№ 2-341/11           

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И                                        

20.09.2011 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :

головуючої - судді Іванків О.В.

при секретарі –Соболевський Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про про поділ майна ,          

                               в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, а також після розірвання шлюбу в період спільного проживання однією сім’єю, ними спільно набуто майно –житловий будинок та земельну ділянку в смт.Володимирець по вул.Винниченка, 8 та однокімнатну квартиру в м.Кузнецовську. З урахуванням тієї обставини, що разом з нею проживають повнолітні та неповнолітні діти від шлюбу, які перебувають на її утриманні, просила поділити спільне майно подружжя, відступивши від засад рівності часток, виділивши їй по 2/3 частини житлового будинку, квартири та земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, з урахуванням висновків експертизи про неподільність квартири, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку та житловий будинок по вул.Винниченка, 8 в смт.Володимирець Рівненської обл., виділивши відповідачу квартиру №104 в житловому будинку №10б м-ну Вараш в м.Кузнецовську.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, пояснив, що не заперечує проти поділу житлового будинку із дотриманням принципу рівності часток подружжя, оскільки будь-яких підстав для відступлення від цих часток не вбачає. Що стосується квартири та земельної ділянки, то вказане майно не є спільним майном подружжя, оскільки набуто в ході приватизації, і тому не підлягає поділу.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши сукупність доказів по справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Так, судом встановлено, що з 24 липня 1987 року по 20 травня 2004 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвами про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу. Сторони також в порядку ст..60 ЦПК України визнали ту обставину, що після розірвання шлюбу вони продовжили спільне проживання однією сім’єю та спільне ведення господарства, практично до часу звернення до суду.

У відповідності до ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічно, у відповідності до ст..74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Проаналізувавши докази надані сторонами, суд приходить до висновку, що сторонами по справі під час перебування у шлюбі та за період спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу спільно нажито наступне майно: житловий будинок №8 по вул.Винниченко в смт.Володимирець Рівненської області, земельна ділянка для будівництва та обслуговування цього житлового будинку площею 0,0983 га, розташована за адресою смт.Володимирець, вул.Винниченка, 8, квартира №104 в будинку №10-Б м-ну Вараш м.Кузнецовськ Рівненської області.

Дана обставина підтверджується, крім пояснень позивача, письмовими доказами по справі –свідоцтвом про право власності на житловий будинок, дозволом на будівництво, актом прийняття у експлуатацію житлового будинку, рішенням про виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку, Державним актом на земельну ділянку, свідоцтвом про приватизацію квартири.

Доводи відповідача про те, що земельна ділянка в смт.Володимирець, на якій розташовано житловий будинок подружжя, а також однокімнатна квартира в м.Кузнецовську набуті ОСОБА_2 в процесі приватизації, а тому не є спільною власністю подружжя, не заслуговують на увагу суду і спростовуються наступним.

Як вбачається зі ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Таким чином, чинним законодавством надано вичерпний перелік майна, що є особистою власністю чоловіка або дружини. Майно, набуте під час приватизації, до даного переліку не відноситься.

Крім того, як вбачається з ч.5 ст.61 Сімейного Кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма закону є чинною на час вирішення спору про поділ майна подружжя ОСОБА_2, і підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин.

Твердження відповідача та його представника про те, що квартира та земельна ділянка отримані в користування особисто ОСОБА_2 та придбані ним у власність в процесі приватизації до набрання чинності положеннями ч.5 ст.61 Сімейного Кодексу України, не спростовують висновків суду, оскільки правовідносини, пов’язані із набуттям подружжям ОСОБА_2 майна у власність, виникли з 1987 року, продовжують існувати, і не припинились до часу судового розгляду позову про поділ майна.

Таким чином, суд констатує, що майно, вказане позивачем у позовній заяві, є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу.

Враховуючи сукупність викладених обставин, приймаючи до уваги, що поділу підлягає лише загальне майно подружжя, яке наявне у нього або у третіх осіб на час розгляду справи, як це вбачається з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2008 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд приходить до висновку, що поділу підлягає, як це вказано вище, спільно нажите майно подружжя ОСОБА_2, яке наявне на час розгляду справи.

У відповідності до ч.1 ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу

майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги

інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають

істотне значення.

Приймаючи до уваги пояснення сторін та висновок експерта щодо вартості спільно нажитого майна, можливості його поділу, приймаючи до уваги, що спільно з позивачем проживають двоє повнолітніх дітей та одна неповнолітня дитини, суд вважає за необхідне провести поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, згідно варіанту поділу №2, запропонованого експертом, без стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 грошової компенсації за різницю у вартості присуджених часток. При цьому витрати по закладенню дверних пройомів, які є необхідними для проведення поділу будинку в натурі, суд покладає на відповідача ОСОБА_2

При цьому суд враховує вимоги ст..120 Земельного Кодексу України, з якої вбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, приймаючи до уваги, що земельна ділянка площею 0,0983 га була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, в подальшому на цій ділянці подружжям ОСОБА_2 було збудовано житловий будинок, який є їх спільною власністю, суд приходить до висновку, що сторони по справі набули рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, необхідною для розташування та обслуговування житлового будинку.

З урахуванням наведеного, при поділі житлового будинку, кожному із співвласників підлягає виділенню та частина земельної ділянки, яка прилягає до виділеної частини будинку згідно варіанту поділу, запропонованого експертом.

Щодо поділу квартири №104 в будинку №10-Б м-ну Вараш в м.Кузнецовську, то з цього приводу суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ст..71 Сімейного Кодексу України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З висновку судово-будівельної експертизи, проведеної по справі, вбачається, що спірна квартира поділу не підлягає. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 не дав згоди на присудження йому даної квартири або на отримання відповідної грошової компенсації її вартості.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2008 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, суд вважає за необхідне визнати частки кожної з сторін у спірній квартирі.

При цьому суд не вбачає підстав для відступу від засад рівності часток подружжя, виходячи з наступних обставин.

Так, відповідно до ч.2,3 ст.70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити частку того з них, з ким проживають діти, за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, або що аліменти, які сплачуються на неповнолітніх дітей, не забезпечують в повному обсязі їх потреб.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б свідчили про необхідність відступлення від засад рівності із присудженням позивачу 2/3 частин спільного майна подружжя, і таких обставин судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, керуючись ст..ст.209-212 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Провести поділ спільного майна подружжя наступним чином.

Виділити в житловому будинку №8 по вул.Винниченка в смт.Володимирець Рівненської області:

- ОСОБА_3 –веранду 1-1, житлові кімнати 1-2 та 1-3, коридор 1-6, що становить 50/100 частин будинковолодіння;

- ОСОБА_2 –кухню 1-7, житлові кімнати 1-4 та 1-5, що становить 50/100 частин будинковолодіння.

Зобов”язати відповідача ОСОБА_2 за рахунок власних коштів закласти дверні пройоми між приміщеннями 1-7 та 1-1, та між приміщеннями 1-5 та 1-6.

Земельну ділянку площею 0,0983 га, яка розташована в смт.Володимирець вул.Винниченка, 8, для будівництва та обслуговування житлового будинку розділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по лінії поділу житлового будинку, виділивши кожному по ? частині земельної ділянки, яка прилягає до виділеної стороні частини будинку.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 120 (сто двадцять) гривень судових витрат, понесених останньою при подачі заяви. Від сплати судового збору сторони звільнити на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :

ОСОБА_4