АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/791/111/2013 Головуючий в І інстанції : Дічакова Т.І. Категорія:27 Доповідач: Вейтас І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року лютого місяця 4 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Вейтас І.В.
Суддів:Цуканової І.В.
Склярської І.В.
при секретарі:Благовещенській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики, -
встановила:
В жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22.09.2011 року вона позичила ОСОБА_5 14000 гривен до 31.12.2011 року, на підтвердження чого відповідач надала їй розписку з зобов'язанням повернути борг, але до обумовленої дати і після неї зобов'язання не виконала. Просила суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, всього 15710,83 грн.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму боргу з урахуванням індексу інфляції 15394,40 грн., три відсотки річних в сумі 316,43 грн., всього стягнуто 15710,83 грн. та 1000 грн. компенсація витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 вказує, що грошей у позивачки не брала, сума вказана в розписці є сумою, яку вона повинна була сплатити позивачці за договором купівлі-продажу житлового будинку. Також зазначає, що судом неправомірно стягнуто борг з урахування індексу інфляції, оскільки за січень-серпень мала місце дефляція, та незаконно стягнуто витрати на правову допомогу. Просить рішення суду скасувати, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та просить рішення суду залишити без змін.
Позивач ОСОБА_6 в заяві на адресу суду просить справу розглянути за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про розгляд справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 надала в борг ОСОБА_5 гроші в сумі 14000 грн., на підтвердження чого 22.09.2011 року ОСОБА_5 написала розписку про зобов'язання повернути ОСОБА_6 вказану грошову суму в строк до 31.12.2011 року (а.с.25).
Апелянт, заперечуючи проти рішення суду, вказує, що гроші від ОСОБА_5 не отримувала. Колегія суддів вважає ці доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, посилається на безгрошовість договору, проте жодних доказів на підтвердження безгрошовості договору нею не надано.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 1051 ЦК України передбачає можливість оспорення договору позики за безгрошовістю.
Відповідно до положень ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 одностороння відмова від договору не допускається, а зобов`язання має виконуватись належним чином.
Відповідач належними та допустими доказами не підтвердила безгрошовість договору позики, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження.
Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про стягнення з відповідача боргу в сумі 14000 грн., та трьох процентів річних у розмірі 316,43 грн. постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та оцінених судом доказів. Доводи апеляційної скарги висновки суду в цих частинах не спростовують.
Що стосується стягнення 1394,40 грн. інфляційних витрат слід зазначити наступне.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд першої інстанції, стягуючи інфляційні витрати, не врахував, що в період прострочення заборгованості ( січень-серпень 2012 року) мала місце дефляція 99,6 %, таким чином позивач не понесла втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 1394,40 гривен необхідно скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. В зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення суми боргу необхідно змінити, зменшивши суму боргу з 15710,83 гривен до 14316,43 гривен.
Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів не бере до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі та не відповідають матеріалам справи, оскільки, ОСОБА_7 приймала участь у справі та надавала правову допомогу позивачу як адвокат (а.с.11,12), факт сплати послуг на правову допомогу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 44 від 24.09.2012 року (а.с.2), які відповідно до ст..88 ЦПК України суд правильно стягнув з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.п.2,3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2012 року в частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 1394,40 гривен скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат.
Це ж рішення суду в частині стягнення суми боргу змінити, зменшивши суму боргу з 15710,83 гривен до 14316,43 гривен.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий :
Судді: