Справа №295/286/13- ц

Категорія 1

2-н/295/44/13

УХВАЛА

Іменем України

22.01.2013 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира

ОСОБА_1,

розглянувши матеріали заяви

КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради,

10005, м. Житомир, вул. Черняховського, буд. 120,

до ОСОБА_2,

10000, АДРЕСА_1,

щодо видачі судового наказу про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення у сумі 4108, 17 грн., –

встановив:

КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради звернулося до суду із вказаною заявою, у якій просило стягнути заборгованість з ОСОБА_2 за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню у загальній сумі 4108,53 грн.

Ознайомившись з матеріалами заяви про видачу судового наказу, суддя приходить до висновку, що у відкритті наказного провадження належить відмовити, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Пунктом 9, абз. 2 п. 10 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України № 14 від 23.12.2011 р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» встановлено, що наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб’єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов’язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Як вбачається із доданого заявником розрахунку, період, за який стягується заборгованість із водопостачання становить з 01.10.2008 р. по 01.12.2012 р., тобто понад три роки строку позовної давності, встановленої законодавством. При цьому, заявником не надано доказів, які б свідчили про зупинення або переривання боржником в порядку ст. ст. 263, 264 ЦК Ураїни строку позовної давності.

За таких обставин, враховуючи вимоги матеріального та процесуального законодавства, у відкритті наказного провадження належить відмовити.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 100, 101 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

1.          У відкритті наказного провадження за заявою КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про видачу судового наказу – відмовити.

2.          Роз’яснити заявнику, що відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення

з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

3.          Роз’яснити заявнику, що згідно ч. 2 ст. 99 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області протягом п’яти з днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.О. Корицька