УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,
суддів - Мосьондза І.А., Новова С.О.,
при секретарі - Макєєвій О.В.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
захисника - ОСОБА_1,
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 листопада 2012 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, з середньо-спеціальноюосвітою, не одружений, інвалід 2 групи, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше 4 рази судимий, останні рази:
- 03.10.2006 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 289, 69 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна,
- 15.02.2011 року за ч.2 ст.342 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.75КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Дилижан, Вірменія, громадянин України, з середньою освітою, який не працює, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий в силу ст.89 КК України,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - 1 рік, та на нього покладено обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком, 12 травня 2012 року ОСОБА_2, перебуваючи по вул. Ревуцького, 27 в м. Києві вступив у попередню змову направлену на спільне викрадення чужого майна з ОСОБА_3 Цього ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 приблизно о 5 годині, діючи відповідно до розподілених між собою ролей, підійшли до приватних автомобілів «Мерседес-Бенс» д.н.з. НОМЕР_3 та «Мерседес-Бенс» д.н.з. НОМЕР_2, що належать ОСОБА_4, та які в той час були припарковані на узбіччі дороги за вищевказаною адресою. Переконавшись що за їх діями ніхто не спостерігає, стали послідовно знімати акумуляторні батареї з вказаних автомобілів, від'єднуючи їх від клем. Таким чином ОСОБА_2, діючи повторно, спільно з ОСОБА_3 таємно викрали з автомобіля «Мерседес-Бенс» д.н.з. НОМЕР_3 дві акумуляторні батареї «Westa», вартістю 1800 гривень кожна, а з автомобіля «Мерседес-Бенс» д.н.з.НОМЕР_4 дві акумуляторні батареї «Atlant», вартістю 1800 гривень кожна, а всього таємно викрали майно, яке належить потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 7 200 гривень.
З викраденим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, та призначити покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі та із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Вважає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, що засуджені вчинили злочин з корисних спонукань, за попередньою змовою, з чітким розподілом ролей. Крім того, не було враховано, що ОСОБА_2 раніше судимий та, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, був ініціатором вчинення злочину і повторно вчинив злочин. Крім того, прокурор вказує на те, що суд в мотивувальній частині повторно виклав фабулу обвинувачення, що є зайвим.
Захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, просять вирок суду змінити в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, і звільнити його від покарання з випробуванням, застосувавши ст. ст. 75, 76 КК України, мотивуючи тим, що призначене ОСОБА_2 покарання є суворим, оскільки судом не враховано стан здоров'я засудженого, який є інвалідом ІІ групи та має вади серця. Крім того, в обґрунтування апеляції захисник вказує на те, що судом не в повній мірі враховано особу засудженого, який повністю відбув покарання, які призначались йому за попередніми вироками, вчинив злочин середньої тяжкості, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті злочину, викрадене майно повернуто потерпілому.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3, який заперечував проти апеляції прокурора, провівши судове слідство в частині дослідження даних про особи засуджених, судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 і його захисника не підлягають задоволенню, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засуджених у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, згідно до вимог ст. 365 КПК України не перевіряється у зв'язку з тим, що за згодою сторін, які не оспорювали фактичні обставини справи, докази не досліджувалися.
Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й вимог, передбачених ст. 299 КПК України, щодо встановлення скороченого порядку дослідження доказів судовою колегією не встановлено.
Визначена кваліфікація дій засуджених відповідає матеріалам справи і теж не оспорюється в апеляціях.
Як правильно зазначив прокурор в апеляції, суд в мотивувальній частині вироку фабулу одного обвинувачення щодо засуджених помилково виклав двічі, що не відповідає положенням ст. 334 КПК України, і є зайвим, а тому повторно викладене обвинувачення підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Що стосується доводів в апеляції прокурора про м'якість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу, бо переконливих доводів про це не наведено.
Навпаки, як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання засудженим відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі суд врахував, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за злочини проти власності, на спеціальних обліках не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, також врахував стан його здоров'я. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2 суд визнав його щире каяття у вчиненні злочину і обгрунтовано призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у близькому до мінімального розмірі.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, посередньо характеризується за місцем проживання, його сімейні обставини. Як пом'якшуючу покарання обставину суд врахував його щире каяття у вчиненні злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обом засудженим судом не встановлено.
Призначене кожному з засуджених покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, а також є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для призначення більш суворого покарання, як про ставить питання в апеляції прокурор, по справі немає. Судом враховані всі обставини, на які вказав в апеляції прокурор, тому його апеляція не підлягає задоволенню.
Всупереч твердженням прокурора висновок суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України за умов здійснення за ним нагляду органами внутрішніх справа та виконанням засудженим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України строком на один рік також є законним і обґрунтованим.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 на спеціальних обліках не перебуває, щиро розкаявся у скоєному, що правильно визнано судом першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_8, що значно зменшує його суспільну небезпеку.
З урахуванням наведеного, а також конкретних обставин справи, відсутності по справі будь-яких тяжких наслідків та обставин, що обтяжують покарання, висновок районного суду про виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства з іспитовим строком в один рік є правильним.
Саме таке покарання відповідно до ст. 65 КК України є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Будь-яких інших доводів щодо м'якості визначеного судом першої інстанції покарання та для скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання в апеляції не наведено.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування вироку Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2012 року у зв'язку із м'якістю призначеного засудженим покарання.
Доводи засудженого ОСОБА_2 і його захисника про те, що суд не врахував при призначенні покарання те, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, суперечать матеріалам справи. Як вбачається з протоколу судового засідання, дані про стан здоров'я ОСОБА_2 в судовому засіданні були досліджені і враховані при постановленні вироку наряду з іншими обставинами, на які захисник та засуджений посилаються в апеляціях.
Враховуючи стан здоров'я ОСОБА_2, характер вчиненого злочину, ініціатором якого він був, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, має непогашену судимість, і протягом трьох місяців після закінчення іспитового строку за попереднім вироком, будучи інвалідом ІІ групи, знову вчинив злочин проти власності, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, колегія суддів, не вбачає підстав для пом'якшення призначеного йому покарання та задоволення його апеляції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляції захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити: виключити з мотивувальної частини вироку другий абзац, де повторно викладено фабулу обвинувачення, зі слів « 12 травня 2012 року ОСОБА_3…» до « на загальну суму 7200 гривень» як зайвий.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді:
Корнієнко Т.Ю. МосьондзІ.А. Новов С.О.
[1] Справа № 11/796/313/2013
справвідач ОСОБА_6
справа № 11/796/313/2013
категорія КК: ч. 2 ст. 185
головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
доповідач Корнієнко Т.Ю.