УХВАЛА

Справа №: 22-ц/191/110/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"30" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Будинкоуправління мікрорайону «Дружба» при управлінні житлово - комунального господарства» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Комунальне підприємство «Будинкоуправління мікрорайону «Дружба» при управлінні житлово - комунального господарства» (далі - Комунальне підприємство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території у сумі 1373,40 грн., мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з оплати за вказані послуги, у зв'язку з чим станом на 01 червня 2012 року утворилася заборгованість у зазначеній сумі.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2012 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати за житлово - комунальні послуги за період з травня 2009 року по травень 2012 року у розмірі 971,84 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове - про відмову у позові.

Апелянт зауважує, що суд безпідставно не врахував обов'язок укладення письмово договору, як споживача, так і виконавця послуг.

Апелянт вказує, що посилання позивача на відкриття особового рахунку № 1525, на увагу не заслуговує, оскільки його відкрито на підставі неіснуючого договору № 1280 к/рп від 07 травня 1999 року, а вказані в ньому відомості щодо складу сім'ї не відповідають дійсності.

Апелянт наполягає на тому, що тарифи на оплату комунальних послуг можуть бути взяті до уваги лише за умови надання цих послуг; сума заборгованості розрахована позивачем на власний розсуд, є безпідставною та не відповідає чинному законодавству, оскільки усі витрати на утримання будинку та прибудинкової території несуть його мешканці.

На думку апелянта, наявність договорів між позивачем та сторонніми постачальниками комунальних послуг не доказує факт надання таких послуг саме відповідачу, а інших доказів отримання відповідачем зазначених послуг суду не надано.

Також апелянт вказує, що відповідач має право обирати іншого виконавця комунальних послуг, а не позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в межах позовної давності за період з травня 2009 року по травень 2012 року у розмірі 971,84 грн.

Процедура та порядок здійснення організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законами України «Про ціни і ціноутворення», «Про житлово-комунальні послуги», постановами Кабінету Міністрів України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина 1 статті 623 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкової території є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Порядок надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначено Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року (пункт 1.1).

На виконання положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та з метою впорядкування за видами послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень, будинків наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 р. N 150 затверджено примірний перелік

послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, та пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник квартири (споживач) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Статтями 67, 68 Житлового кодексу України, пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 7 цього Закону, статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження цих питань з підприємствами, установами й організаціями, які не належать до комунальної власності.

Крім того, відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін, а також по контролю за цінами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є власником квартири №6 та споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаються позивачем у будинку №7 по вул. Чехова у м. Феодосія, АР Крим; склад родини власника житла станом на 09 серпня 2009 року складає три особи, станом на 12 листопада 2010 року - дві особи (особовий рахунок № 1525 - а.с.5). Відомості про наявність між сторонами письмового договору про надання житлово-комунальних послуг відсутні.

Оплата за послуги нараховується Комунальним підприємством згідно з тарифами, встановленими рішенням органом місцевого самоврядування і включає такі види робіт: прибирання прибудинкової території; вивезення твердих побутових відходів; технічне обслуговування внутрибудинкових мереж водо-теплопостачання і водовідведення; поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних устроїв будинків і елементів зовнішнього благоустрою, обслуговування димовентканалів, дератизація, дезінсекція підвалів; освітлення місць загального користування, підвалів та підкачка води (а.с.6).

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих комунальних послуг станом на 01 червня 2012 року складає 1373,40грн. (а.с. 7,8).

У даному випадку, права позивача, який виконав свої зобов'язання по наданню послуг, порушені, а тому він має право на судовий захист шляхом стягнення з відповідача оплати за надані послуги.

Враховуючи викладені обставини справи та положення закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання щодо сплати отриманих послуг, та обґрунтовано частково задовольнив позов в межах позовної давності.

Частиною 3 статті 10 і частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначеним процесуальним нормам відповідач не надав доказів на підтвердження заперечень щодо надання позивачем вказаних послуг та наявності підстав для проведення перерахунку суми заборгованості.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Посилання апелянта на відсутність у відповідача зобов'язань з оплати комунальних послуг у зв'язку з відсутністю між сторонами письмового договору про надання послуг, не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не доведено, що він вжив необхідних заходів для врегулювання цього питання з позивачем, а зобов'язання сторін витікають безпосередньо з суті існуючих між ними правовідносин, які регулюються вищенаведеними правовими нормами.

У разі невиконання Правил користування жилими приміщеннями зацікавлена сторона вправі звернутися до суду за захистом своїх прав, незалежно від того чи існує між ними письмовий договір про надання комунальних послуг.

Крім того, укладення між виробником та споживачем відповідного договору можливо й в усній формі, що не протирічить діючому законодавству України і залежить від того, які послуги, коли і на яких умовах надавались, виконувались та підлягають оплаті.

Заперечення апелянта щодо кількісного складу осіб, на який проводиться нарахування оплати, спростовуються даними особового рахунку № 1525, в якому відображено вибуття членів сім'ї зі складу родини власника житла.

Апелянтом не заперечується, що він є власником квартири АДРЕСА_1, АР Крим, у якій проживає зі своєю родиною, тому існування договору № 1280 к/рп від 07 травня 1999 року правового значення для вирішення справи не має.

Апелянт згоден з дотриманням порядку встановлення, затвердження та розрахунку тарифів на оплату послуг по утриманню будинків та прибудинкової території, але вважає, що вони не можуть бути застосовані внаслідок того, що позивач взагалі ніяких послуг не надавав, а усі витрати на утримання будинку та прибудинкової території понесли мешканці будинку.

На підтвердження своїх доводів представник апелянта надав суду апеляційної інстанції договір №125 -А від 10 січня 2012 року, укладений відповідачем з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на виконання робіт по перевірці та ремонту димовентиляційних каналів газопостачання у квартирі відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи перевірку димових та вентиляційних каналів житлового будинку відповідача виконує той же самий підприємець на підставі договору, укладеного з Комунальним підприємством (а.с. 52-53).

У чому виникла потреба укласти окремий договір для проведення додаткових перевірок вказаного обладнання, представник апелянта не пояснив, будь-яких доказів з цього приводу не навів.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту надання комунальних послуг на увагу не заслуговує, оскільки матеріали справи містять відомості про встановлення тарифів за окремі види послуг, наявність окремих договорів виконавця з виробниками комунальних послуг та витратах коштів, отриманих від споживачів, на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 32-38, 39-42, 48, 50-51, 52-53).

Таким чином, апеляційна скарга відповідача відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2012 року - залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова