донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.11.2006 р. справа №11/7
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Волкова Р.В. |
суддів | Запорощенка М.Д., Калантай М.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Медведський В.Д. - адвокат, довір. б/н від 01.01.2005р., |
від відповідача: | Тулякова О.М. - довір. № 5918/19-8 від 24.10.2006р. Мороз І.В. - довір. № 5919/19-8 від 24.10.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 07.04.2006 року |
по справі | №11/7 |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю "АСІ-ОЙЛ", м. Донецьк |
до | Державного підприємства "Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Донецьк |
про | стягнення 623315,59 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2006р. по справі № 11/7 задоволено позовні товариства з обмеженою відповідальністю „АСІ-ОЙЛ", м. Донецьк до Державного підприємства „Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Донецьк про стягнення шкоди в розмірі 623315,59грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі Державне підприємство „Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 224, 225, ч.2 ст. 662, ст. 623 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що обставини, які встановлені судом по справі № 33/283а не могли бути покладені в основу оспорюваного рішення, оскільки розгляд справи № 33/283а повинен був, на думку заявника скарги, здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства, а не за правилами Господарського процесуального кодексу України. Аналізуючи договори позивача та додаткові угоди до них, а також висновки спеціалістів інституту економіко-правових досліджень НАН, вказує на недоведеність з боку позивача розміру збитків. В доповненні до апеляційної скарги від 13.11.2006р. відповідач посилається на розгляд інших, аналогічних на його думку справ, відсутність спеціального порядку відшкодування збитків, заподіяних державним інспектором з державного нагляду при здійсненні своїх повноважень, відсутність доказів протиправної поведінки заявника скарги. Посилається також на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість участі у судовому процесі спеціалістів та вважає, що висновки спеціалістів Інституту економіко-правових досліджень надані в „Экспертном заключении" є безпідставними.
Відповідно до положень ст.ст. 81-1, 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд встанов наступне:
Державним підприємством „Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” 13.06.2005р. було проведено перевірку дотримання вимог стандартів, норм і правил позивача, товариства з обмеженою відповідальністю „АСІ-ОЙЛ”. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 249 від 13.06.2005р., на підставі якого було винесено приписи про заборону реалізації продукції № 249–П від 13.06.2005р. та про усунення порушень додержання стандартів, норм і правил 249-У від 13.06.2005р.
Основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля паливом. Вказана діяльність здійснювалась шляхом забезпечення нафтопродуктами ряду автозаправних станцій. Нафтопродукти закуповувались великими партіями за встановленими договірними цінами.
З ціллю зменшення витрат на доставку та зберігання нафтопродуктів доставка останніх з нафтопереробних підприємств здійснювалась переважно залізничним транспортом. Зберігання здійснювалось в вертикальному резервуарі № 2 ємністю 1000 куб.м., що надавало можливість позивачу планувати роботу підприємства та забезпечувати безперебійне функціонування заправних станцій. Закупівля палива позивачем здійснювалось у ТОВ „Західна нафтогазова компанія" м. Ужгород на підставі генерального договору № ЗН-0000073 від 04.10.2004р. Відповідно до заявки позивача № 193/1 від 19.05.2005р. до вказаного договору було укладено додаткову угоду № 6/1 від 19.05.2005р., згідно п. 1 якої продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти за цінами та в обсягах, а саме: 2500т дизельного палива Л-0,20-62 за ціною 2 532,50 грн. без ПДВ за тону.
Згідно заявки № 193/1 від 19.05.2005р. передбачено графік відвантаження дизельного палива: 500 тонн - 05.06.2005р. -10.06.2005р.; 500 тонн - 25.06.2005р. - 30.06.2005р.; 500 тонн –10.07.2005р. - 15.07.2005р.; 500 тонн - 25.07.2005р. - 30.07.2005р.; 500 тонн - 15.08.2005р. –20.08.2005 р.
У зв’язку з винесеними приписами, позивачем було зупинено експлуатацію резервуара № 2 ємністю 1000 куб.м., призначеного для приймання та зберігання дизельного палива. За таких обставин, позивач був змушений звернутися до вищеназваного постачальника з листом № 254/1 від 19.06.2005р. про відміну відвантаження дизельного палива у кількості 2500 тон.
Для забезпечення безперебійного функціонування роботи підприємства позивач був змушений закуповувати дизельне паливо за більш високими цінами у дрібнооптових постачальників.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2005р. по справі № 33/283а за позовом ТОВ „АСІ-ОЙЛ" до Державного підприємства „Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” визнано недійсними припису про заборону реалізації продукції № 249-П від 13.06.2005р. та припису про усунення порушень додержання стандартів, норм і правил № 249-У від 13.06.2005р. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2005р. та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2006р. вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Таким чином, внаслідок неправомірних дій посадових осіб Державного підприємства „Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” позивачу завдано збитків.
Згідно висновку Інституту економіко–правових досліджень Національної Академії Наук України ця сума становить 618 294,10 грн.
Статею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо наданої відповідачем апеляційної скарги, судова колегія вважає її такою, що не підлягає задоволенню, а вимоги викладені в ній не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та відмови в задоволенні позову.
Так, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду по справі № 11/7 від 07.04.2006р., предметом розгляду якої було стягнення збитків, відповідач детально аналізує правомірність винесених ним приписів про заборону реалізації продукції № 249-П та про усунення порушень додержанння стандартів, норм і правил № 249-У від 13.06.2005р., які були предметом розгляду справи № 33/283а. Вказані приписи вже було визнано недійсними господарським судом і рішення суду по вказаній справі набрало законної сили.
Посилання заявника скарги на неможливість застосування судом першої інстанції рішення господарського суду по справі за № 33/283а, яке покладено в основу оскаржуваного рішення, оскільки розгляд справи за № 33/283а повинен був здійснюватися в рамках адміністративного судочинства судом до уваги не приймається. Рішення по справі за № 33/283а винесено 19.08.2005р., тоді як Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності 01.09.2005р. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № 33/283а від 03.10.2006р. вища касаційна інстанція дійшла висновку про те, що господарські суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Припущення відповідача про наявність у позивача іншого резервуару для зберігання нафтопродуктів спростовується матеріалами справи, а саме: протоколом дослідження доказів у місці їх знаходження від 22.03.2006р. по справі № 11/7, яке було здійснене в порядку ст. 39 Господарського процесуального кодексу України за заявою відповідача та в присутності його представника.
Ствердження відповідача про те, що суд не міг використовувати висновок Інституту економіко–правових досліджень Національної Академії Наук України стосовно розміру збитків 618 294,10 грн., як підстава для скасування рішення місцевого господарського суду судовою колегією апеляційної інстанції теж до уваги не приймається, оскільки оскаржуване рішення грунтується не тільки на даному висновку. Крім того, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позиція скаржника відносно того, що стягнення збитків застосувується як правило до зобов’язальних відносин, також є хибною, оскільки відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2006р. по справі № 11/7 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2006р. по справі № 11/7 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСІ-ОЙЛ", м. Донецьк до Державного підприємства "Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Донецьк про стягнення 623315,59 грн. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Головуючий Волков Р.В.
Судді: Запорощенко М.Д.
Калантай М.В.
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1-у справу
1- ДАГС