К О П І Я

Провадження № 11/792/71/13

Справа № 2208/6697/12 Головуючий в 1-й інстанції Черепахін В.О.

Категорія: ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України Доповідач Вітюк В. Ж.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого - судді Вітюка В.Ж.,

суддів Болотіна С.М., Козачка С.В.,

з участю прокурора Лугового О.П.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 08 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 03.06.2012 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком чинності, залишено попередній - тримання під вартою.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на придбання ліків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Кам"янець-Подільської центральної районної лікарні 3924 грн. 79 коп. витрат на лікування потерпілого від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 294 грн. судових витрат за проведення судової експертизи холодної зброї.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду, 3 червня 2012 року близько 16 год. 50 хв. в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2, під час спільного розпивання спиртних напоїв, між засудженим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 два удари долонею руки по голові, внаслідок чого останній пішов додому.

Після чого, знаходячись на території власного господарства АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що привело до реакції агресивного типу, у ОСОБА_2 виникло бажання відплати, внаслідок чого у нього виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3

З метою реалізації свого злочинного наміру, засуджений ОСОБА_2, розуміючи, що ОСОБА_3 переважає його в силі, взяв в приміщенні літньої кухні кухонного ножа та близько 17 год. 50 хв. повернувся до домоволодіння АДРЕСА_2, де зайшов в приміщення житлового будинку та, підійшовши до потерпілого, умисно наніс йому принесеним із собою кухонним ножем удар в область лівої половини грудної клітки, де знаходяться життєво-важливі органи людини - серце і легені, заподіявши таким чином ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді одиночного проникаючого поранення лівої плевральної порожнини з пошкодженням лівої легені та лівобічного гемотораксу. Однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілого вчасно було госпіталізовано до лікарні та надано кваліфіковану медичну допомогу.

В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду, призначивши йому покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Вважає оскаржуваний вирок суду незаконним, оскільки призначене судом покарання є занадто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та особі засудженого.

Посилається на те, що умислу на вбивство потерпілого не мав, а вдарив його ножем у груди за те, що він його постійно ображав та бив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого і виступ в судових дебатах та останньому слові та його захисника на підтримку апеляції, прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, в закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство) повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, засуджений ОСОБА_2 в суді першої інстанції вину в інкримінованому йому злочині спочатку визнав частково, однак у послідуючому вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому злочині та показав, що насправді хотів не налякати потерпілого, а помститися, тобто вбити його за постійні образи та знущання над ним.

Об'єктивно винність засудженого у вчиненні закінченого замаху на вбивство підтверджена показаннями: потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 03 червня 2012 року близько 17 год. під час спільного розпивання спиртних напоїв із засудженим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в приміщенні належного останньому житлового будинку під час конфлікту наніс засудженому долонею руки один удар в область потилиці, а інший в область носа, через що засуджений образився і пішов додому. Приблизно через годину після цього, в приміщення будинку забіг ОСОБА_2 та нічого не говорячи, наніс йому удар ножем в область серця, внаслідок чого він втратив свідомість і прийшов до тями вже в лікарні; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень засудженим потерпілому, при цьому свідок ОСОБА_4 підтвердив те, що після удару ножем у груди потерпілого засуджений сказав, що він мав це зробити; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_2 від 05.06.2012 року, згідно з якими ОСОБА_2 в деталях розказав та показав на місці як та при яких обставинах він взяв кухонного ножа та в подальшому наніс ним удар в область лівої половини грудної клітки потерпілого; даними висновків судово-медичної експертизи №488 від 27.06.2012 року, згідно з якими тілесні ушкодження у ОСОБА_3 у вигляді одиночного проникаючого поранення лівої плевральної порожнини з пошкодженням лівої легені, лівобічного гемотораксу могли утворитися внаслідок одного удару предметом з колючо-ріжучою травмуючою поверхнею, можливо ножа в термін та за умов вказаних в обставинах справи і по степені тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень; даними протоколу огляду місця події в ході яких було вилучено речові докази по справі - кухонний ніж, яким засуджений наніс тілесні ушкодження потерпілому та одяг останнього; даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №250 від 04.07.2012 року, згідно з яким ОСОБА_2 в період скоєного в стані тимчасового розладу душевної діяльності, фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу та в стані паталогічного сп'яніння не знаходився, а його поведінка була усугублена станом алкогольного сп'яніння, що привело до реакції агресивного типу.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови ПВС України „Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" звернув увагу судів на те, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Прямий умисел має місце, зокрема, у випадках, коли винний усвідомлював, що внаслідок його дій з невідворотністю настає смерть іншої людини. Завдання ушкоджень в життєво важливі органи тіла, які, як правило, спричиняють смерть потерпілого, але не призвели до смертельного наслідку лише через випадковий збіг обставин, незалежних від волі винного, належить кваліфікувати не за наслідками, що сталися, а як замах на умисне вбивство.

З огляду на викладене, місцевий суд проаналізувавши зібрані докази прийшов до обґрунтованого висновку про те, що засуджений вчинив саме закінчений замах на вбивство потерпілого ОСОБА_3, а не спричинення тяжких тілесних ушкоджень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121 КК України, а відтак твердження апелянта та його захисника про те, що він завдаючи удар ножем в життєво важливий орган потерпілого не бажав позбавити його життя, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому при розгляді апеляційної скарги до уваги колегією суддів не приймаються.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, місцевий суд врахував, що засуджений повністю визнав свою вину, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, що в склад його сім'ї входять мати, яка є інвалідом 2 групи та баба, яка є учасником Великої Вітчизняної війни, позицію потерпілого, який його пробачив за вчинене, тому обґрунтовано, застосувавши ст.69 КК України визначив його у виді 5 років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

В цілому, покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, та тих, на які засуджений посилається в своїй апеляції.

Тому, зважаючи на всі обставини, які пом'якшують покарання, що враховані при його призначені місцевим судом, колегія суддів погоджується із доцільністю призначення покарання ОСОБА_2 саме із застосуванням ст.69 КК України, в зв'язку із чим підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання не вбачає.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства та розгляду справи в суді не встановлено.

У зв'язку із наведеним та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 08 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк