АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ - 03680, вул. Солом'янська 2-а
Справа № 22-ц/796/1865/2013
Головуючий у 1 інстанції: Войтенко Т.В. Доповідач: Кирилюк Г.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Левченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ІІриватБанк» про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року,-
встановила:
У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням доповнень від 28.05.2012 р., просила поділити майно, яке було набуто під час спільного сумісного проживання з відповідачем ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя та визнати право власності за кожним на: Ѕ частину автомобіля марки ВАЗ 21043, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; Ѕ частину автомобіля марки АЗЛК 2141, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; 1/6 частину квартири АДРЕСА_1; Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, в якому просив визнати за ним та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_2, стягнути з відповідачки на його користь половину сплачених ним грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №KIGO GD 0083 657М від 11 травня 2005 року в період з 16.11.2009 р. по 11.05.2012 р. у розмірі 13453,48 грн. Також просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним та відповідачем право власності на Ѕ частину автомобіля марки ВАЗ 21043, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року позови задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя: автомобіль марки ВАЗ 21043, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки АЗЛК, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; квартиру АДРЕСА_2.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2. Визнано рівність ідеальних часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль марки ВАЗ 21043, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, залишивши його у спільній частковій власності сторін.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 11 662,70 грн., як половину коштів, сплачених ОСОБА_2 на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № KIGO GD 0083 657 M від 11 травня 2005 р. на купівлю квартири за період з 16 листопада 2009 року по 11 травня 2012 року.
В решті позову - відмовлено.
Не погодившись з ухваленим по справі рішенням в частині стягнутих з ОСОБА_1 11662,70 грн., як половини вартості коштів, сплачених відповідачем на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором на купівлю квартири, представник позивачки ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 Ѕ частини сплачених коштів за погашення тіла кредиту та погашення відсотків з урахуванням часткової компенсації за молодіжним кредитом. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Зазначив, що судом не було враховано, що до суми заборгованості були зараховані штрафні санкції, які виникли з вини ОСОБА_2 Згідно відповіді банку на запит суду, відповідач сплатив за кредитним договором з 16.11.2009 р. по 31.07.2012 р. лише 388,29 доларів США, що в 7,5 разів менше, ніж сума, яку позивачка повинна сплатити на його користь. Деякі надані відповідачем ксерокопії квитанцій не містять відомостей щодо призначення платежу. Також не було враховано, що квартира АДРЕСА_2 придбана по молодіжному кредиту, за яким державою виплачується часткова компенсація відсоткової ставки кредитів, що значно зменшує суму боргу. Крім цього, належних доказів зарахування банком сплачених відповідачем коштів по кредиту суду не надано. Вважає, що суд не мав повноважень самостійно робити розрахунок та переводити сплачені відповідачем кошти в доларах США в національну валюту.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Пояснила, що відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 17.12.2012 р., станом на 17.12.2012 р. простроченої заборгованості по кредиту немає, кредит погашається достроково і в повному обсязі, умови кредитного договору не порушувались. Кредитна лінія позитивна. При розгляді справи ні позивачка, ні її представник не робили посилання на отримання молодіжного кредиту, а також не заявляли відповідних клопотань з цього приводу. Зі слів відповідача, в пакеті документів при оформленні кредиту на квартиру договору про надання часткової компенсації не було.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом завчасно та належним чином, а тому суд вважає можливим розглянути справи в їх відсутність.
Клопотання представників позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю їх явки в судове засідання з причин прийняття участі у розгляді інших справ, колегія суддів відхиляє, оскільки розцінює такі причини неявки, з урахуванням часу відкриття провадження у даній справі та призначення справи до розгляду, як неявку без поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 4 червня 1999 року, який було розірвано судовим рішенням 16 листопада 2009 року.
В період шлюбу сторонами було набуто майно, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21043, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки АЗЛК, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; квартиру АДРЕСА_2.
Судове рішення в частині поділу спільного сумісного майна подружжя сторони не оскаржують, а тому підстави для його перегляду судом апеляційної інстанції відсутні.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 662,70 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2005 року між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KIGO GD 0083 657 M, за яким останній отримав 41000 доларів США на придбання двокімнатної квартири по АДРЕСА_2 та 6 305 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.74).
Судом встановлено, що з часу розірвання шлюбу - 16.11.2009 року та до 11.05.2012 р. ОСОБА_2 за рахунок особистих коштів здійснював виконання кредитного зобов'язання, що виникло в інтересах сім'ї.
З урахуванням наданих суду квитанцій, суд першої інстанції встановив, що загальний розмір коштів, сплачених відповідачем за вищевказаний період, становить 23325,40 грн. (а.с.80-89).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає наданим суду доказам, які є належними та допустимими.
Заперечення апелянта в тій частині, що позивачем не були надані суду оригінали квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк», та в деяких квитанціях відсутня графа «Призначення платежу», є необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Відповідного клопотання по справі суду першої інстанції заявлено не було.
Оскільки кошти по вказаним квитанціям вносились на рахунок, зазначений в кредитному договорі, у суду відсутні сумніви щодо призначення проведених платежів.
Посилання апелянта на ту обставину, що згідно даних ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23.10.2012 р. загальна заборгованість за кредитним договором станом на 16.11.2009 р. становила 8749,69 дол. США, а станом на 31.07.2012 р. - 8361,40 дол. США , що свідчить про виконання боржником зобов'язання лише на суму 388,29 грн., є також необґрунтованим.
Як вбачається з виписки банку по кредиту №212156 від 24.05.2012 р., вказані суми є лише залишком по тілу кредиту на певну дату та не свідчать про обсяг виконаних особою зобов'язань за кредитним договором, до яких входять також сплата процентів за користування кредитом. Вказана виписка також не спростовує факт сплати відповідачем платежів відповідно до наданих ним квитанціям (а.с.147).
Наявність у відповідача заборгованості, яка була ним сплачена та зарахована банком в розмірі 131,35 дол. США, як погашення простроченого тіла кредиту та в розмірі 522,7 дол. США, як погашення прострочених процентів, не позбавляє особу від обов'язку відшкодувати половину вказаних витрат на користь сторони, яка їх понесла.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження часткової компенсації відповідачу сплачених кредитних коштів з боку держави, як відсутні і дані про те, що перед судом порушувалось питання про необхідність їх витребування.
За таких підстав підлягають відхиленню, як такі, що ґрунтуються на припущеннях, доводи апелянта в тій частині, що сума, яку сплатив відповідач, є значно меншою, ніж стягнута на його користь за рішенням суду.
Проведення судом розрахунку сплачених відповідачем коштів з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день платежу, відповідає роз'ясненням, даним в постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».
Оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: