Справа № 22- 3512/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В .
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18жовтня 2007р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької
області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Крилової О.В., Кримської О.М.,
при секретарі Череватій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Заводської районної адміністрації, ОСОБА_3, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4, 1991 року народження.
Зазначала, що за рішенням суду з травня 2002 року місце проживання дівчинки визначено з відповідачем.
Посилаючись на те, що дитина з 2006 року фактично не проживає з батьком, просила встановити місце проживання дитини за місцем проживання третьої особи ОСОБА_3
Рішенням Заводського районного суду М.Запоріжжя від 10 серпня 2007 року позов задоволено.
Встановлено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4, 1991 року народження, за місцем проживання її бабусі ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4, 1991 року народження, за місцем проживання її батька ОСОБА_1 за адресою:АДРЕСА_1.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право звернення до суду виникає за наявності, якщо особа вважає, що має місце порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів; а також належності особі, яка звернулася до. суду, прав, свобод або інтересів, про захист яких йдеться.
ОСОБА_2 просила визначити місце проживання своєї доньки, 1991 року народження, за місцем проживання третьої особи ОСОБА_3
За змістом ст. 29 ч. 2 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Такі ж положення містяться і в ч.3 ст. 160 СК України, відповідно до якої, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст.15 ч.1 СК сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути покладені на іншу особу.
Проте, ст.258 СК передбачено право баби на звернення до суду за захистом прав та інтересів неповнолітніх внуків до суду без спеціальних на те повноважень.
Зважаючи на те, що третя особа - баба неповнолітньої доньки сторін наділена правом звернення до суду за захистом прав та інтересів онуки без спеціальних на те повноважень, донька сторін досягла чотирнадцяти років і сама відповідно до діючого законодавства вільна обирати собі місце проживання або позиватися до суду за захистом порушеного права, звернення одного з батьків до суду з позовом про визначення місця проживання дитини у третьої особи не узгоджується з вимогам ст.3 ЦПК, ст.29 ч.2 ЦК, ст. 160 ч.3 СК України. Покладання судом обов'язку на третю особу надати місце проживання неповнолітній онучці суперечить вимогам ст.15 ч.1 СК.
За таких обставин ухвалене по справі рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону, а тому відповідно до ст.309 ЦПК „воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду М.Запоріжжя від 10 серпня 2007 року в цій справі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.