НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0427/1391/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2013 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
секретаря Кравченко О.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків за прострочення грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
16 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків за прострочення грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на початку 2009 року він надав позику відповідачці ОСОБА_5 в сумі 45 000 грн., а остання зобов'язалася повернути зазначену суму на першу його вимогу.
24.07.2009 року він надав позику відповідачці ОСОБА_5 в сумі 5 000 грн., зазначену суму грошових коштів відповідачка зобов'язалася повернути на першу його вимогу.
25.08.2009 року він надав позику відповідачці ОСОБА_5 в сумі 15 000 грн., зазначену суму грошових коштів відповідачка також зобов'язалася повернути на першу його вимогу.
Як йому стало відомо, ОСОБА_5 перестала займатися підприємницькою діяльністю, тому, в нього є підстави вважати, що суму боргу вона не збирається йому повертати.
Відповідачка не відмовляться від оплати заборгованості, але, під будь яким приводом ухиляється від виконання зобов'язання.
18.01.2012 року він звернувся до Новомосковського МВ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою щодо неповернення боргу відповідачкою, але, в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
Крім суми заборгованості, відповідачка, у відповідності до ст. 625 ЦК України, повинна сплатити йому три відсотки річних з простроченої суми за період з 01.01.2009 року по 16.02.2012 року в сумі 6 093,75 грн.
Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотки річних з простроченої суми.
Позивач зазначив в заяві, що діями відповідача йому була спричинена і моральна шкода, яка полягає в тому, що в зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань в нього погіршився стан здоров'я, загострилися захворювання: цукровий діабет, він вимушений був звертатися до кардіолога, ендокринолога. Моральну шкоду він оцінює в 40 000 грн.
В зв'язку з наведеним, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 65 000 грн., три відсотки річних з простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції 6 093,75 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 40 000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнала частково, посилалася на те, що вона неодноразово брала кошти у позивача, але 24.07.2009 року вона взяла 5 000 грн.,; 25.08.2009 року взяла 15 000 грн. Вона постійно сплачувала позивачу відсотки з сум позики. Наприкінці 2009 року, точну дату вона не пам'ятає, вона попросила позивача надати їй ще 25 000 грн., ОСОБА_1 погодився надати їй зазначену суму, але, послався на те, що загубив дві розписки (на 5 000 грн. і на 15 000 грн.) тому, поросив її написати розписку на 45 000 грн., на що вона погодилася, дата оформлення в розписці не була зазначена.
Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що позов взагалі не підлягає задоволенню, оскільки, в розписці не була зазначена дата її оформлення, про що свідчить ксерокопія розписки. В той же час, позивачем до матеріалів справи був наданий оригінал розписки, в якому вже була зазначена дата - 14 січня 2009 року.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_5 є його сестрою. Вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець, він допомагав їй в роботі, возив на автомобілі. Йому відомо, що його сестра неодноразово брала в борг кошти у ОСОБА_1 В листопаді 2009 року його сестра отримала від ОСОБА_1 23 000 грн., але, написала розписку в отриманні на 45 000 грн., т.я. ОСОБА_1 загубив попередні розписки.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є знайомим ОСОБА_1, був присутнім в 2009 році при тому, як ОСОБА_1 в приміщенні по вул.. Північна 2 м. Новомосковськ надавав грошові кошти ОСОБА_5, про що була оформлена розписка. Дату і місяць він не пам'ятає, суму, яка була взята в борг також не пам'ятає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступного.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) безоплатно передає другій стороні (позикодавцеві) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір вважається укладеним з моменту передання грошей.
На підставі ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 24 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5 000 грн., а ОСОБА_5, в свою чергу, зобов'язалася повернути зазначену грошову суму до 25 вересня 2009 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_5
Судом також встановлено, що 25 серпня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 15 000 грн., в розписці не зазначений строк повернення грошових коштів.
Судом встановлено, що 14 січня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 45 000 грн., в розписці не зазначений строк повернення грошових коштів.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню обставини, які визнані сторонами.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що не потребують доказуванню ті факти, що за договорами позики від 25 серпня 2009 року і 14 січня 2009 року термін повернення грошових коштів був встановлений за вимогою, оскільки в судовому засідання сторонами ці обставини були визнані і не заперечувалися.
Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_5 було повернуто 6 000 грн., що підтверджується відповідними розписками позивача. В розписках не зазначено, за яким з договорів позики повернуті грошові кошти, тому, суд приходить до переконання. що за договором позики від 24 липня 2009 року позивачкою повернуті кошти в повному обсязі (5 000 грн. та частково повернуті кошти за договором позики від 25 серпня 2009 року. (1000 грн.)
На підставі ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином, у відповідності до умов договору.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що за договором позики від 25 серпня 2009 року не повернуті грошові кошти в сумі 14 000 грн., а за договором позики від 14 січня 2009 року - 45 000 грн., тому, зазначені суми підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Суд не приймає як доказ посилання відповідачки ОСОБА_5 щодо того, що кошти надавалися в іншому порядку і в інші дати, також, не приймає як доказ пояснення свідка ОСОБА_3 про те, що його сестра отримала від ОСОБА_1 23 000 грн., але, написала розписку в отриманні на 45 000 грн., т.я. ОСОБА_1 загубив попередні розписки і зазначена розписка була написана на початку 2009 року, з наступного.
Так, відповідно о ст.. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 208 УЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно до ст.. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Оскільки відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують факт неотримання грошових коштів, суд не бере до уваги зазначені заперечення.
В заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути суму грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з простроченої суми за період з 01.01.2009 року.
Суд приходить до переконання, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, з наступного.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час, як зазначалося вище, за договорами позики від 25 серпня 2009 року і 14 січня 2009 року термін повернення грошових коштів був встановлений сторонами - за вимогою позивача ОСОБА_1
Таким чином, за зазначеними договорами датою, з якою зобов'язання вважається простроченим слід вважати не дату укладення договору і не 01.09.2009 року (як зазначив позивач), а дату, коли позивачем заявлена вимога відповідачу про повернення грошових коштів за договорами позики.
Позивачем не надано жодного доказу направлення на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів.
Незважаючи на те, що сторони у справі визнали той факт, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_5 з вимогою про повернення сум грошових коштів за договорами позики, сторони не могли назвати дату заявлення зазначеної вимоги.
У відповідності до ст.. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування або заперечення вимог.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів того, коли він звернувся до ОСОБА_5 з питанням про повернення грошових коштів за договорами позики, суд не має можливості визначити термін, з якого зобов'язання вважається простроченим, в зв'язку з чим, в задоволенні зазначеної частини позовних вимог належить відмовити.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., суд приходить до наступного.
У відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди.
Стаття 23 ЦК України не передбачає відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань.
За невиконання грошових зобов'язань може настати відповідальність, яка передбачена, як зазначалося вище статтею 625 ЦК України, а саме, стягнення сум грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з простроченої суми.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання. що в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди належить відмовити.
На підставі ст. 88 ЦК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задовольняються позовні вимоги ОСОБА_1 частково, на суму 59 000 грн., на його користь з відповідачки необхідно стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто, 590 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, ЦПК України, ст.ст. 11, 202, 203, 208, 218, 526, 625, 1046, 1047 ЦК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 і.н.НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 25 серпня 2009 року в сумі 14 000 грн.; заборгованість за договором позики від 14 січня 2009 року в сумі 45 000 грн., судові витрати в сумі 590 грн., а всього 59 590 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто грн.)
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Д.І. Городецький