СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 жовтня 2006 року | Справа № 2-29/1359-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився - Прокурор міста Керч;
представник позивача - не з'явився - Керченський психоневрологічний інтернат;
представник позивача - не з'явився - Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим;
представник відповідача - Нікітін О.І., дов.№ б/н від 24.03.2006 - товариство з обмеженою відповідальністю "Атилла";
представник третьої особи - не з'явився - Фонд майна Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 12-23 січня 2006 року у справі № 2-29/1359-2006
за позовом прокурора міста Керчі
(вул. 23 травня, 162,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)
в інтересах держави в особі: Керченського психоневрологічного інтернату
(вул. Колгоспна, 68, Керч, Автономна Республіка Крим, 98324)
Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим
(вул. Горького, 7,Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла"
(вул. Колгоспна, 70, Керч, Автономна Республіка Крим, 98324)
за участю третьої особи:
Фонду майна Автономної Республіки Крим
(вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)
про визнання недійсним договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Керчі в інтересах держави в особі Керченського психоневрологічного інтернату, Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атілла" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 21.07.2003 № 10а, укладений між Керченським психоневрологічним інтернатом та товариством з обмеженою відповідальністю "Атілла".
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір оренди не відповідає діючому законодавству, а саме: Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Господарському Кодексу України, Постанові Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про положення про порядок управління майном що належить Автономній Республіці Крим" в частині укладення спірного договору без узгодження з Фондом майна Автономної Республіки Крим, як органом управління майном. Крім того прокурор вважає, що спірний договір не відповідає вимогам, передбаченим Наказом Фонду Державного майна України "Про затвердження договорів", а саме, що спірний договір не містить у собі положення, щодо права орендодавця виступати з ініціативою про внесення змін в договір, обов'язки орендодавця розширені пунктом, що до зобов'язання відшкодувати орендарю у разі розірвання договору вартість невід'ємних поліпшень.
Відповідач проти позову заперечує з тих мотивів, що відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Керченський психоневрологічний інтернат має право самостійно виступати орендодавцем, щодо передачі в оренду нерухомого майна площею до 200кв.м., що і було зроблено позивачем, крім того перед укладенням спірного договору оренди була отримана згода Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим на його укладення, а тому на думку відповідача, відсутні порушення Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відносно не відповідності спірного договору, вимогам типового договору оренди, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України "Про затвердження договорів", відповідач вказує на те, що часткова невідповідність спірного договору типовому договору, в частині обов'язку орендодавця відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень, не може бути підставою для визнання усього договору недійсним, при цьому відповідач посилається на статтю 60 Цивільного кодексу Української РСР.
Також відповідач вважає, що відсутність у спірному договорі положення, яке передбачає право орендодавця виступати з ініціативою про внесення змін в укладений договір, також не може служити підставою для визнання всього договору недійсним, оскільки таке право передбачено чинним законодавством.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 12-23 січня 2006 року у справі № 2-29/1359-2006 позов прокурора міста Керчі в інтересах держави в особі Керченського психоневрологічного інтернату та Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла", за участю третьої особи Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору оренди задоволено.
Суд визнав недійсним договір оренди нерухомого майна № 10-а від 21.07.2003, що належить Автономної Республіці Крим, укладений між Керченським психоневрологічним інтернатом та товариством з обмеженою відповідальністю "Атилла" на майбутнє.
Суд зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Атилла" повернути Автономній Республіці Крим в особі Керченського психоневрологічного інтернату, як балансоутримувачу, вбудовані приміщення, спального корпусу реабілітаційно-оздоровчого центру (літер И по плану) загальною площею 196,2кв.м., який складається з приміщень № № 4, 5, 6, яке розташоване за адресою: вул. Колгоспна, 70, місто Керч
Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла" на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита.
Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла" на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Атилла" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла" задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-23 січня 2006 року у справі № 2-29/1359-2006 скасовано. Позов прокурора міста Керчі в інтересах держави в особі Керченського психоневрологічного інтернату, Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла", за участю третьої особи Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору оренди, залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду від 06.07.2006 у справі № 2-29/1359-2006, касаційне подання першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано. Справу передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
Вищий господарський суд України в своїй постанові зазначив, що спір щодо визнання недійсним договору оренди спірного майна з товариства з обмеженою відповідальністю "Атілла" прямо зачіпає інтереси держави в особі Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, які прокурор вірно визначив як уповноважений орган державної влади у спірних правовідносинах.
При таких обставинах, апеляційну скаргу було прийнято до провадження Севастопольським апеляційним господарським судом та розгляд справи призначено до слухання на 31.08.2006.
Однак, 11.08.2006 від Вищого господарського суду України на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов лист з клопотанням терміново надіслати на адресу Вищого господарського суду вказану справу у зв'язку з тим, що до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла" на постанову Вищого господарського суду України від 06.07.2006.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При таких обставинах, провадження у справі було зупинено до розгляду по суті касаційної скарги Верховним судом України.
04.10.2006, на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду було повернуто вказану справу у зв'язку з тим, що ухвалою Верховного суду України від 14 вересня 2006 року відмовлено в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2006 у справі № 2-29/1359-2006.
Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, судова колегія провадження у справі поновила та призначила справу до розгляду на 19.10.2006.
Відповідно до розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006, суддю Дугаренко О.В. було замінено на суддю Борисову Ю.В.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
21.07.2003 між Керченським психоневрологічним інтернатом (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Атілла" (орендар), укладений договір оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим №10а (далі договір (а.с.21-24).
Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець передає частку, що знаходиться на його балансі, на праві повного господарського відання нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться у сфері управління Міністерства праці та соціального захисту, вбудовані приміщення, спального корпусу реабілітаційно-оздоровчого центру (літер И по плану) загальною площею 196,2 кв.м., який складається з приміщень №№ 4,5,6, а орендар приймає в термінове платне користування за актом приймання-передачі, вказане майно.
Відповідно до пункту 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору акту приймання-передачі вказаного майна.
З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2003 сторони спірного договору підписали акт приймання-передачі основних засобів (а.с.25).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата з врахуванням її індексації визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Верховною радою Автономної Республіки Крим від 04.10.1995 №2786 та складає 257,73грн. без врахування податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 3.3 договору, орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 12 числа наступного за місяцем, що закінчився.
У пункті 8 договору передбачений строк його дії, який складає 5 років з моменту його підписання і діє до 21.07.2008 включно.
Відповідно до пункту 1 статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
- фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;
- державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
Згідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200кв.м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200кв.м.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" від 15.03.2000. N 982-2/2000 встановлено, що майно, яке належить Автономній Республіці Крим станом на 12 січня 1999 року, складають підприємства, установи і організації згідно додатку 1, до якого входить Керченський психоневрологічний інтернат, адреса: місто Керч, вул. Колгоспна,68.
Пунктом 1 статуту Керченського психоневрологічного інтернату передбачено, що інтернат належить Автономній Республіці Крим та підпорядкований Міністерству праці та соціального захисту населення Автономній Республіці Крим.
Відповідно до наказу Фонду Державного майна України "Про затвердження договорів" N 1774 від 23.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2000 року за N 930/5151 (далі наказ), він виданий з метою врахування змін у законодавстві України про оренду державного майна, що сталися протягом 1996 - 2000 років, та особливостей оренди різних видів майна.
Цим наказом затверджені типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності, та примірний договір про відшкодування витрат балансотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Пунктом 2 наказу передбачено, що Департамент управління державним майном і регіональним відділенням Фонду державного майна України та Фонду майна Автономної Республіки Крим при підготовці договорів оренди брати за основу типові документи, зазначені у пункті 1.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Оглянувши спірний договір, судова колегія встановила, що спірний договір дійсно не містить у собі положення, вказані прокурором у позові, однак ці обставини на думку суду не є підставою для визнання спірного договору цілком недійсним, оскільки відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, серед яких відсутні вимоги, щодо додержання сторонами договорів оренди типовим договорам.
Зі спірного договору вбачається, що він укладений між Керченським психоневрологічним інтернатом та товариством з обмеженою відповідальністю "Атілла", без узгодження з Фондом майна Автономної Республіки Крим, тобто з порушенням положень Господарського Кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Доводи відповідача, щодо відсутності порушення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з тим, що спірний договір узгоджений з Міністерством праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, судовою колегією не можуть бути прийняті, оскільки спірний договір потрібно було узгоджувати з Фондом майна Автономної Республіки Крим.
Посилання відповідача на положення статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносно того, що орендодавцями є підприємства відносно нерухомого майна площею до 200 кв.м., а тому спірний договір непотрібно було узгоджувати з Фондом майна Автономної Республіки Крим, також не можуть бути прийняті судом як підставу для відмови у позові, при цьому суд виходить з наступного.
Так, абзац 4 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що орендодавцями є: підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200кв.м. на одне підприємство.
Аналіз наведеної норми, дозволяє зробити висновок, що підприємства мають право передавати в оренду, без згоди органів зазначених в абзацах другому та третьому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", лише одне індивідуально визначене майно та нерухоме майно, площа якого не перевищує 200кв.м., а щодо передачі в оренду додаткового майна, що знаходиться на балансі підприємства та знаходиться у нього на праві повного господарського відання, підприємство повинно узгоджувати таку передачу з органами переліченими в абзацах другому та третьому вказаної статті, при цьому розмір площі, тобто до 200кв.м., або понад, не випливає на таке узгодження та є обов'язком підприємства.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктами оренди за цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Аналогічне положення містить у собі стаття 283 Господарського кодексу України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим від 27.08.1997. № 93, при Керченському психоневрологічному інтернату створений цілісний майновий комплекс реабілітаційно-оздоровчий центр "Пролив".
Судом встановлено, що між Керченським психоневрологічним інтернатом та відповідачем, укладені одинадцять договорів оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим: від 05.05.2003 № 1а, від 05.05.2003 №2а, від 06.05.2003 №3а, 07.05.2003 №4а, від 15.05.2003 №5а, від 02.06.2003 №6а, від 06.06.2003 № 7а, від 16.07.2003 №8а, від 18.07.2003 №9а, від 04.08.2003 №11а, у тому числі спірний договір оренди, що є предметом спору у цій справі.
Так, відповідач користується нерухомим майном, що належить Автономній Республіці Крим загальною площею 2034,6кв.м., яке складається з літерів: А,А-А1,1 Б,В,Г,Д,И,Е,Е1.
Враховуючи викладені обставини, судова колегія приходить до висновку, що у користуванні відповідача фактично знаходиться цілісний майновий комплекс реабілітаційно-оздоровчий центр "Пролив", однак при цьому договір оренди цілісного майнового комплексу, укладений та узгоджений відповідно до чинного законодавства, між відповідачем та Керченським психоневрологічним інтернатом відсутній.
Викладені обставини свідчать про те, що спірний договір оренди не відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Господарського Кодексу України в частині неузгодження спірного договору з Фондом майна Автономної Республіки Крим, як орендодавцем.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" N 3 від 28.04.1978, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.
Відповідно до пункту 3.2. Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N 02-5/111 від 12.03.1999, за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.
Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, же здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.
Судом встановлено, що спірний договір оренди нерухомого майна від 21.07.2003 №10а, суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним та як наслідок, судова колегія вважає за необхідне застосувати реституцію шляхом зобов'язання відповідача повернути Автономній Республіці Крим в особі Керченського психоневрологічного інтернату, як балансоутримувачу, вбудовані приміщення, спального корпусу реабілітаційно-оздоровчого центру (літер И по плану) загальною площею 196,2кв.м., який складається з приміщень №№ 1,5,6.
На підставі вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-23 січня 2006 року прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-23 січня 2006 року у справі № 2-29/1359-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атилла" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
О.А. Щепанська