УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 2/2209/63/2012

Провадження № 22-ц/792/305/13

УХВАЛА КОПІЯ:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого -судді Талалай О.І.

суддів : П'єнти І.В. Корніюк А.П.

з участю секретаря: Лапка Ю.В.

представників ОСОБА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника ОСОБА_4: ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду від 07 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень і Державного акта на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом знесення огорожі, звільнення захопленої частини земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зобов'язання перенесення будівлі гаража, вигрібної ями і пересадження дерев.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначив, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та користувачем закріпленої за ним земельної ділянки площею 0,13 га, яка була виділена під забудову у 1978 році. У тому ж році був розроблений та погоджений план її забудови з описом меж земельної ділянки, їх прив'язкою до вже існуючих по сусідству нерухомих об'єктів та закріплення на місцевості межовими знаками. Рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24 жовтня 1997 року № 590 вказана земельна ділянка передана йому у власність. Приватизація не завершена. ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1 і суміжної земельної ділянки. Відповідач до старого будинку впритул до межі добудував веранду. На прохання ОСОБА_4 він дозволив тимчасово користуватись частиною своєї земельної ділянки з північно-західної сторони, для чого змістили межу. За час такого землекористування ОСОБА_4 не заперечував його права на відновлення раніше існуючої межі, запевняв у тому, що зробить це по завершенню будівництва нового будинку та переселення у нього. Проте, при приватизації разом із своєю земельною ділянкою приватизував також частину наданої у тимчасове користування земельної ділянки площею 0,0012 га, про що він дізнався із акта комісії Красилівської міської ради від 12 серпня 2011 року. Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 107626 від 01 липня 2009 року на підставі рішень Красилівської міської ради від 23 лютого 1994 року і 28 грудня 1999 року № 17, № 345 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га у межах згідно з планом, що розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Тому просив визнати недійсними зазначені рішення міської ради і Державний акт на право власності на земельну ділянку, відновити становище, яке існувало до порушення шляхом знесення огорожі, звільнення захопленої частини земельної ділянки.

ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання перенесення будівлі гаража, вигрібної ями і пересадження дерев, які ростуть на відстані менше 1 м від спільної межі. В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 побудував гараж на межі з порушення п. 3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», на відстані 8,80 м від вікон його будинку розташував вигрібну яму в порушення вимог п. 3.26 ДБН 360-92. Дерева, які ростуть на земельній ділянці ОСОБА_1 на відстані 1 м від спільної межі у подальшому можуть створювати затінок на його земельній ділянці.

Рішенням Красилівського районного суду від 07 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними: рішення Красилівської міської ради від 23 лютого 1994 року від № 17 «Про передачу присадибних земельних ділянок у приватну власність», згідно якого ОСОБА_4 безкоштовно передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,10 га; п. 2 рішення тридцять четвертої сесії Красилівської міської ради п'ятого скликання від 30 квітня 2009 року № 22 «Про часткові зміни розміру земельних ділянок громадян, які виявлені в результаті виконання топографо-геодезичних робіт і кадастрових зйомок»в частині ведення земельно-кадастрової документації у відповідності встановлених і затверджених фактичних розмірів переданої ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1; Державний акт серії ЯЗ № 107626 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданий 01 липня 2009 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Красилівської міської ради від 23 лютого 1994 року, 28 грудня 1999 року № 17, № 345, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975600217.

Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити і повернути у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0012 га, позначену на збірному кадастровому плані земельних ділянок з накладенням плану забудови земельної ділянки № 37-а від 07 липня 1978 року по АДРЕСА_1, який є додатком № 2 до будівельно-технічного висновку експерта № 5-131 від 14 березня 2012 року точками № № 16, 17, 18, 16 та перенести паркан між земельними ділянками на відрізку спільної межі позначеному точками під № 16, № 18 довжиною 7 м 23 см на 3 м 58 см від точки № 16 до точки № 17.

Зустрічний позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 перенести розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 стіну будівлі гаража на допустиму відстань в межах 1 м згідно п.3.25 ДБН-360** від суміжної межі з належною ОСОБА_4 земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судові витрати.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 і задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що за спільною згодою з ОСОБА_1 13 років тому вони визначили межу між суміжними земельними ділянками. Не прийнято до уваги акт комісії від 25 жовтня 2012 року, яким підтверджено розміщення дерев і вигрібної ями на земельній ділянці сусіда. Приймаючи до уваги покази свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, суд не перевірив наявність у господарстві ОСОБА_1 каналізації та виведення стоків, чим допущена неповнота і однобічність дослідження доказів.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта апеляційну скаргу підтримали. Представники ОСОБА_1 визнали її необґрунтованою у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції щодо вирішення первісного позову правильно встановив і виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради № 590 від 24 жовтня 1997 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і 0,03 га - для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка була виділена йому під забудову у 1978 році. У тому ж році був розроблений та погоджений план її забудови з описом меж земельної ділянки, їх прив'язкою до вже існуючих по сусідству нерухомих об'єктів та закріплення на місцевості межовими знаками. Рішеннями Красилівської міської ради № 17 від 23 лютого 1994 року, № 345 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і на підставі цих рішень 01 липня 2009 року йому виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 107626. ОСОБА_4 була також приватизована частина земельної ділянки з північно-західної сторони площею 0,1277 га, якою він тимчасово користувався за погодженням із ОСОБА_1 У зв'язку з невідповідністю матеріалів технічної документації із землеустрою -зміна межі суміжних земельних ділянок Красилівська міська рада 30 квітня 2009 року прийняла рішення № 22 «Про часткові зміни розміру земельних ділянок громадян, які виявлені в результаті виконання топографо-геодезичних робіт і кадастрових зйомок», згідно п. 2 якого вирішено вести земельно-кадастрову документацію у відповідності встановлених і затверджених фактичних розмірів переданої ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,10 га. Зміна конфігурації меж суміжних ділянок підтверджується актом комісії Красилівської міської ради від 12 серпня 2011року і висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5-131 від 14 березня 2012 року. Наведене дає підстави для визнання недійсними рішень міської ради № 17 від 23 лютого 1994 року і п. 2 рішення № 22 від 30 квітня 2009 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4, а також зобов'язання останнього звільнити і повернути у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0012 га, позначену на збірному кадастровому плані земельних ділянок з накладенням плану забудови земельної ділянки № 37 «а»від 07 липня 1978 року по АДРЕСА_1, який є додатком № 2 до будівельно-технічного висновку експерта № 5-131 від 14 березня 2012 року точками № № 16, 17, 18, 16 та перенести паркан між земельними ділянками на відрізку спільної межі позначеному точками під № 16, № 18 довжиною 7 м 23 см на 3 м 58 см від точки № 16 до точки № 17.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_4, суд виходив з того, що ОСОБА_1 в порушення п. 3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень»побудував гараж на межі і підставно зобов'язав останнього перенести стіну будівлі гаража на допустиму відстань в межах 1 м від суміжної межі.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Частиною 3 цієї статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відмовляючи у задоволенні решти вимог ОСОБА_4, суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів існування вигрібної ями на земельній ділянці ОСОБА_1, а також того, які саме дерева, на якій відстані від суміжної межі ростуть і до порушення яких його прав це призвело.

Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Посилання апелянта на визначення суміжної межі за спільною згодою із сусідом і безпідставність вимог про її відновлення не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновки не спростовують.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Красилівського районного суду від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)

Вірно:

Головуючий:

__________________________________________________________________

Головуючий в першій інстанції -Красняк В.І. Провадження № 22-ц/792/305/13 Доповідач -Талалай О.І. Категорія № 45