ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
23.11.2006 року Справа № 6/357ад-пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача повноважний та компетентний
представник не прибув;
від відповідача завідуючий юридичного сектора
Глущенко І.В., довіреність №1279/07-14
від 15.05.2006;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 05.10.2006
у справі № 6/357ад-пн (суддя -Василенко Т.А.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області
про скасування рішень
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, м.Попасна про скасування рішення.
Постановою господарського суду Луганської області від 05.10.2006 по справі № 6/357ад-пн у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 05.10.2006 Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області подав до апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Відповідач відзивом №НОМЕР_1 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 по справі №6/357ад-пн відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 для розгляду апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., суддя - Парамонова Т.Ф., суддя - Семендяєва І.В.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 30.10.2006 по справі № 6/357ад-пн закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 23.11.2006.
Учасники судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 23.11.2006, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судова колегія вважає вимоги заявника апеляційної скарги необґрунтованими, враховуючи наступне.
З 01.01.2004 набрав законної сили Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі-Закон).
Сфера дії Закону №1058-IV визначена у ст.5 Закону, за змістом якої цей Закон регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування.
Цією статтею Закону №1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” 1058-ІV страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону тощо.
Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Порядок сплати страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали спрощений спосіб оподаткування, урегульований Законом України від 09.07.2003 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV.
Відповідно до п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР).
Статтею 11 Закону України №1058-ІV встановлений перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, до яких віднесені фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок та інше).
Статтею 14 Закону України №1058-ІV визначений перелік страхувальників, до яких віднесені роботодавці.
Відповідно до ст.1 Закону України №1058-ІV роботодавець -власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізична особа, яка використовує працю найманих робітників та інші.
Статтею 17 Закону України №1058-ІV встановлені права та обов'язки страхувальників, до яких віднесений і обов'язок повідомляти територіальні органи Пенсійного Фонду України про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом обґрунтовано визначено, що позивач відповідно до Закону України №1058-ІV є страхувальником і повинен виконувати вимоги Закону України №1058-ІV.
Відповідно до п.17 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнообов'язкових податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески визначено п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058- ІV. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не надано.
За таких обставин, обов'язковість нарахування та сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Доводи заявника апеляційної скарги судова колегія вважає необгрунтованими враховуючи слідуюче.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В той же час, згідно ч.9 п. 9.5 “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, посадова особа органу Пенсійного фонду оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт підписується посадовими особами органу Пенсійного фонду та страхувальника. Рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами виявленого порушення відповідачем був складений акт від 23.02.2006, другий екземпляр якого відправлено позивачу поштою.
На підставі даного акту відповідно до приписів п.5 ч.9 ст.106 Закону України №1058- ІV відповідачем прийнято рішення №62 від 23.02.2006 про застосування штрафних санкцій, тобто дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до норм діючого законодавства, яке регулює дані правовідносини, відображення в акті і рішенні кількості порушень і періоди порушення страхувальником своїх зобов'язань, які встановлено відповідачем, встановлених Законом України №1058- ІV, не передбачено.
Сам факт порушення позивачем приписів Закону України №1058- ІV підтверджені матеріалами справи і позивачем фактично не оспорюється.
Доводи позивача, що відповідачем не додержаний порядок направлення рішення, складення акту, то слід визначити, що недодержання даного порядку не робить недійсним само зобов'язання страхувальника щодо порядку нарахування та сплати відповідних внесків.
Позивачем не надано жодного доказу, які спростовують обгрунтованість прийнятого відповідачем рішення.
З такого, постанова від 05.10.2006 по справі № 6/357ад-пн суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
У судовому засіданні 23.11.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28.11.2006.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на заявника -Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Попасна Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 05.10.2006 у справі №6/357ад-пн залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 05.10.2006 у справі №6/357ад-пн залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу (АДРЕСА_1)
3- відповідачу (м.Попасна, вул.Шкільна,2, 93300)
4- господарському суду Луганської області
5- до наряду Луганського апеляційного господарського суду