВИЛА:
14 грудня 2010 р. ОСОБА_5 звернулася д осуду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
Зазначила, що 28 жовтня 2008 р. нею було укладено з ОСОБА_3 договір довічного утримання, за яким вона передала йому у власність належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3, в свою чергу, зобов`язався довічно повністю її утримувати, забезпечувати їй харчування та догляд, надаючи необхідну допомогу, вартість яких ними визначено у розмірі 400,00 грн. на місяць.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконував умови договору, вона була вимушена переїхати до ОСОБА_1 у сел..Есхар Чугуївського району Харківської області, яка здійснювала за нею догляд.
Виходячи з того, що ОСОБА_3 порушено умови договору довічного утримання, просила розірвати вказаний договір , визнавши за нею право власності на квартиру та вселивши її як власника у цю квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 померла.
Її правонаступниця ОСОБА_1, племінниця померлої, позов ОСОБА_5 підтримала, доповнивши вимоги просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений 10 травня 2011 р., за яким ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_4 в той час, коли на розгляді в суді знаходилася справа про розірвання договору довічного утримання.
Крім того зазначила, що в порушення вимог ч.3 ст.749 ЦК України ОСОБА_3 не здійснено поховання ОСОБА_5, що також свідчить про порушення ним умов договору довічного утримання.
Відповідачі проти позову заперечували. ОСОБА_3 пояснив, що він виконував всі умови за договором довічного утримання.
ОСОБА_3 пояснив, що він виконував всі умови за договором довічного утримання, здійснював догляд за ОСОБА_5 і лікування, забезпечуючи ліками та надаючи всі продукти харчування. Після того, як ОСОБА_1 стало відомо про укладення ОСОБА_5 договору довічного утримання, вона забрала її з лікарні без його відома, утримуючи за своїм місцем проживання, в зв`язку з чим він був змушений направляти ОСОБА_5 щомісячні поштові перекази по 400,00 грн. на місяць.
Не вважає також підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, якою він розпоряджався після смерті ОСОБА_5, в зв`язку з чим було знято обмеження в розпорядженні майном померлої.
Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_4
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2012 р. ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Судом установлено, що 28 жовтня 2008 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 належну їй однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 взяв на себе обов`язок забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом і необхідною допомогою, вартість якого сторони оцінили у розмірі 400,00 грн. на місяць.
Крім того, ОСОБА_3 зобов`язався встановити у квартирі телефон (т.1 а.с.6).
У грудні 2009 р. ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання з підстав неналежного виконання ним умов договору щодо її утримання, повернення їй права власності та вселення. Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2010 р. позов ОСОБА_5 задоволено, договір довічного утримання розірвано, повернено їй право власності та вселено у спірну квартиру.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2010 р., яке залишено без зміни ухвалою судової колегії з цивільних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2011 р., заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2010 р. скасовано і ОСОБА_5 в задоволенні позову відмовлено.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 належним чином виконував покладені на нього договором довічного утримання обов`язки, виконанню яких йому перешкоджала ОСОБА_1, забравши ОСОБА_5 з лікарні до себе додому.
Цим же рішенням також встановлено, що ОСОБА_3 надавав і на день ухвалення рішення надає матеріальну допомогу ОСОБА_5
Виходячи з того, що Київським районним судом м.Харкова справу розглянуто у заочному порядку, то при перегляді заочного рішення суду апеляційної інстанції на підтвердження своїх заперечень і належного виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_3 надавалися та досліджувалися судовою колегією докази за весь період дії договору довічного утримання включно по день ухвалення рішення 25 листопада 2010 р., які не були предметом дослідження судом першої інстанції.
Такими доказами були пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які підтвердили, що відповідач (ОСОБА_3) опікувався позивачкою (ОСОБА_5), встановив у квартирі холодильник, кондиціонер, якими та користувалася. Привозив продукти харчування як додому так і в лікарню, купував їй одяг, ліки, навідував у лікарні, що також підтверджується і довідкою лікарні.
Саме рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2010 р. встановлено, що ОСОБА_5 за станом здоров`я потребувала лікування, яке їй забезпечив ОСОБА_3 у 3-й клінічній психіатричній лікарні м.Харкова де вона перебувала з січня по липень 2009 р., але ї з лікарні забрала ОСОБА_1, що стало підставою для звернення ОСОБА_3 до міліції.
З огляду на наведене судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано розглядався порядок виконання ОСОБА_3 умов договору довічного утримання за період з 25 листопада 2010 р. по 14 грудня 2010 р., день подачі ОСОБА_5 позовної заяви (протягом 19 днів), а не з грудня 2009 р., дня подачі нею першої позовної заяви.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Ні позивачкою ОСОБА_5, померлою через два дні після подачі позовної заяви, ні її правонаступником ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на обґрунтування позовних вимог щодо істотного порушення ОСОБА_3 умов договору довічного утримання за вказаний період.
Незважаючи на те, що ОСОБА_5 знаходилася у ОСОБА_1 у безпорадному стані, ОСОБА_3 не припиняв надавати їй матеріальну допомогу, направляючи поштовими переказами по 400,00 грн. щомісячно, навідь в день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що спростовує посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що відповідач не поховав ОСОБА_5
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання та повернення права власності, судова колегія відмовляє їй і в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Судом установлено, що за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 10 травня 2011 р. за №2282, ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_4
Як на підставу визнання недійсним договору, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_3 приховав від нотаріуса і покупця наявність спору у суді з приводу права власності на квартиру, внаслідок чого договір було укладено під впливом обману.
Судова колегія не може погодитися з такими доводами, оскільки вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що згідно ч.2 ст.755 ЦК України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.
В зв`язку з укладенням договору довічного утримання, на підставі Закону України «Про нотаріат» державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори 28 жовтня 2008 р. за р. №329 накладено заборону відчуження спірної квартири до припинення чи розірвання договору довічного утримання.
Оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу квартри, 10 травня 2011 р., була припинена дія договору довічного утримання смертю ОСОБА_5, а в розірванні договору довічного утримання їй було відмовлено рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2010 р., то ОСОБА_3 мав право на відчуження належної йому квартири, не обтяженої забороною.
Судова колегія не вбачає підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, як укладеною під впливом обману з боку ОСОБА_3 відповідно до ст.230 ЦК України, оскільки замовчування ОСОБА_3 про наявність судового спору не може вплинути на дійсність договору за умови, що судом відмовляється ОСОБА_1 у розірванні договору довічного утримання.
З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і залишає рішення без зміни як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218 п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий -
Судді: