АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Горб І.М.,
суддів Сілкової І.М.,
Худика М.П.,
з участю прокурора Тертичного О.А.,
захисників ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, неодружений, з професійною технічною освітою, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 06.09.1998 року Харківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 81 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 17.06.2002 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- 01.02.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28.02.2010 року по відбуттю строку покарання,
_____________________________________________________
Справа №11/796/310/2013 Головуючий у першій інстанції Трусова Т.О.
Категорія: ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач Горб І.М.
засуджений:
- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, одружений, маючий на утриманні дитину, 2007 року народження, з професійною технічною освітою, працюючий водієм у Флоровському монастирі, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, неодружений, проживаючий в цивільному шлюбі, маючий на утриманні дитину, 2004 рокународження, з середньою освітою, приватний підприємець, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий:
- 15.10.2001 року Ватутінським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 16.03.2006 року Голосіївським районним судом м. Києваза ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 30.09.2009 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки 6 місяців,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.09.2009 року і призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні таких злочинів.
26 липня 2010 року приблизно о 14-40 год. поблизу будинку №30 на вул. І. Кудрі в м. Києві, ОСОБА_6 відкрито викрав у ОСОБА_9, зірвавши з її шиї, золотий ланцюжок, вартістю 2300 грн., з золотим хрестиком, вартістю 700 грн., та золотий ланцюжок, вартістю 5000 грн., з золотим кулоном у вигляді леопарда, вартістю 2000 грн. Заволодівши майном ОСОБА_9 на загальну суму 10000 грн., ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.
6 січня 2011 року приблизно о 1 год. ночі, ОСОБА_6, знаходячись на третьому поверсі будинку АДРЕСА_5, з метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою ножа, який мав при собі, шляхом віджиму замка, проник до комори, яка належить ОСОБА_10, звідки таємно викрав майно останньої, а саме: брезентову палатку, вартістю 300 грн.; надувний матрац, вартістю 350 грн.; 12 пляшок напою віскі, місткістю 0,75 мл, по ціні 300 грн. за одну пляшку, на суму 3600 грн.; штори в кількості 4 шт. по ціні 100 грн. за 1 шт., на суму 400 грн.; розкладні металеві стільці в кількості 2 штук по ціні 60 грн. за один, на суму 120 грн.; розкладне металеве крісло, вартістю 300 грн. Заволодівши майном ОСОБА_10 на загальну суму 4800 грн., ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим за власним розсудом.
10 січня 2011 року приблизно о 17 год., біля торговельного центру «Центрум» на вул. Драгоманова в м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, вступили у злочинну змову про відкрите викрадення чужого майна з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_9».
Цього ж дня, приблизно о 18 год. 20 хв., ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний намір, зайшли в приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_9», що знаходиться в будинку АДРЕСА_6, де, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 стали утримувати продавців ОСОБА_11 і ОСОБА_12 за руки, а особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, в цей час з-під прилавку забрала гроші в сумі 2670 грн. Заволодівши вказаними грошима, які належать приватному підприємцю ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.
25 січня 2011 року приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_5 з кіоску «Хліб», що знаходиться на вул. Княжий Затон, 10 в м. Києві, таємно викрав гроші в сумі 676 грн., які належать ОСОБА_14, після чого з місця вчинення злочину зник.
В апеляції захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, просить скасувати вирок суду, як незаконний та необґрунтований, а кримінальну справу відносно ОСОБА_5 закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, за який він засуджений, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що в ході досудового та судового слідства причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не доведена, а докази, які були зібрані по справі в ході досудового слідства є недопустимими та такими, що не відповідають дійсності, тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Так апелянт вказує на порушення норм КПК України та права ОСОБА_5 на захист, оскільки під час затримання та після доставки ОСОБА_5 до Дарницького РУ в м. Києві відносно його підзахисного працівниками міліції застосовувались недозволені методи з метою отримання від нього визнання провини в скоєнні злочину, якого він не скоював.
На думку апелянта, слідство шляхом фальсифікації доказів по кримінальній справі безпідставно порушило кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що не відповідало дійсним подіям та обставинам зазначеного злочину, і знайшло своє підтвердження в ході судового слідства та дана кримінальна справа судом була перекваліфікована на ч. 2 ст. 185 КК України, однак обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні і цього злочинуне підтверджується зібраними по справі доказами.
Зокрема апелянт вважає, що ОСОБА_4, знаходячись в боргових зобов'язаннях перед ОСОБА_5, оговорив ОСОБА_5, як співучасника вчиненого злочину, надаючи неправдиві показання щодо причетності ОСОБА_5 та себе до вчинення вищезазначеного злочину, а в подальшому, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, надав слідству противоречиві показання, в яких всю провину за скоєння злочину переклав на ОСОБА_5, а з огляду на те, що ОСОБА_4 вже намагався оговорити ОСОБА_5 в скоєнні іншого злочину, за яким ОСОБА_4 безпосередньо і пред'явлено обвинувачення, суд мав дати оцінку особі ОСОБА_4 та його показанням, правдивість яких є сумнівною.
Також зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_15 під час судового слідства про те, що її показання на досудовому слідстві не відповідають дійсності, оскількисамого факту викрадення грошових коштів вона безпосередньо не бачила, та не бачила особу, яка викрала грошові кошти, і описати її за зовнішнім виглядом не може, а тому стверджувати, що гроші викрав саме ОСОБА_5 при таких обставинах недоцільно.
Апелянт вважає, що показання співробітників міліції є недопустимими доказами по справі, оскільки останні приймали участь в затримані ОСОБА_5 та безпосередньо зацікавлені в обвинувальному вироку відносно нього. Крім того, показання співробітників міліції, як і показання свідка ОСОБА_16 про те, що продавець ОСОБА_15 їм розповіла після викрадення прикмети та обставини викрадення грошових коштів, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що чоловіка, який викрав гроші, вона взагалі не бачила, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_5
Непричетність же ОСОБА_5 до скоєння злочину підтверджується показаннями свідка ОСОБА_17, який в ході судового слідства пояснив, що він зустрівся з ОСОБА_5 біля хлібного кіоску і той постійно був в полі його зору та не міг скоїти викрадення грошових коштів, однак в ході досудового слідства даного свідка навмисно не було встановлено та не допитано, а в ході судового слідства суд дані показання проігнорував та не дав їм належну і об'єктивну оцінку.
Посилаючись на вищевказане, захисник просить закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.
Вирок відносно інших засуджених в апеляційному порядку не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника та просив її відхилити, пояснення захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4, які щодо апеляції захисника ОСОБА_2 поклались на розсуд суду апеляційної інстанції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів, викладених в апеляції, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, винуватості ОСОБА_5 у таємному викраденні грошових кошів в сумі 676 грн., які належать потерпілому ОСОБА_14, що було вчинено повторно, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України правильним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та повністю підтверджується доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Зокрема, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджується:
- показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_18, дослідженими в суді, про те, що 25.01.2011 року приблизно о 18-40 год. він бачив, як до кіоску «Хліб» на вул. Княжий затон в той час, коли продавець розкладала хліб по поличкам, через відкриті двері зайшов хлопець високого росту спортивної статури, який з полички викрав чорний лоток з грошима та швидко побіг до проїжджої частини дороги, де сів до салону автомобіля чорного кольору, після чого автомобіль поїхав (т. 1 а.с. 59-60), а також даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання, відповідно до якого свідок ОСОБА_18 по фото впізнав ОСОБА_5 як особу, яка 25 січня 2011 року викрала гроші з кіоску «Хліб» по вул. Княжий Затон в м. Києві (т. 1 а.с. 79);
- показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_20, які є працівниками УКР ГУ МВС України в м. Києві та 25 січня 2011 року приблизно о 18 год. проводили заходи по відпрацюванню території Дарницького району, знаходячись на ринку, що по вул. Княжий Затон, та котрі вказали, що бачили саме ОСОБА_5 неподалік місця вчинення злочину.
При цьому, свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказав, що спостерігав за ОСОБА_5 певний час, останній знаходився неподалік від кіоску «Хліб» та поводив себе підозріло, тому спостереження за ним він передав колезі ОСОБА_8, який в подальшому йому повідомив, що ОСОБА_5 проник до кіоску, щось взяв та швидко пішов до машини. Далі він (свідок) підійшов до кіоску, де знаходилась продавець, яка повідомила, що її пограбували, і він викликав працівників міліції.
Водночас, свідок ОСОБА_8, показання якого під час досудового слідства, були оголошені в судовому засіданні з дотриманням вимог ст. 306 КПК України (в редакції 1960 року зі змінами та доповненнями) також наполягав на тому, що, спостерігаючи за ОСОБА_5, побачив, як останній зайшов праворуч за кіоск «Хліб», відкрив двері та на пів-тулубу заліз всередину, після чого, закривши двері, швидким кроком направився до автомобіля. Відразу ж з кіоску вийшла жінка та стала кликати на допомогу. Він зрозумів, що ОСОБА_5 щось викрав з кіоску, тому повідомив вказану інформацію ОСОБА_19, а сам на автомобілі разом з ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 стали переслідувати автомобіль «Шевроле», затримавши його на автозаправній станції «Лукойл» (т. 1 а.с. 61-62).
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав про те, що за його участю на АЗС «Лукойл» був зупинений автомобіль «Шевроле», в якому знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в автомобілі ж з-під водійського сидіння були вилучені гроші;
- даними протоколу огляду автомобіля «Шевроле Лачетті»д.н. НОМЕР_1, яким зафіксовано вилучення з-під сидіння водія грошових коштів в сумі 676 грн., купюрами номіналом від 1 до 20 грн. При цьому вказана слідча дія була проведена з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, про що також свідчать і показання в суді свідка ОСОБА_23 (том 1 а.с. 24-26, 46,47);
- показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що 25 січня 2011 р. приблизно о 18 год., в той час, коли вона складала товар, перебуваючи на своєму робочому місці в кіоску «Хліб» на ринку по вул. Княжий Затон в м. Києві, а двері кіоску не були зачинені та поруч не було покупців, відчула протяг від дверей. Озирнувшись, вона побачила, що зникла коробка з грошима, яка стояла на столі в кутку біля дверей. Вона вибігла на вулицю, але нікого не побачила. Пізніше до неї підійшов чоловік, і з'ясувавши, що з кіоску викрадені гроші, викликав наряд міліції.
При цьому, всупереч доводів апеляції захисника показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 про обставини викрадення майна з кіоску не суперечать показанням свідків ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_8, а доповнюються ними.
Та обставина, що в суді свідок ОСОБА_15 не стверджувала, що бачила особу, котра викрала грошові кошти, й стала підставою для кваліфікації судом дій винної особи, як таємне викрадення чужого майна, отже доводи апеляції захисника про неврахування судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні не заслуговують на увагу.
Обґрунтовано суд першої інстанції поклав в основу рішення про доведеність винуватості ОСОБА_5 в сукупності з іншими доказами, і показання засудженого ОСОБА_4, в яких він викривав ОСОБА_5 у викраденні грошей з кіоску «Хліб», оскільки такі показання узгоджуються з наявними в матеріалах кримінальної справи доказами, дослідженими судом та проаналізованими у вироку, зокрема, показаннями ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_8, які бачили ОСОБА_5 на місці вчинення злочину, водночас ОСОБА_16, котрий не є працівником міліції, особисто бачив як ОСОБА_5 викрав гроші.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції захисника про недопустимість як доказу показань засудженого ОСОБА_4 та не приймає до уваги твердження захисника про наявність у ОСОБА_4 підстав для обмови ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який він засуджений.
При наявності вищевказаних беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки, судом першої інстанції обґрунтовано не було прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_17 з огляду й на те, що останній тривалий час підтримує дружні стосунки з ОСОБА_5
Та обставина, що ОСОБА_19, ОСОБА_8 та ОСОБА_20, показання яких в сукупності з іншими доказами по справі доводять винуватість ОСОБА_5, приймали участь у затриманні останнього та є працівниками міліції, всупереч доводів захисника, не може свідчити про їх особисту зацікавленість у засудженні саме ОСОБА_5, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані, котрі б свідчили про неправомірність дій цих працівників міліції під час здійснення візуального спостереження за ОСОБА_5 в ході проведення профілактичних заходів, направлених на попередження вчинення злочинів, його переслідування після вчинення злочину та затримання.
Апеляційні посилання захисника на застосування до ОСОБА_5 працівниками міліції недозволених методів з метою отримання від нього визнання провини в скоєнні злочину та складання явки з повинною є безпідставними, оскільки ці його доводи були належним чином перевірені судом першої інстанції, однак свого підтвердження не знайшли.
Зокрема, за виділеними слідчим матеріалами, у зв'язку зі скаргами ОСОБА_5 на незаконні дії працівників міліції, проводилася перевірка, за наслідками якої постановою помічника прокурора Дарницького району м. Києва від 01.04.2011 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_8 відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України.
Вказана постанова є чинною і ніким не оскаржувалась, а до того ж, судом першої інстанції дані, які містяться в явці з повинною засудженого ОСОБА_5 та його поясненнях, і не покладалися в обґрунтування обвинувального вироку, оскільки інші докази по справі, проаналізовані у вироку, доводять його винуватість.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що в процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення, наведені у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК 1960 року, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість засудженого у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, отже дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.
Колегією суддів не виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності, а тому твердження захисника в апеляції, що зазначену справу сфабриковано, є необґрунтованими.
Призначене покарання ОСОБА_5 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 71 КК України, і є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи всі вказані вище обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року зі змінами та доповненнями), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01.03.2012 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді:
_________________ __________________ __________________
Горб І.М. Сілкова І.М. Худик М.П.