ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

 

УХВАЛА

                 

22.11.06                                                                                           Справа  № 11/54

 

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Чаплик І.,

 

з участю представників:

від скаржника (позивача) -     з”явився,

відповідача - не з”явився,    

       

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Чернівці, м.Чернівці

на постанову господарського суду Чернівецької  області від 6.09.2006 року, суддя С.М.Гушилик, в справі №11/54,

за позовом прокурора Садгірського району м.Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м.Чернівці, м.Чернівці

до відповідача  приватного підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці

про    стягнення податкового боргу в сумі 9196,43 грн.,

 

                                                             в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Чернівецької  області від 6.09.2006 року частково задоволено позов прокурора Садгірського району м.Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м.Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення податкового боргу  по сплаті податку на розвиток   виноградарства в сумі 139,38 грн. та 9,66 грн. пені, податку з доходів найманих працівників в сумі 1839,24 грн., ПДВ в сумі  1475,88 грн. та 203,56 грн. пені.

Постанова суду мотивована тим, що визначені податковим органом та самим платником податку у поданих звітах та деклараціях  вказані суми зобов»язань є узгодженими, які у встановлені законом строки до бюджету не сплачені та  згідно ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вважаються податковим боргом, який не погашений відповідачем, а тому підлягає примусовому стягненню з нього.

В частині стягнення податкового боргу в сумі 4239,63 грн. в позові відмовлено за не доведеністю, а в частині стягнення   ПДВ в сумі 1289,08 грн. -з підстав пропуску строку звернення для його стягнення.

В апеляційній скарзі  скаржник (позивач) просить постанову суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що існування у відповідача податкової заборгованості  по штрафних санкціях та платі за воду на загальну суму  4239,63 грн. підтверджується рішеннями про застосування штрафних санкцій від 25.06.2003 року, від 14.06.2002 року та розрахунком.

Скаржник також не погоджується з висновком суду про пропуск строку звернення для стягнення податкового боргу по ПДВ в сумі 1289,08 грн., прокликаючись на те, що п.7 ст.75 Закону України від 23.12.2004 року № 2285-1V "Про державний бюджет України на 2005 рік" та п.6 ст.77 Закону України від 20.12.2005 р. №3235-ІУ" Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2005 і 2006 роки дію підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2ст. 18 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами." Тобто, починаючи з 1 січня 2005 року та протягом поточного року відсутні підстави для визначення боргу термін давності якого більше 1095 днів безнадійним. Таким чином, податковий борг, термін існування якого перевищує 1095 днів, не має статусу безнадійного, а обліковується у загальній сумі податкового боргу платника податків.

Представник  відповідача в судове засідання не з”явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому суд розцінює його неявку як без поважних причин та вважає за можливе  розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції  встановлено, що заявлена до стягнення податкова заборгованість в сумі 9196,43 грн. виникла в результаті визначених податковим органом сум податкового зобов”язання та самостійно задекларованих відповідачем сум податків.

Відповідно до  п.п 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків   податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому чи адміністративному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням   НОМЕР_1 відповідачу  визначено податкове зобов'язання за порушення термінів погашення податку з доходів найманих працівників в сумі 1839,24 грн., яке ним не оскаржено в установленому порядку та строк.

Крім цього, відповідно   до   звітів   про   суму   нарахованого   збору   на  розвиток   виноградарства, садівництва і хмелярства за 2004 - 2005 роки, які були подані приватним підприємцем ОСОБА_1, за ним рахується заборгованість в сумі 149,04 грн., в тому числі пеня за прострочення оплати.

У п.п 5.3.1 ст.5.3 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.       

Нараховані суми податків та фінансових санкцій є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тому визнаються сумою податкового боргу відповідно до  п.п.5.4.1  п.5.4. ст.5 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

З наведеного, висновок місцевого суду про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 1988,28 грн. є правильним.

Відповідно до поданих відповідачем декларацій за період з 2001 по 2005 роки та актів перевірки від 27.12.2001р. та від  15.07.2005р. за ним рахується заборгованість по сплаті ПДВ в сумі 2968,52 грн., в тому числі 203,56 грн. пеня.

Відповідно до п.15.2.1 ст.15 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що  позивачем пропущено строк для стягнення заборгованості по сплаті ПДВ за період з 27.12.2001 р.   по  11.04.2003  р., оскільки він звернувся до суду 11.04.2006 року, а тому в частині стягнення   ПДВ в сумі 1289,08 грн. за вказаний період позивачу слід відмовити, задовільнивши позовні вимоги лише в частині стягнення ПДВ в сумі 1475,88 грн. та 1475,88 грн. пені за період з 12.04.2003 року.

Щодо  стягнення податкового боргу, який виник  за приватним підприємцем ОСОБА_1  згідно рішень від 14.06.2002 року та 25.06.2003 року по сплаті штрафних санкцій в сумі  1105,38 грн. та 3133,54 грн., а також згідно розрахунку   НОМЕР_2 по платі за воду в сумі 0,71 грн., то в цій частині позовних вимог місцевим судом також правомірно відмовлено в зв»язку з недоведеністю, оскільки позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги -не подано на вимогу суду  вказаний розрахунок та вищевказані рішення.

          Подання вказаного розрахунку та рішень в суд апеляційної інстанції суд до уваги не приймає, оскільки позивачем  не обґрунтовано поважність причин неподання їх суду першої інстанції, а відповідно до п.6 ст.71 КАСУ, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                         

                                                              ухвалив:

 

постанову господарського суду Чернівецької  області від 6.09.2006 року в справі за номером 11/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу  державної податкової інспекції у м.Чернівці -без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

 

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

 

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

      

                                                                                 Р.І.Марко