АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/1826/2013
Головуючий у першій інстанції: Кушнір С.І.
Доповідач: Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Кирилюк Г.М.,
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Левченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного сина, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року,-
встановила:
У жовтні 2012 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 26.11.2012 р., просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання непрацездатного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини усіх видів доходу, починаючи з 01 листопада 2012 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, на час встановлення інвалідності з 01.11.2012 р. до 01.11.2013 року. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів на утримання непрацездатного сина в розмірі 1000 грн.
Посилається на ті підстави, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано стан здоров'я відповідача. З урахуванням щомісячної заробітної плати відповідача в розмірі 16225 грн., з якої утримується податок в сумі 3036 грн. 18 коп., 3000 грн. сплачується на погашення суми позики, 3239,30 грн. витрачається на придбання ліків, 2000 грн. сплачується на утримання непрацездатної матері дружини ОСОБА_6, 7000 грн. - дружині ОСОБА_7 на ведення спільного господарства, останній не може надавати допомогу на утримання непрацездатного сина у визначеному судом розмірі. Крім цього судом не враховано, що ОСОБА_5 може працювати на дому та має право на отримання пенсії.
В письмових запереченнях проти апеляційної скарги ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, оскільки вважає її необґрунтованою та спрямованою на уникнення відповідачем виконання свого обов'язку по утриманню непрацездатного повнолітнього сина. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
В судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_7, ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Позивачка просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками повнолітнього сина ОСОБА_5, 1977 року народження, шлюб між якими розірвано з 16.08.1988 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.06.2012 р. ОСОБА_5 визнано недієздатним та його опікуном призначено ОСОБА_2
Відповідно до довідки МСЕК від 19.10.2012 р. ОСОБА_5 встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання на строк до 01.11.2013 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 198, 200 Сімейного кодексу України та того, що повнолітній непрацездатний син сторін має стійку психічну хворобу, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний надавати у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) протягом встановлення інвалідності з 01.11.2012 р. по 01.11.2013 р.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.
Згідно ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
В даному випадку потреба в матеріальній допомозі означає, що сукупний дохід непрацездатного не забезпечує йому підтримання нормальної життєдіяльності, яка і є критерієм визначення прожиткового мінімуму.
Визначаючи розмір аліментів - ј частина від доходу відповідача, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що потреба в матеріальній допомозі визначається залежно від прожиткового мінімуму.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та отримує державну соціальну допомогу, як інвалід 2 групи, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Соціальна допомога непрацездатному сину сторін станом на листопад 2012 року становила 856 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що за 1 квартал 2012 р. відповідач отримав заробітну плату в розмірі 46464,76 грн., за 2 квартал 2012 р. - 49043,88 грн.
Оскільки матеріальний стан ОСОБА_5 не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом, останній за своїм станом здоров'я потребує матеріальної допомоги, враховуючи матеріальне становище відповідача, а також його згоду на стягнення з нього аліментів в розмірі 1000 грн., колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення в частині визначення розміру частки стягуємих аліментів, зменшивши її до 1/10 частини.
В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону та встановленими обставинам і доводи апеляційної скарги в цій частині його не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307- 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання непрацездатного сина ОСОБА_5, до 1/10 частини.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: