ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"21" листопада 2006 р. | Справа № 27/121-06-4248 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Кабанець Р.І. (довіреність № 31-20 від 03.91.2006 року)
від відповідачів:
від Одеської залізниці –Камчатний С.Є. (довіреність № 431 від 13.11.2006 року);
від ДВАТ „Шахта „Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля” –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської теплової електричної станції Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України”
на рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006 року
по справі № 27/121-06-4248
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської теплової електричної станції Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України”
до:
- Одеської залізниці;
- ДВАТ „Шахта „Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля”
про стягнення 3 604,01 грн.
В С Т А Н О В И В:
06.05.2006 року Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” в особі Ладижинської теплової електричної станції Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці (далі по тексту –відповідач) 3 604,01 грн. –вартість вантажу, якого не вистачає. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із договором № 176 від 21.04.2005 року, укладеним між ВАТ „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС та ДВАТ „Шахта „Білоріченська”, на адресу позивача відправлено Одеською залізницею вантаж, але при його перевірці та видачі встановлено нестачу, відшкодування збитків від якої відповідачем не здійснено.
16.06.2006 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про залучення до справи в якості другого відповідача ДВАТ „Шахта „Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля”, яке було задоволено.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2006 року (суддя Семенюк Г.В.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської теплової електричної станції Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України” задоволені частково з посиланням на те, що при розрахунку суми позовної заяви позивачем не правильно враховані вимоги статті 114 Статуту залізниць України щодо обчислення збитків з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Стягнуто з ДВАТ „Шахта „Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля” на користь позивача 2 159,46 грн. основного боргу, 61,12 державного мита, 70,70 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В стягненні з Одеської залізниці збитків позивача від нестачі вугілля –відмовлено. На виконання даного рішення місцевим господарським судом 25.09.2006 року видано відповідний наказ.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Західенерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в стягненні 1 444,55 грн. та постановити нове, яким стягнути на його користь з вантажовідправника 1 444,55 грн. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що суд при прийняті оскаржуваного рішення не з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно зробив оцінку доказів та розрахунку природної втрати вантажу під час перевезення та не врахував положення Статуту залізниць.
Одеська залізниця відзив на апеляційну скаргу не надала, але в судовому засіданні її представник просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
ДВАТ „Шахта „Білоріченська” відзив на апеляційну скаргу також не надало та його представник в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив та будь-яких клопотань не заявляв, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників ВАТ „Західенерго” та Одеської залізниці, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2005 року між ВАТ „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС та ДВАТ „Шахта „Білоріченська” укладено договір № 176 на поставку вугільної продукції на Ладижинську ТЕС (а.с.13-17).
01.02.2006 року ВАТ „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС та ДВАТ „Шахта „Білоріченська” уклали додаткову угоду до договору № 176 від 21.04.2005 року, якою внесли до зазначеного договору певні зміни та доповнення (а.с.12).
01.02.2006 року на виконання умов договору № 176 від 21.04.2005 року вантажовідправником ДВАТ „Шахта „Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля” зі станції відправлення „Збірна” Донецької залізниці на адресу ВАТ „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС (станція „Ладижин” Одеської залізниці) відправлено навалом у шести вагонах вантаж кам’яного вугілля марки Г-газовий у кількості 382 000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 50823214 (вагони: № 66730110, № 67667584, № 63363352, № 65516106, № 63678502, № 65812539) (а.с.5-6).
При прибутті вагонів № 66730110, № 67667584, № 63363352, № 65516106, № 63678502, № 65812539 із вантажем (вугіллям) на станцію „Ладижин” Одеської залізниці, працівниками станції було виявлено сліди нестачі вантажу, на підставі чого складено комерційний акт серії БО 646292/12 від 04.02.2006 року, із якого вбачається наступне: навантаження у вагонах № 63678502, № 67667584, № 65812539 нижче рівня бортів 30 см, є природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків; навантаження у вагоні № 66730110 нижче рівня бортів 30 см, з обох боків вагону є природні скоси по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків; навантаження у вагоні № 65516106 нижче рівня бортів 20 см, з обох боків вагону є природні скоси по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків, поверхня не ущільнена, не нанесена захисна плівка. Вантаж не маркірований. (а.с.7).
Наявність зазначених вище природних скосів по всій ширині вагонів № 63678502, № 67667584, № 65812539, № 66730110, № 65516106 також підтверджується фотографіями вказаних вагонів (а.с.53-57).
Контрольне переважування, яке проводилось двічі на перевірених 200-тонних тензометричних вагонних вагах Ладижинської ТЕС показало:
- по документах значиться маса нетто 382 000 кг;
- після переважування маса нетто 369 810 кг;
- нестача склала: 12 190 кг на загальну суму 3 604,01 грн. (згідно додаткової угоди від 01.11.2006 року до договору № 176 від 21.04.2005 року ціна 1 тони вугілля мари ГСШ 0-13 без ПДВ складає 215 грн.).
На підставі викладеного та в зв'язку з тим, що Одеська залізниця з позивачем не розрахувалась, останній звернувся до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Судова колегія погоджується з доводами та вимогами ВАТ „Західенерго”, викладеними в позовній заяві та апеляційній скарзі та вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю –у розмірі оголошеної вартості, якщо залізниці доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження –у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно із частиною 2 статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідно до пункту 6 „Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за № 796/5987 (із змінами та доповненнями), у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Для розрівнювання та ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Як свідчать матеріали справи, а саме комерційний акт серії БО 646292/12 від 04.02.2006 року відправником ущільнення вантажу та використання захисного маркування не застосовувались, що також підтверджується фотографіями вагонів № 63678502, 67667584, 65812539, 66730110, 65516106 із природними скосами по всій ширині вагону, із чого випливає, що ДВАТ „Шахта Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля” при відправленні вантажу не підготував його для перевезення з умов схоронності, а тому, згідно із статтями 31, 32, пунктом „а” статті 111 Статуту залізниць України, відповідає за нестачу, оскільки не підготував вантаж з умов його схоронності та відсутності ознак втрати вантажу при транспортуванні.
Між тим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині зменшення суми позовних вимог та стягнення лише 2 159,46 грн. з посиланням на неправильність розрахунку позивача в частині обчислення збитків з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, з наступних підстав.
Так, згідно із статтею 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто –для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто –для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Таким чином, маса природної втрати вантажу вугілля обчислюється з маси нетто, із чого випливає, що природна втрата вантажу і граничне розходження у визначені маси нетто 1 % складає 690 кг, а тому розрахунок розміру збитків повинен виглядати:
12 190 кг (фактична маса нестачі) –3 820 кг (природна втрата) х 0,215 (вартість 1 кг вугілля) = 2 620,85 грн. (розмір збитків).
Таким чином, розмір збитків від нестачі вантажу, що підлягає стягненню з ДВАТ „Шахта Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля” на користь ВАТ „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС з урахуванням відповідних витрат та ПДВ складає 3 604,01 грн.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006 року по справі № 27/121-06-4248 зміні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на ДВАТ „Шахта Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля”.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської теплової електричної станції Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006 року по справі № 27/121-06-4248 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська” ДПДХК „Луганськвугілля” (92016, Луганська область, Лутугінський район, с. Білорічанське, р/р № 2600130382752 в БОВ ЛЦВ ПІБ м. Лутугіно, код ЄДРПОУ 00176897, МФО 304308) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської теплової електричної станції Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України” (79026, м. Львів, вул. Козельницька,15; 24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Наконечного,173, р/р № 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, код ЄДРПОУ 05470928, МФО 302485) збитки, пов'язані з нестачею вантажу у розмірі 3 604,01 грн., 153 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Решту рішення залишити без змін.
3. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров