СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 жовтня 2006 року | Справа № 2-11/9772-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився;
відповідача: Мартьянов О.В., довіреність б/н від 01.09.2006 (закрите акціонерне товариства „Селянська Промислова Артіль”),
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Селянська Промислова Артіль” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 26 червня 2006 року у справі № 2-11/9772-2006
за позовом закритого акціонерного товариства „Агройл” (вул. Стрелецька, 24-б, м. Київ-1, 01001)
до закритого акціонерного товариства „Селянська Промислова Артіль” (пров. Бокуна, 32, м. Сімферополь, 95000)
про стягнення 99829,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року закрите акціонерне товариство „Агройл” звернулось до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства „Селянська Промислова Артіль” про стягнення 67 200,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 4 704,00 грн.; 22 579,20 грн. –індексу інфляції, 5 346,59 грн. –3 % річних, а також судових витрат.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року у справі № 2-11/9772-2006 (суддя Цикуренко А.С.) позов закритого акціонерного товариства „Агройл” задоволено частково.
З закритого акціонерного товариства „Селянська Промислова Артіль” на користь закритого акціонерного товариства „Агройл” стягнуто: 67 200 грн. боргу, 22 579,20 грн. –індексу інфляції; 5 346,59 грн. –3% річних, а також 951,25 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У частині стягнення пені у сумі 4 704 грн. відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, закрите акціонерне товариство „Селянська Промислова Артіль” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу –67200,00 грн., одночасно просить скасувати його, посилаючись на форс мажорні обставини, які перешкоджали належному виконанню зобов’язань. Крім того, раніше зустрічні вимоги позивача та відповідача зараховувались по взаємній угоді сторін у досудовому порядку. Така можливисть існує на стадії розгляду справи № 2-11/9772-2006.
Ухвалою суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2006 закритому акціонерному товариству „Селянська Промислова Артіль” повернуті матеріали зустрічної позовної заяви про стягнення з закритого акціонерного товариства „Агройл” заборгованості, збитків та неустойки в розмірі 32 578, 08 грн. за договором № 04/100 від 10.12.2004.
Ухвалою від 09.08.2006 апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду.
Розпорядженням голови суду від 28.08.2006 судді Щепанська О.А. та Прокопанич Г.К. були замінені на суддів Сотула В.В. та Борисову Ю.В.
У судове засідання, яке було призначене на 28.08.2006, представники сторін не з’явились, у зв’язку з чим розгляд спору було відкладено на 04.10.2006. Про час і місце нового судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови суду від 04.10.2006 судді Коваль В.М. та Сотула В.В. були замінені на суддів Видашенко Т.С. та Котлярову О.Л. Головуючим у справі призначена суддя Видашенко Т.С.
04.10.2006 представник позивача повторно не з’явився у судове засідання, у зв’язку з чим ухвалою Севастопольського аплеяційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.10.2006.
Розпорядженням першого заступника голови суду від 16 жовтня 2006 року судді Видашенко Т.С. та Котлярова О.Л. були замінені на суддів Коваля В.М. та Прокопанич Г.К. Головуючим у справі призначений суддя Коваль В.М.
У судове засідання 16.10.2006 представник позивача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, брати участь в господарських засіданнях.
Оскільки явка сторін не була визнана обов’язковою, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача.
При цьому закритим акціонерним товариством „Агройл” надані суду: лист від 10.08.2006 про відмову від позовних вимог з клопотанням провадження у справі припинити та відзив на апеляційну скаргу від 04.10.2006 про погодження з апеляційною скаргою.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав суду клопотання про повернення справи № 2-11/9772-2006 до господарського суду першої інстанції у зв’язку зі скасуванням ухвали суду від 30.06.2006 про повернення зустрічного позовну до закритого акціонерного товариства „Агройл”.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що правові відносини сторін виникли з договору, укладеного 06.05.2003, його дія триває після 01.01.2004, спір підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судовою колегією встановлено, що 06 травня 2003 року між позивачем і відповідачем був укладений договір № 03/053 на купівлю продукції, згідно якого Довіритель –закрите акціонерне товариство „Селянська Промислова Артіль” доручає, а Повірений –закрите акціонерне товариство „Агройл” бере на себе зобов’язання укласти від імені та за рахунок Повіреного договір купівлі-продажу з третьою особою (Продавцем).
Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору Довіритель зобов’язаний прийняти від Повіреного продукцію по виду, ціні та умовах згідно Додатку № 1 до цього договору. В строк до 15.09.2003 сплатити повіреному повну вартість продукції згідно Додатку № 1 до цього договору, а також видатної накладної.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору Довіритель оплачує повну вартість поставленої продукції згідно Додатку № 1 до 15.09.2003 перерахуванням на розрахунковий рахунок Повіреного. За виконання доручення Повірений одержує винагороду у розмірі різниці вартості продукції згідно Додатку № 1 і вартості за договором купівлі-продажу з Продавцем.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, закритому акціонерному товариству „Селянська Промислова Артіль” була поставлена продукція на суму 67 200 грн., що підтвержуеться видатковою накладною № РН-73 від 22.05.2003.
Відповідач свої зобов’язання не виконав, основний борг закритого акціонерного товариства „Селянська Промислова Артіль” складає 67 200 грн.
Відповідно до пункту 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний слатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача суми основного боргу –67 200,00 грн., індексу інфляції –22 579,20 грн., та 3% річних –5 346,59 грн.
Одночасно судова колегія також вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні пені в сумі 4 704,00 грн. у зв’язку з пропуском строку звернення до суду є обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права з наступних підстав.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що за порушення термінів оплати згідно з пунктом 3.2. цього договору Довіритель виплачує Повіреному пеню у розмірі 0,2 % в день від вартості поставленої, але не сплаченої продукції.
Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу), пені.
Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Закрите акціонерне товариство „Агройл” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим 15.05.2006.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав судовій колегії доказів поважних причин пропуску строку позовної давності.
За таких обставин господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку зі скасуванням постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-21/7901, то воно не підлягає задоволенню, оскільки спір за договором № 03/053 від 06.05.2003 вирішений по суті. Крім того, сторони не позбавлені можливості здійснення взаємозаліку на стадії виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Селянська Промислова Артіль” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року у справі № 2-11/9772-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді Ю.В. Борисова
Г.К. Прокопанич