УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 122/5325/2012Головуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В.
№ провадження: 22-ц/0190/8391/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
12 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Бондарева Р.В.
Суддів:Яковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретарі:Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр», ОСОБА_8, Приватного підприємства «Гарда - Крим», Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2012 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 листопада 2011 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки DAEWOO LANOS TF 69Y, який належить на праві власності ТОВ «Тигр» та автомобіля марки MAZDA 626, що належить ОСОБА_6 та яким керував ОСОБА_7 Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20.12.2011 року ОСОБА_8 визнано винним вчинені дорожньо -транспортної пригоди, який знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Тигр» на посаді водія. З винних дій відповідача ОСОБА_8 позивачам заподіяно моральну шкоду. Відповідальність заподіювача шкоди згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів застраховано у ПАТ «Українська екологічна страхова компанія», однак страховик досі не здійснив виплату страхового відшкодування. Уточнивши позовні вимоги, просили суд стягнути солідарно з ТОВ «Тигр», ОСОБА_8, ПП «Гарда - Крим», ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди по 11000 грн. кожному.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Стягнуто з ПП «Гарда - Крим» на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане рішення ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема зазначають, що ПП «Гарда-Крим» як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язано разом з ОСОБА_8 відшкодувати позивачам моральну шкоду, оскільки приватне підприємство не забезпечило належної охорони автомашини, на якій було скоєно ДТП. Крім того, позивачі вважають, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає принципам виваженості, розумності та справедливості.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я ОСОБА_7 лежить на страховій компанії, яка застрахувала цивільну відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки, а моральну шкоду внаслідок пошкодження майна має відшкодувати приватне підприємство, яке користувалося на законних підставах автомашиною, що завдала шкоди під керуванням працівника ОСОБА_8 Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з засад розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки DAEWOO LANOS TF 69Y, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8, який належить на праві власності ТОВ «Тигр» і перебуває в оренді ПП «Гарда - Крим» та автомобіля марки MAZDA 626 р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який належить ОСОБА_6
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20.12.2011 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні ДТП та на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн.
В силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України вказані обставини доказуванню не підлягають.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.10.2012 р. стягнуто з ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» на користь власника пошкодженого автомобіля MAZDA 626 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 17884,84 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2010 року між ТОВ «Тигр» та ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі строком дії з 30 листопада 2010 року по 29 листопада 2011 року, що підтверджується страховим полісом № ВЕ/7963978 та забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки DAEWOO LANOS TF 69Y, р.н. НОМЕР_1.
В свою чергу, на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.11.2011 року ТОВ «Тигр» передало в оренду ПП «Гарда - Крим» в платне користування вищезазначений автомобіль марки DAEWOO LANOS TF 69Y.
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 наказом від 01.03.2011 року прийнято на роботу на посаду охоронника - водія до ПП «Гарда - Крим». Наказом №17 від 01.11.2011 року закріплено за ОСОБА_8 автомобіль DAEWOO LANOS TF 69Y, р.н. НОМЕР_1.
Наказом № 20 від 20.11.2011 року ОСОБА_8 звільнено з ПП «Гарда - Крим» за ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала фізична особа у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням ї майна.
За положеннями частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення на його користь завданої моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що винний у дорожньо-транспортній пригоді водій ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ПП «Гарда - Крим», якому автомобіль DAEWOO LANOS TF 69Y належав на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.11.2011 року та останній був належним володільцем джерела підвищеної небезпеки, а тому в силу ст. ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України повинен відшкодовувати завдану позивачу шкоду.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що моральну шкоду за ушкодження автомашини позивача ОСОБА_6 повинна відшкодувати особа, яка завдала шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими. Доказів про те, що ОСОБА_8 незаконно заволодів транспортним засобом, на якому скоїв ДТП, а тому є підстави для застосування частини 4 ст. 1187 ЦК України, суду першої та апеляційної інстанції не надано, оскільки транспортним засобом останній володів на законних підставах під час виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частин и другої статті 23 Цивільного кодексу. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.11.2010 р. передбачена можливість відшкодування потерпілому моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.
Враховуючи, що цивільна відповідальність власника автомобіля на момент ДТП застрахована до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був саме вищезазначений автомобіль DAEWOO LANOS TF 69Y, а також те, що відповідно до страхового полісу страховик, яким є ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участю застрахованого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, пов'язану з заподіянням йому тілесних ушкоджень.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд також має виходити з положень ст. 23, 1167 ЦК України, при цьому урахувавши характер і обсяг страждань, які зазнали позивачі та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди".
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суду потрібно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду за з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з характеру і обсягу заподіяних позивачам моральних страждань, з урахуванням ступеню вини і обставин заподіяння моральної шкоди, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у визначенні розміру моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Тигр» та ОСОБА_8, оскільки під час ДТП Товариство хоча і було юридичним власником автомашини DAEWOO LANOS TF 69Y, однак на законних підставах передало його в оренду ПП «Гарда-Крим», а тому володільцем вказаного джерела підвищеної небезпеки на підставі договору оренди стало приватне підприємство, до якого перейшов обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди внаслідок пошкодження майна. Оскільки ОСОБА_8 під час ДТП перебував з ПП «Гарда-Крим» у трудових відносинах, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за дії свого працівника лежить також на підприємстві. В свою чергу ОСОБА_8 може відповідати за шкоду, завдану ПП «Гарда-Крим» в порядку, передбаченому главою ІХ КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів
Судді: