СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
26 жовтня 2006 року |
Справа № 2-8/10133-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_2, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 05.06.2006 у справі №2-8/10133-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(АДРЕСА_2)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна -1/2 частки домоволодіння - бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яка складається з нежилих приміщень даного домоволодіння площею 56,35 кв.м., строком на 11 місяців.
Обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що позивач, володіючи на праві спільної часткової власності спірним майном, звернулась з пропозицією укласти договір до відповідача, яку останній залишив без відповіді, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо здійснення права власності на належне йому на праві власності майно.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.А. Чумаченко) від 05.06.2006 у справі № 2-8/10133-2006 частково задоволено клопотання позивача відносно застосування заходів по забезпеченню позову, суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2заборонено використовувати в підприємницькій діяльності 1/2 домоволодіння - бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_3 до вирішення спору по суті.
Заборонено іншим особам здійснювати дії, направлені на видачу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2дозвільної документації для здійснення підприємницькій діяльності в 1/2 домоволодіння - барі "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_3 (дозвіл на право розміщення об'єкту торгівлі, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, торговельний патент та інші) до вирішення спору по суті.
Зупинено дію дозвільної документації для здійснення підприємницької діяльності в 1/2 домоволодіння - бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_3 (дозвіл на право розміщення об'єкту торгівлі, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, торгівельний патент та інші), раніше виданої суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, до вирішення спору по суті.
Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2заборонено укладати з третіми особами будь-які договори, направлені на передачу права володіння та користування нерухомим майном - 1/2 частки домоволодіння - бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованим за адресою: АДРЕСА_3, які складаються з нежилих приміщень даного домоволодіння площею 56,35 кв. м., до розгляду справи по суті.
Не погоджуючись з вказаним судовим актом місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняту у справі ухвалу про вжиття заходів щодо забезпечення позову скасувати, в задоволенні клопотання позивача відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що у суду відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору, а ухвала суду суперечить вимогам закону та матеріалам справи.
У зв'язку з відпусткою судді Сотула В.В., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2006, здійснено її заміну на суддю Щепанську О.А.
У судові засідання 19.10.2006, 26.10.2006 представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки судову колегію не сповістив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для повторного відкладення розгляду справи не вбачається.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України заходами до забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом, позивачем заявлено клопотання в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову шляхом заборони суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 використовувати в підприємницькій діяльності 1/2 домоволодіння - бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_3; заборони іншим особам здійснювати дії, направлені на видачу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2дозвільної документації для здійснення підприємницькій діяльності в 1/2 домоволодіння - барі "ІНФОРМАЦІЯ_1"; зупинення дії дозвільної документації для здійснення підприємницькій діяльності в 1/2 домоволодіння - бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_3, раніше виданої суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2до вирішення спору по суті; заборони суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2укладати з третіми особами будь-які договори, направлені на передачу права володіння та користування нерухомим майном - 1/2 частки домоволодіння - бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованим за адресою: АДРЕСА_3, яке складається з нежилих приміщень даного домоволодіння площею 56,35 кв. м., до розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, в ухвалі суду про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ухвала місцевого господарського суду вказаним вимогам не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є спонукання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 укласти з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договір оренди нерухомого майна -1/2 частки домоволодіння.
З наданого відповідачем свідоцтва про право власності від 22.07.1999 вбачається, що домоволодіння -пивний бар, розташований у АДРЕСА_3, належав ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Разом з тим, на підставі договору дарування від 15.03.2002, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 стала власником 1/2 частини домоволодіння у АДРЕСА_3.
Заслухавши представника відповідача, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача обгрунтована і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу належить на праві власності 1/2 частки домоволодіння -бару „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого у АДРЕСА_3.
Водночас, приймаючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову з зазначених вище підстав, суд не навів в мотивувальній частині ухвали обґрунтованих мотивів необхідності вжиття саме таких заходів до забезпечення позову, не з'ясував, чи не порушують такі заходи прав та законних інтересів відповідача, а також не врахував, що в силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Господарським судом першої інстанції зроблено необґрунтовані висновки, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може привести до порушення законних прав позивача.
У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, у зв'язку з чим право власника розпоряджатися своїм майном в частині передачі його в оренду є тільки його правом, а не обов'язком.
Аналогічні положення містяться в статті 4 Закону України „Про власність”.
До того ж, статтею 320 Цивільного кодексу України також передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що здійснення ОСОБА_2 своєї підприємницької діяльності ніяким чином не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в частині спонукання відповідача до укладення договору оренди.
Крім того, судова колегія погоджується з доводами скарги відносно того, що застосовані судом засоби до забезпечення позову не відповідають предмету позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.
Заборона суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2використовувати в підприємницькій діяльності своє власне майно фактично обмежує її роботу та являє собою втручання в господарську діяльність суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, користування майном, яке належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, жодною мірою не зачіпає інтереси іншого власника, зокрема, позивача, у зв'язку з чим немає підстав для застосування заходів по забезпеченню позову такими засобами.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2006 про забезпечення позову винесено без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін.
З огляду на викладене, судова колегія вважає ухвалу місцевого господарського суду необґрунтованою та такою, що порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, які гарантовані статтями 13, 41 Конституції України, статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, прийнятою за відсутністю обставин, передбачених статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2006 у справі № 2-8/10133-2006 скасувати.
В задоволенні клопотання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про вжиття заходів щодо забезпечення позову -відмовити.
Повернути суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2із Державного бюджету України державне мито в сумі 44,00 грн., яке сплачено 16.06.2006 за квитанцією НОМЕР_1, про що надати довідку.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Г.К. Прокопанич
О.А. Щепанська