АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: 22-ц/790/584/13 Головуючий 1 інстанції - Нев`ядомський Д.В. Справа № 2018/1321/2012 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.
Категорія: договірна
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ізмайлової Г.Н.
суддів - Коростійової В.І., Гуцал Л.В.
за участі секретаря Огар І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - ОСОБА_4, Шоста Харківська державна нотаріальна контора про визнання додаткових угод до кредитного договору недійсними,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом.
Просила визнати недійсними додаткові угоди від 20.03.2009 р., від 28.09.2009 р. та від 26.03.2010 р. до кредитного договору №6769624 від 29.08.2008 р.
Як на підставу недійсності вказаних додаткових угод, якими було підвищено процентну ставку, ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що на неї ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (далі ПАТ «ПУМБ») здійснювався тиск шляхом направлення на її адресу повідомлень про наявність заборгованості та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того вважає, що додаткові угоди підлягали нотаріальному посвідченню, оскільки ними збільшено майнову відповідальність іпотекодавця ОСОБА_4, який передав в іпотеку належне йому нерухоме майно в забезпечення виконання кредитного договору. Також, на думку позивачки, не може бути дійсною додаткова угода від 26 березня 2010 р., яку від імені посадової особи ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_9 підписано невідомою особою.
Відповідач проти позову заперечував. Представник відповідача пояснив, що додаткові угоди підписано сторонами з додержанням норм закону і підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 р. ОСОБА_1 в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішеня скасувати і ухвалити нове рішення, задовольнивши її вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Як убачається із позовної заяви ОСОБА_1, нею оспорюються додаткові угоди до кредитного договору, укладеного 29 серпня 2008 р. з ПАТ «ПУМБ» про надання їй кредиту у розмірі 40000,00 доларів США, якими було підвищено процентну ставку за користування кредитом.
Як недійсність додаткових угод від 20 березня 2009 р., 28 вересня 2009 р. і 26 березня 2010 р. позивачка зазначає укладення їх під тиском працівників ПАТ «ПУМБ», які погрожували їй звернути стягнення на предмет іпотеки за договором, укладеним з ОСОБА_4 ту обставину, що додаткову угоду до кредитного договору від 26 березня 2010 р. підписано не працівником ПАТ «ПУМБ», а іншою, невідомою особою, що також тягне за собою її недійсність.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину викладено у ст.203 ЦК України.
Згідно частини третьої вказаної статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
За правилами ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язано довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення працівниками ПАТ «ПУМБ» неправомірних дій, направлених на обмеження свободи її волевиявлення , що є підставою для відмови їй в цій частині позовних вимог.
Судом першої інстанції обргунтовано відмовлено ОСОБА_1 і в задоволенні вимог щодо обов`язковості нотаріальної форми додаткових угод про підвищення процентної ставки в зв`язку з тим, що їх виконання забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки, укладеним ПАТ «ПУМБ» з ОСОБА_4 29.08.2008 р., предметом якого є будинок АДРЕСА_1.
Так, згідно ч.1 ст.209 ЦПК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
У відповідності до ст.18 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки щодо нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
В той же час при укладенні кредитного договору не вимагається його нотаріальне посвідчення, достатньо укладення договору у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Додаткові угоди до кредитного договору від 20.03.2009 р., 28.09.2009 р., 26.03.2010р. є невід`ємними частками кредитного договору №67696224 від 29.08.2008 р., якими збільшено кредитну ставку у згідно ст.1055 ЦК України їх нотаріальне посвідчення не вимагається.
Не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору від 26 березня 2010 р. як такої, що підписана від імені представника ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_9 не нею самою, а невстановленою особою.
Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом установлено, що експертом ХНІДЕ ім.засл.проф.Бакаріуса Небесною Л.П. за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 проводилось дослідження щодо належності підпису на додатковій угоді від 26 березня 2010 р. працівнику ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_9 і тим же експертом надавався висновок з тих же питань при проведенні почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2012 р.
За висновком дослідження від 24.03.2011 р. підпис на додатковій угоді до кредитного договору 26 березня 2010 р. від імені ОСОБА_9 виконано не нею самою, а іншою особою, а за висновком експерта від 28.08.2012 р. - самою ОСОБА_9 (а.с.33-35, 98-101).
Посилання ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ту обставину, що одним і тим же експертом ХНІДЕ ім.засл.проф.Бакаріуса Небесною Л.П. відносно одного і того ж підпису ОСОБА_9 на додатковій угоді від 26 березня 2010 р. зроблено два взаємовиключні висновки не відповідають обставинам справи.
Так, при укладенні додаткової угоди до кредитного договору від 26 березня 2010 р. кожна із сторін за угодою - ПАТ «ПУМБ» в особі його представника та ОСОБА_1 отримали по одному екземпляру угоди, яка має силу оригіналу.
При проведенні дослідження для встановлення належності підпису представнику ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_9, яке проводилося експертом Небесною Л.П., було надано примірник додаткової угоди, що знаходився у ОСОБА_1, а при проведенні експертизи за ухвалою суду - примірник тієї ж угоди, що знаходився у ПАТ «ПУМБ», тобто дослідження проводилося відносно двох документів у кожному випадку окремо.
Виходячи з того, що ПАТ «ПУМБ» визнає дійсність вказаної додаткової угоди, укладеної ПАТ «ПУМБ» в особі його представника ОСОБА_9 з ОСОБА_1 щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором до 15,93 % річних, а ОСОБА_1, погодившись з цими умовами підписала додаткову угоду, то суд обгрунтовано, на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України відмовив позивачці у визнанні додаткової угоди недійсною.
З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 і залишає рішення без зміни, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218, ч.1 ст.3 ст.308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий -
Судді: