АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-190/11 Номер провадження 22-ц/786/420/2013 Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О. Доповідач Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів Акопян В.І., Петренка В.М.

при секретарі Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника за довіреністю ОСОБА_2, на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у спільному користуванні, і встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та про виділення окремих часток.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила з урахуванням уточнень ухвалити рішення, яким встановити порядок користування спільною земельною ділянкою у відповідності до рішення Кременчуцького міського суду від 27 вересня 1961 року та додатку №4 висновку судової будівельно-технічної експертизи №П-292 від 05 жовтня 2012 року, зобов?язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянки шляхом знесення самочинно збудованого паркану по всій довжині земельної ділянки від житлового будинку до кінця фруктового саду.

У травні 2010 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов, просила з урахуванням уточнень ухвалити рішення, яким поділити в натурі і визнати за сторонами право власності на частини садиби АДРЕСА_1 згідно розміру належних їм часток у спільній власності - 29/50 і 21/50; встановити порядок користування земельною ділянкою згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №6/19-10 від 29 серпня 2010 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 21 травня 2010 року позови об?єднані в одне провадження.

Заявлені позовні вимоги обох сторін мотивовані неможливістю добровільно встановити порядок користування спільною земельною ділянкою.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Встановлений порядок користування земельною ділянкою по вул.Чкалова,123 у м.Кременчуці:

У користування ОСОБА_2 виділено частину земельної ділянки площею 1 190,52 м.кв. згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6/19-10 від 29 серпня 2010 року, яка зафарбована на плані зеленим кольором.

У користування ОСОБА_3 виділено частину земельної ділянки площею 1 484,61 м.кв. згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6/19-10 від 29 серпня 2010 року, яка зафарбована на плані помаранчевим кольором.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволений частково. Поділено в натурі садибу АДРЕСА_1:

За ОСОБА_3 визнане право власності на квартиру №1 у житловому будинку літ.АА1 загальною площею 99,7 м.кв., яка складається з кухні 1-1 площею 14,6 м.кв., нежитлового приміщення 1-2 площею 8,9 м.кв., кімнати 1-3 площею 19,9 м.кв., кімнати 1-4 площею 11,5 м.кв., кімнати 1-5 площею 27,9 м.кв., кімнати 1-6 площею 9,6 м.кв., коридору 1-7 площею 3,3 м.кв., санвузла 1-8 площею 4,0 м.кв.; надвірні господарські споруди - погріб літ. «бп», вбиральня літ. «Т», гараж літ. «Л», огорожі №1,2. Квартира визнана окремим інвентарним об?єктом.

За ОСОБА_2 визнане право власності на квартиру №2 у житловому будинку літ.АА1а загальною площею 82,4 м.кв., яка складається з тамбуру 2-1 площею 0,6 м.кв., нежитлового приміщення 2-2 площею 6,6 м.кв., кладової 2-3 площею 0,6 м.кв., кімнати 2-4 площею 12,7 м.кв., кімнати 2-5 площею 13,2 м.кв., кімнати 2-6 площею 27,0 м.кв., коридору 2-7 площею 5,8 м.кв., кухні 2-8 площею 3,9 м.кв., коридору 2-9 площею 12,0 м.кв.,; надвірні господарські споруди - сарай літ. «В», сарай літ. «Гг», погріб літ. «Е», сарай літ. «И», літній душ-вбиральня літ. «З».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1, представник за довіреністю ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішення суду ухвалено без врахування рішення Кременчуцького міського суду від 27 вересня 1961 року та тієї обставини, що ОСОБА_2 після придбання своєї частини будинку згідно рішення суду облаштувала та використовувала в?їзд до своєї частини будинку через спільний двір.

Суд не врахував того, що на частині домоволодіння, яке належить ОСОБА_3, розташований газовий вентиль, яким регулюється подача газу до частини будинку, що належить ОСОБА_2, і у зв?язку із збудованим парканом між земельними ділянками, остання не має доступу до нього.

Висновки суду про можливість облаштування окремого в?їзду до частини земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 у користування, суперечать висновкам судової будівельно-технічної експертизи №П-292 від 05 жовтня 2012 року.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 1983 року ОСОБА_2 придбала у власність 21/50 частину садиби АДРЕСА_1, яка розташована на землях державного фонду площею 2 590 м.кв.

06 липня 2007 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала у власність 29/50 вказаної садиби.

Рішенням Кременчуцького міського суду від 27 вересня 1961 року визначений порядок користування земельною ділянкою між співвласниками садиби АДРЕСА_1 таким чином, що за співвласником, якому належало на праві власності 2/3 частини садиби, залишено у користуванні ліву частину саду площею 832 м.кв., а іншому співвласнику (1/3 частина садиби) - праву частину саду площею 485 м.кв., при цьому спільний двір поділений шляхом відновлення зруйнованого забору, межа поділу встановлена від веранди літ.І і коридору літ.2-1 з правом облаштування окремих в?їздів для кожного співвласника.

За станом на сьогодні спільна земельна ділянка розділена забором. На частині земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 облаштований в??їзд автомобільного транспорту на подвір?я, а на частині земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, облаштований прохід на подвір?я шириною 1,56 м.кв.. який поступово звужується до 1,06 м.кв.

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи № 6/19-10 від 29 серпня 2010 року площа земельної ділянки, на якій розташована спірна садиба, складає 2 675,13 м.кв., з яких 27 м.кв. знаходиться у фактичному користуванні власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 (АДРЕСА_2). У фактичному користуванні співвласників перебувають земельні ділянки: площею 1 484,61 м.кв. (ОСОБА_3 - на 51,31 м.кв. менше ніж припадає на розмір її частки у спільному майні) і площею 1 163,52 м.кв. (ОСОБА_2 - на 51,31 м.кв. більше ніж припадає на розмір її частки у спільному майні). З урахуванням наведених даних судовим експертом запропоновані три варіанти порядку користування земельною ділянкою. При цьому перший варіант користування, який обраний судом, передбачає можливість облаштування окремого в?їзду автомобільного транспорту на подвір?я до квартири №2, що належить ОСОБА_2

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №П-292 від 05 жовтня 2012 року визнано, зокрема, неможливим облаштування окремого в?їзду для автотранспорту на земельну ділянку зі сторони квартири №2, що належить ОСОБА_2

Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов правильного висновку про часткове задоволення обох позовів. При цьому суд першої інстанції в основу рішення поклав перший варіант порядку користування земельною ділянкою, запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6/19-10 від 29 серпня 2010 року, як такий, що є найбільш наближеним до фактичного порядку користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками тривалий час.

По суті доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду не було правових підстав для покладення в основу рішення першого варіанту порядку користування земельною ділянкою, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6/19-10 від 29 серпня 2010 року, оскілький цей варіант передбачає можливість влаштування окремого в'їзду для автотранспорту зі сторони квартири №2, яка виділена у власність ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.6, ч.7 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом на загальних підставах. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням сторін на підставі ухвал суду проведено дві судові будівельно-технічні експертизи - 29 серпня 2010 року (т.1 а.с.83-114) і 05 жовтня 2012 року (т.2 а.с.48-56). При цьому висновки експертів у частині технічної можливості облаштування в'їзду автомобільного транспорту до квартири №2, що належить ОСОБА_2, мають розбіжності. Сторони по справі не скористалися процесуальним правом на подання клопотання щодо проведення комісійної (ст.148 ЦПК України) або ж додаткової чи повторної експертизи (ст.150 ЦПК України).

Суд першої інстанції, поклавши в основу свого рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2010 року, на підставі положень ст.10, ст.11 ЦПК України з дотриманням вимог ст.212, ст.215 ЦПК України навів обгрунтовані доводи, з яких відхилив висновок судової будівельно-технічної експертизи від 05 жовтня 2012 року як доказ. В апеляційній скарзі та в матеріалах справи відсутні обгрунтовані посилання на належні і допустимі докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на облаштування ОСОБА_2 за власний рахунок окремих воріт, які начеб-то були знесені ОСОБА_3, та на розташування газового вентиля на земельній ділянці, що виділена ОСОБА_3, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за умови доведеності вказаних обставин, порушене право ОСОБА_2 у такому випадку підлягає захисту в інший спосіб.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника за довіреністю ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді В.М. Петренко

В.І. Акопян

Копія згідно: суддя О.А. Лобов