РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2/122/2019/2012Головуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В.
№ провадження: 22-ц/0190/8537/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
"19" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Бондарева Р.В.
Суддів:Яковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретарі:Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Житлово - комунального підприємства «Побутфон», Сімферопольської міської ради, Міністерства регіонального розвитку та житлово - комунального господарства АР Крим, Верховної Ради АР Крим, третя особа: Кримське Республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про часткове скасування свідоцтва про право власності та розпорядження органу приватизації, за апеляційною скаргою Верховної Ради АР Крим на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2012 року
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року представник позивачок звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивачкам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2008 року. Відповідно до технічної характеристики зазначеної квартири до загальної площі у розмірі 52,6 кв. м. входить коридор площею 9,2 кв. м. Зазначив, що під час приватизації безпідставно було включено коридор до загальної площі квартири, у зв'язку з чим позивачки сплачують комунальні послуги за загальний коридор, яким користуються усі мешканці будинку, а тому просили суд визнати недійсними розпорядження № 264 та свідоцтво про право власності від 31.03.2008 р. в частині приватизації коридору площею 9,2 кв. м., стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2012 року позов представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено. Додатковим рішенням від 21.11.2012 року резолютивну частину рішення доповнено та викладено в наступній редакції: визнано недійсним розпорядження органу приватизації № 264 від 31.03.2008 р. про безоплатну передачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтво від 31.03.2008 р. про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видане ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності у частині приватизації загального коридору площею 9,2 кв. м. Стягнуто порівну з ЖКП «Побутфон», Сімферопольської міської ради, Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим, Верховної Ради АР Крим на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 107,30 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 468,63 грн.
На вказане рішення від 12.10.2012 року голова Верховної Ради АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з Верховної Ради АР Крим судових витрат та провадження в цій частині закрити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи. Зокрема зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції не встановив жодного порушення Верховною Радою АР Крим прав позивачок, тому вважає необґрунтованим стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.
В запереченнях на апеляційну скаргу Верховної Ради АР Крим, ОСОБА_6 просить її відхилити як безпідставну.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВР АР Крим, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржуються в частині стягнення з Верховної Ради судового збору та витрат на правову допомогу, тому в іншій частині не переглядається.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Верховної Ради АР Крим на користь позивачок судового збору та витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що Верховна Рада АР Крим є належним відповідачем по справі, оскільки спірне приміщення зареєстровано саме за нею.
Колегія суддів не може погодиться з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності та розпорядженням органу приватизації.
Згідно з технічними характеристиками зазначеної квартири до загальної площі у розмірі 52,6 кв. м. входить кімната площею 18,5 кв. м; кімната площею 11,9 кв. м.; кухня площею 6,1 кв. м.; туалет площею 0,9 кв. м.; душова кімната площею 1,2 кв. м; коридори площами 9,2 кв. м., 1,6 кв. м., 1,6 кв. м; балкон та лоджія.
Із листів начальника ЖКП «Побутфон» до особистого рахунку квартири НОМЕР_1 включена загальна площа 52,6 кв. м. на підставі технічного паспорту, виданого КРП «СМБРТІ» від 07.12.2008 р., у тому числі до цієї площі включені площі коридорів секції 1,6 і 1,6 та площа загального коридор 9,2 кв. м., що в цілому становить 12,4 кв. м.
Судом першої інстанції також встановлено, що загальний коридор площею 9,2 кв. м. під час приватизації квартири АДРЕСА_1 був безпідставно включений до складу та переданий у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у зв'язку з чим останні вимушені сплачувати комунальні платежі, у тому числі за приміщення загального користування всіх співмешканців будинку.
Згідно з п. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час приватизації до складу квартири позивачок необґрунтовано включено загальний коридор площею 9,2 кв. м.
Разом з тим, оскаржене рішення не містить висновків про те, що у включенні загального коридору до квартири позивачів є вина власника гуртожитку - ВР АР Крим.
З матеріалів справи убачається, що вказані порушення допущені органом приватизації, тому вирішення питання про стягнення з ВР АР Крим судових витрат навіть якщо цей держаний орган вказано відповідачем у справі не можна визнати обґрунтованим.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат відносно ВР АР Крим підлягає скасуванню.
Відповідно до роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Оскільки додаткове рішення суду від 21.11.2012 р. є складовою основного рішення від 12.10.2012 р., в цій частині підлягає скасуванню і додаткове рішення.
З цих підстав скасування частково додаткового рішення за відсутності на нього апеляційної скарги не є виходом за межі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга в частині закриття провадження по справі задоволенню не підлягає, оскільки таких підстав закриття провадження діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Верховної Ради АР Крим задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2012 року та додаткове рішення від 21 листопада 2012 року в частині розподілу судових витрат відносно Верховної Ради Автономної Республіки Крим скасувати.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів
Судді