УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

Справа №: 22-ц/191/38/13Головуючий суду першої інстанції:Бєлякова В.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"30" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В.,Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Нижньогірської селищної ради АР Крим до ОСОБА_6, Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Джанкой», треті особи - приватний нотаріус Нижньогірського районного нотаріального округу ОСОБА_7, Нижньогірське комунальне підприємство, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Нижньогірська селищна рада АР Крим звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила витребувати з володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, АР Крим, повернути її у комунальну власність та зобов'язати КРП «БРТІ м. Джанкой» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на це майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності Нижньогірської селищної ради. У 2007 році один з наймачів квартири № 30 у цьому будинку - ОСОБА_11 незаконно приватизував це житло, оформивши право власності особисто на себе без згоди інших наймачів на підставі розпорядження органу приватизації № 27 від 13 листопада 2007 року. 16 квітня 2011 року ОСОБА_11 продав спірну квартиру ОСОБА_12, яка 16 грудня 2011 року продала її ОСОБА_6

Рішенням Нижньогірського районного суду від 13 березня 2012 року визнано недійсним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Нижньогірської селищної ради АР Крим № 27 від 13 листопада 2007 року на приватизацію вказаної квартири, анульоване свідоцтво про право власності на це майно, видане ОСОБА_11 виконкомом Нижньогірської селищної ради.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року позов Нижньогірської селищної ради АР Крим задоволений: витребувано з володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 повернуто квартиру у комунальну власність; зобов'язано КРП «БРТІ м. Джанкой» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на цю квартиру Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить це судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.

Апелянт заперечує факт вибуття спірної квартири з володіння позивача всупереч волі власника, посилаючись на обставини приватизації цього житла, зокрема, наявність розпорядження саме Нижньогірської селищної ради АР Крим № 17 від 13 листопада 2007 року, як органу приватизації; вказує, що судом порушено її права, оскільки можливість повернути витрачені на придбання квартири кошти відсутня.

Відповідно до вимог частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності апелянта, повідомленої про час та місце розгляду згідно з вимогами статей 74 - 76 ЦПК України. За клопотанням апелянта розгляд справи, який був призначений на 19 грудня 2012 року було відкладено; про розгляд справи 30 січня 2013 року вона повідомлена за зазначеною нею адресою. Від Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Джанкой» та Нижньогірського комунального підприємства надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача, представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статей 10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин та юридичних фактів, які стосуються правовідносин щодо наявного між сторонами спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; суд розглядає справи з урахуванням принципу диспозитивності.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог власника про витребування спірної квартири від добросовісного набувача, оскільки це майно вибуло з володіння власника поза його волею.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї правової норми суд повинен з'ясувати, а позивач повинен довести: чи вибуло майно з володіння власника у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом цієї правової норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Таким чином, право власника на витребування своєї речі при певних умовах обмежується в інтересах добросовісного набувача.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Ураховуючи вимоги статті 10 ЦПК України та виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння не з його волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Крім того, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено у суді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження органу приватизації Нижньогірської селищної ради АР Крим № 27 від 13 листопада 2007 року з житлового фонду територіальної громади Нижньогірської селищної ради АР Крим у власність ОСОБА_11 передана квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5-10).

Рішенням Нижньогірського районного суду від 13 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_12 про визнання осіб такими, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку; визнано недійсним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Нижньогірської селищної ради АР Крим №27 від 13 листопада 2007 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1, анульоване свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане ОСОБА_11 Це судове рішення в частині визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію вказаної квартири, анулювання свідоцтва про право власності рішенням Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії від 17 квітня 2012 року залишено без змін (а.с. 18-23).

Зі змісту цих судових рішень вбачається, що підставою визнання недійсним та скасування розпорядження №27 від 13 листопада 2007 року стало порушення положень частини 2 статті 8 та статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якими встановлено, що передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло; до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що органу приватизації було надано довідку про склад сім'ї № 873, видану 30 жовтня 2007 року Нижньогірським комунальним підприємством зеленого господарства та благоустрою, згідно якої ОСОБА_11 є єдиним мешканцем спірної квартири, що не відповідало фактичним обставинам.

Вказана квартира відповідно до положень статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відносилася до об'єктів приватизації, які підлягають приватизації, тому була передана у власність ОСОБА_11

Згідно договору купівлі - продажу від 16 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованому в реєстрі за № 390 підтверджується, що ОСОБА_11 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_12 (а.с. 11-14).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 16 грудня 2011 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованому в реєстрі за № 1706, ОСОБА_12 продала вказану квартиру ОСОБА_6, право власності якої підтверджено довідкою КРП «БРТІ м. Джанкой» № 469 від 07 вересня 2012 року (а.с. 89-92).

Звертаючи увагу на те, що позивачем доведено, що спірна квартира вибула з власності територіальної громади поза волею власника внаслідок її незаконної приватизації та знаходиться у власності добросовісного набувача - відповідача ОСОБА_6, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову.

Довід апеляційної скарги про неврахуванні судом першої інстанції факту передачі спірної квартири у власність ОСОБА_11 саме на підставі розпорядження позивача, зі змісту якого вбачається спрямованість волі на відчуження цього майна, на увагу не заслуговує, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 20, 24 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року N 56 (яке діяло на час приватизації спірної квартири), при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення; зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів; орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, оформляє розрахунки та видає розпорядження.

Приватизацію квартири АДРЕСА_1 проведено відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким встановлено, що передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень органу приватизації, що приймається не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина; підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створені органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства); органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир у приватизації займаного ними житла, а також визначено об'єкти, які не підлягають приватизації (пункт 2 статті 2, пункти 3, 4 та 10 статті 8).

Враховуючи, що підготовка та оформлення документів про передачу у власність ОСОБА_11 спірної квартири проводилася Нижньогірським комунальним підприємством зеленого господарства та благоустрою, яким видано відповідну довідку з зазначенням недостовірного складу осіб, що мешкали у цьому житлі, колегія суддів не може погодитися з апелянтом, яка стверджує, що наявність розпорядження позивача про передачу спірного майна у власність ОСОБА_11 обмежує право власника на витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача.

Довід апеляційної скарги про неможливість повернення грошових коштів, витрачених на придбання спірної квартири не заслуговує на увагу , оскільки ці обставини не є предметом судового розгляду у цій справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, з урахуванням положень частини 1 статті 303 та частини 1 статті 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6 та залишення без змін рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко