СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
23 жовтня 2006 року | місто Севастополь Справа № 2-25/3485-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача:Торова Ірина Олександрівна, довіреність № б/н від 15.09.05
відповідача: Москвіна Ірина Стефанівна, довіреність № 5230/10/10-0 від 13.10.06
Лашкова Валентина Олексіївна, довіреність № 5229/10/10-0 від 13.10.06
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 28.08.2006 у справі № 2-25/3485-2006
за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)
до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 у справі № 2-25/3485-2006 (суддя Маргарітов М.В.) позов задоволено.
Постанова господарського суду мотивована тим, що при здійсненні господарських операцій, за які відповідач донарахував податок на додану вартість, позивач мав право застосовувати нульову ставку податку на додану вартість.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не мав права користуватись пільгами, передбаченими законодавством, оскільки господарські операції, які він здійснював, повинні оподатковуватись податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Позивач надав судовій колегії письмові заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що господарські операції з надання послуг портом з перевалювання експортних вантажів оподатковані портом податком на додану вартість за нульовою ставкою на підставі підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки зазначені послуги є такими, що призначені для споживання і використання за межами митної території України.
В судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.
Позивач у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін.
На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 склад судової колегії було змінено: суддю Дугаренко О.В. було замінено на суддю Волкова К.В.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
21.03.2005 Керченська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань обгрунтованості заявленої до відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість за грудень 2004 року та січень 2005 року, про що складено акт № 86/23-4/01125554 (а.с. 16-27 т. 1).
На підставі зазначеного акту Керченська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим 21.03.2005 прийняла та надіслала на адресу позивача податкові повідомлення - рішення № 0001092301/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року у сумі 67270 грн. та за січень 2005 року у сумі 547863 грн. (а.с. 14 т. 1). та № 0001102301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 582720 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 407904 грн. (а.с.15 т. 1).
За результатами апеляційного оскарження Керченською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим прийняті та надіслані на адресу позивача податкові повідомлення - рішення від 19.04.2005 № 0001092301/1, № 0001102301/1 та від 06.07.2005 № 0001102301/2 і № 0001092301/2, якими продубльовані податкові повідомлення - рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 21.03.2005 № 0001092301/0, № 0001102301/0 (т. 1 а.с. 28, 29); (т. 4 а.с. 134, 135).
Позивач оскаржує податкові повідомлення - рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 06.07.2005 № 0001092301/2 в частині виявлення завищення бюджетного відшкодування у суммі 546597 грн. та № 0001102301/2 про донарахування податку на додану вартість у сумі 582720 грн. та застосування фінансових санкцій у суммі 407904 грн..
Як зроблено висновок в акті перевірки, портом на митній території України надаються послуги по навантаженню, перевантаженню транзитних вантажів як на вітчизняні, так і на іноземні судна, що підлягають оподаткуванню ставкою 20 % на підставі підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, окрім вантажів, зазначених в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2005 № 53. В порушення зазначеного пункту в січні 2005 року портом ці послуги на суму 1826339,44 грн., що надані іноземним фірмам, оподатковані за нульовою ставкою, що призвело до заниження податкових зобов’язань на 365267,89 грн. Порт, зазначається в акті перевірки, не є експортером цих вантажів, тому не може вважати свої послуги експортними. Експортними послугами є ті, що надаються експортером (або замовлюються від його імені). Вартість їх має бути включена до собівартості експортних товарів та відображена в митній вантажній декларації. Тому для порту послуги, які ним надаються та які пов’язані з перевантаженням не власних вантажів, не можуть вважатись такими, що призначені для споживання за межами України.
Господарський суд правильно дійшов висновку про те, що до операцій, які здійснював позивач, не можуть застосовуватись норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2005 № 53, оскільки послуги порту з перевалювання транзитного вугілля за договорами з фірмами є такими, що пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, призначаються для споживання та використання за межами митної території України, звільнені від оподаткування. Статус вантажів, що належали вищевказаним фірмам, як експортних, портом підтверджено митними деклараціями, доданими до справи. Отже, донарахування відповідачем податку на додану вартість на ці операції здійснено неправомірно. При кваліфікації господарських операцій позивача, про які тут йдеться, слід враховувати наступне. Відповідно до абзацу 4 підпункту 6.2.2. п. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” за нульовою ставкою оподатковуються операції з "надання послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'ектів, зазначених у підпункті 6.2.1 цієї статті". В свою чергу, в підпункті 6.2.1. називаються морські судна, що використовуються, зокрема, для перевезення вантажів та іншої комерційної діяльності за межами територіальних вод України. В данному випадку, позивач надавав послуги морським суднам, які використовувались для перевезення вантажів за межами територіальних вод України. Це надавало позивачеві право застосовувати нульову ставку податку на додану вартість. Використання в абзаці 4 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” формулювання (надання послуг персоналу) дає підстави для різного тлумачення змісту наведеного формулювання, тому в цьому випадку підлягає застосуванню підпункт 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”. Відповідно до цього підпункту наведене вище недостатньо визначене формулювання слід тлумачити на користь позивача.
За результатами перевірки виявлено, що портом надані послуги по транзиту каналу іноземним судам, які перевозять невідомі для порту вантажі. Для звільнення від оподаткування передбачені послуги „транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються і транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України по розрахункам в іноземній валюті”. Але з січня 2005 року ця пільга обмежена переліком вантажів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2005 № 53. Тому, в цьому разі, як вважає відповідач, також немає підстав для звільнення цих послуг від оподаткування, тому що пільги надані тільки на зазначені перелічені вантажі та вантажі в контейнерах.
В січні 2005 року такі послуги надані на суму 3820247 грн., які портом не оподатковані, що призвело до заниження податкових зобов’язань на 764049,40 грн.
Для застосування нульової ставки податку на додану вартість, вважає відповідач, необхідна умова, щоб роботи призначались для використання за межами митної території України. Керч-Єнікальський канал знаходиться в межах митної території України і ця акваторія належить порту, який є державним підприємством України. Хоча іноземне судно і зберігає за собою статус іноземної держави, але по борту судна не проходить митна границя України. Таким чином, порт надавав послуги іноземним судам не за межами митних границь України, та які використовані в акваторії порту, тобто, в межах митної території України. Отже, умова підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 в даному випадку не виконана. Ці послуги підпадають під умови останнього абзацу підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 і пункту 11.15 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, порушення якого призвело до заниження податкових зобов’язань на 764049 грн.
Щодо зазначених операцій, господарський суд також дійшов правильного висновку про те, що зазначені послуги повинні оподатковуватись за нульовою ставкою.
На думку податкового органу, позивачем порушені вимоги підпункту 7.4.3 статті 7, пункту 11.15 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки із складу податкового кредиту не виключені суми податку на додану вартість із оплати послуг транзиту каналу судами нерезидентів, оплата за які здійснена у національній валюті України, що привело до завищення податкового кредиту.
Висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за транзит каналу судами нерезидентів та порушення ним підпункту 7.3.6. пункту 7.3, підпунктів 7.4.1., 7.4.3., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7, пункту 11.15 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, визнаються судовою колегією безпідставними.
Так, підпункт 7.3.6. пункту 7.3., підпункт 7.4.1. пункту 7.4., статті 7 вищеназваного Закону визначають лише дату виникнення податкового зобов’язання платників податків при імпорті товарів (робіт, послуг) та поняття податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково –ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Крім того, слід враховувати, що послуги щодо надання можливості користування каналом підпадають під дію абзацу 4 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” і підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою з мотивів, що викладені вище стосовно послуг з навантаження (перевантаження) вантажів, які надавались судам, що здійснювали свою діяльність за межами територіальних вод України.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтєю 200, пунктом 1 частини 1статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим від 22.09.2006 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 у справі № 2-25/3485-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Т.П. Фенько