АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа №22-ц/796/50/2013 головуючий у 1-й інстанції: Лісовська О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ БудАльянс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми непроведеної та невиплаченої індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 Відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуваті рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ТОВ "НВЦ БудАльянс" в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка їх представника не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 16 березня 2007 року по 16 грудня 2009 року працював у ТОВ "НВЦ БудАльянс" на посаді заступника директора з питань охорони праці.
Розмір посадового окладу ОСОБА_1 з 1 лютого 2009 року по 2 листопада 2009 року становив 1500 грн., а починаючи з 2 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року - 1300 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із відсутності заборгованості ТОВ "НВЦ БудАльянс" перед позивачем із заробітної плати, оскільки позивач за період з 1 липня 2009 року по 16 груденя 2009 року заробітну плату отримував; відсутності підстав для покладення на ТОВ "НВЦ БудАльянс" відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Такий висновок суду є правильним.
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інши особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно із ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до наведеної вище норми, є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні та його вина.
Нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати за період з 1 липня 2009 року по 31 листопада 2009 року підтверджується розпискою одержувача цих коштів у розрахунково-платіжних відомостях.
Неотримання позивачем нарахованих грошових коштів при звільненні в розмірі 805 грн. (нарахована заробітна плата за період з 1 грудня 2009 року по 16 грудня 2009 року та компенсація за невикористану відпустку) пов'язано лише з його особистим небажанням отримати ці кошти у день звільнення.
У зв'язку з цим, ТОВ "НВЦ БудАльянс" неоднаразово пропонувалося позивачу отримати нараховані кошти, у подальшому вказані кошти неоднаразово відправлялися електроними переказами, однак позивач виявив бажання їх отримати лише 10 травня 2011 року.
Будь-яких доказів того, що позивач для отримання належних йому коштів звертався до ТОВ "НВЦ БудАльянс" за їх місцезнаходженням або підприємство відмовляло йому у виплаті нарахованих коштів, позивачем не подано.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність заборгованості ТОВ "НВЦ БудАльянс" перед позивачем із заробітної плати та відсутності підстав для покладення на ТОВ "НВЦ БудАльянс" відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Доводи скаржника про те, що розрахунково-платіжні відомості про отримання заробітної плати він не підписував є необгрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Так, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржнику та його представнику роз'яснювалися наслідки неподання доказів які б підтвержували, що ОСОБА_1 не підписував розрахунково-платіжні відомості про отримання заробітної плати; роз'яснювалася можливість проведення у справі почеркознавчого дослідження навіть по копіям наявних у справі розрахунково-платіжних відомостях у разі заявлення відповідного клопотання, однак таких доказів так і не було подано та будь-яких клопотань не було заявлено.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Наведені в апеляційній скарзі інши доводи з урахуванням наведеного вище не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач