ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"23" червня 2006 р. |
Справа № 8/72-06-2312 |
Позивач: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1;
Відповідач: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2;
про розірвання договору
Суддя Атанова Т.О.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про розірвання договору від 26.04.2004р.
17.05.2006 р. до господарського суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог.
15.06.2006 р., 16.06.2006 р. до суду від представника позивача надійшло уточнення позовних вимог щодо розірвання договору від 26.04.04. р. на підставі ст.ст. 268 ГК України, ст.ст. 611, 651 ЦК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи,
суд встановив:
01.03.2006 р. господарським судом Одеської області прийнято рішення про стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 27 500 грн за отриманий товар за договором від 26.04.2004 р., укладеним між сторонами.
Відповідно до умов вищезазначеного договору, ПП ОСОБА_2 (Продавець) зобов'язався поставити відповідачу товар -“ІНФОРМАЦІЯ_1”, а ПП ОСОБА_1 (Покупець) зобов'язався прийняти товар, організувати схоронність, якість товару та розрахуватися за товар “ІНФОРМАЦІЯ_2” у порядку та строки, зазначені у розділі 5 договору.
На виконання умов договору позивач по накладній НОМЕР_1 поставив ПП ОСОБА_1 товар “ІНФОРМАЦІЯ_2” у кількості 550 л на загальну суму 27 500 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджено підписом відповідача у накладній НОМЕР_1
Відповідач зобов'язався сплатити саме за отриманий “ІНФОРМАЦІЯ_2” у строки, передбачені п.5.2. договору, про що власноручно дописав у тексті договору.
Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків доводиться стороною письмовими доказами, як передбачено ст. 218 ЦК України.
Суд вважає, що позивач не довів певними засобами доказування що СПД ОСОБА_1 уклав договір від 26.04.04 р. з наміром у подальшому продати товар інший юридичній особі, що товар був неякісним. Претензію щодо якості товару в порушенні п. 7.3. договору своєчасно СПД ОСОБА_2 не надіслав.
Як вбачається з матеріалів справи, претензія була надіслана СПД ОСОБА_2 тільки 07.03.06 р., після того, як господарський суд Одеської області постановив рішення від 01.03.06 р. про стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_2 заборгованість у сумі 27 500 грн.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Посилання позивача на ст. 268 Господарського кодексу України суд відхиляє, так як вимоги щодо якості товару, як предмету договору у ст. 268 ГК України вже не розглядаються як істотні.
Враховуючи вище викладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, з підстав, зазначених позивачем, задоволенню не підлягають, так як не обґрунтовані, не засновані на чинному законодавстві, умовах договору та не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України на позивача покладаються витрати по сплаті державного мита та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 44, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку
з дня його прийняття.
Суддя Атанова Т.О.