ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05 лютого 2013 р. Справа № 9/86/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Балтака О.О.
при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 9/86/2012/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз", код ЄДРПОУ 00377163 (вул. Левадна, 2-А, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФВІ", код ЄДРПОУ 30743858 (Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036)
про стягнення 797 549,95 грн. боргу
за участю представників сторін :
від позивача: Кухарук Ю.Л. - довіреність № 0112/12/3 від 01.01.13 р.
від відповідача: Пінчук Д.М. - довіреність № б/н від 14.12.12 р.
від відповідача: Шваюн Є.В. - довіреність № б/н від 14.12.12 р.
ВСТАНОВИВ :
Публічним акціонерним товариством "Луцьк Фудз" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "ФВІ" про стягнення 797 549,95 грн., з яких 757 693,21 грн. - основного боргу; 19 928,37 грн. - 15 % річних; 19 928,37 грн. - пені.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.12.12 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 9/86/2012/5003 та призначено її до розгляду на 25.12.12 р..
Ухвалами суду від 25.12.12 р., 17.01.13 р. розгляд справи з підстав, передбачених законодавством неодноразово відкладався.
За відсутності відповідного клопотання сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
05.02.12 р. в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили та підтримали позицію, викладену у відзиві на позовну заяву № б/н від 17.01.13 р. (вх. № 08-46/699/13 від 17.01.13 р.), в якому просять суд відмовити у задоволенні позову вказуючи на наступне:
- сума дебіторської заборгованості вказаної у позовній заяві та на яку посилається позивач не відповідає дійсності;
- підставою для оплати є товарно-транспортні накладні, реалізаційні накладні і рахунки оплати Продавця. Однак, згаданих документів, окрім реалізаційних накладних відповідач не отримував. Тому, внаслідок ненастання моменту виникнення зобов"язання, права позивача на отримання оплати товару порушені не були;
- накладні на реалізацію, на підставі яких позивач обгрунтовує позовні вимоги не відповідають вимогам до первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та вимогам ст. 36 ГПК України до письмових доказів;
- розрахунок штрафних санкцій, доданих до позовної заяви і акти звірки розрахунків від 30.09.12 р., 17.10.12 р. підписані не уповноваженою особою;
- у період дії договору про відступлення права вимоги від 17.10.12 р., товариство з обмеженою відповідальністю "ФВІ" сплатило Новому кредитору товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьк-Фудз" 1000,00 грн. згідно платіжного доручення № 4031 від 05.11.12 р., що не було враховано позивачем при викладенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
17 лютого 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Луцьк Фудз" - Продавець (перейменоване на публічне акціонерне товариство "Луцьк Фудз") та товариством з обмеженою відповідальністю "ФВІ" - Дистриб'ютор був укладений генеральний договір дистрибуції № 17/02-1ГД (далі по тексту договір).
Відповідно до п. 1.1. договору Продавець надає Дистриб'ютору права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Вінницької області товарів під ТМ "Руна", а також інших товарів (продукції).
Згідно п.п. 5.4, 5.5. договору, сторони обрали наступні умови та терміни оплати: відтермінування платежу 100 (сто) відсотків, але не більше ніж на 27 календарних днів з моменту одержання Дистриб'ютором товару. Оплата вартості продукції провадиться Дистриб"ютором платіжними дорученнями шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. В платіжному документі Дистриб"ютор зобов"язується вказувати номер, дату цього договору та номер і дату рахунку чи накладної на підставі якого здійснюється оплата. Загальна сума договору, в силу п. 6.1. договору, складається з вартості партій продукції, поставленої протягом дії договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснював систематичну поставку відповідачу продукції. Зокрема, позивачем було поставлено відповідачу товару (продукції) на загальну суму 934 855,30 грн., що підтверджується:
- видатковими накладними № 2997 від 12.07.2012р. на суму 189 021,60 грн.; №2998 від 12.07.12 р. на суму 8 164,80 грн.; № 3367 від 27.07.12 р. на суму 111 781,73 грн.; № 3368 від 27.07.12р. на суму 139 033,44 грн.; № 3369 від 27.07.12 р. на суму 30987,60 грн.; № 4108 від 31.08.12 р. на суму 191 842,56 грн.; № 4109 від 31.08.12р. на суму 183 551,76 грн.; № 4115 від 31.08.12 р. на суму 50 485,25 грн.; № 4122 від 31.08.12р. на суму 29 986,56 грн.;
- товарно-транспортними накладними № 1045 від 12.07.12 р.; № 1178 від 27.07.12 р.; № 1175 від 27.07.12 р.; № 1422 від 31.08.12 р.; № 1423 від 31.08.12 р.; № 1426 від 31.08.12 р.; № 1427 від 31.08.12 р..
З урахуванням п. 5.4. договору оплата може здійснюватися як на підставі рахунку так і на підставі видаткової накладної. Тому, саме на підставі вищеперелічених видаткових накладних товариство з обмеженою відповідальністю "ФВІ" здійснювало оплату до моменту виникнення протермінованої заборгованості та подання позову. При цьому, зважаючи на зміст п. 5.5. договору, остаточний розрахунок за продукцію поставлену 31.08.12 р. мав бути здійснений відповідачем у повному обсязі до 27.09.12р. включно. Поряд з цим, в своїх поясненнях представник позивача зауважив, що пунктом 5.10 договору передбачено: "при здійсненні оплати за поставлену продукцію кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію, причому в першу чергу тієї частини, що виникла раніше".
Однак, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що оплату за отриманий товар товариство з обмеженою відповідальністю "ФВІ" провело не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 30.11.12 р. за останнім рахується протермінована дебіторська заборгованість у розмірі 757 693,21 грн., що стверджується відсутністю в матеріалах справи доказів розрахунків з позивачем згідно предмету позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ про рух коштів на рахунку, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) на заявлену до стягнення суму та актами взаємних розрахунків від 30.09.12 р., 17.10.12 р..
Окрім того, суд констатує, що 17.10.12 р. між публічним акціонерним товариством "Луцьк Фудз" (Первісний кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьк Фудз" (Новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФВІ" (Боржник) укладено договір про відступлення права вимоги, який обопільно підписаний, скріплений печатками та узгоджений усіма його сторонами. За даним договором Новий кредитор стає кредитором за генеральним договором дистрибуції № 17/02-1ГД від 17.02.11 р.. До Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного та реального виконання його обов"язків згідно основного договору в частині оплати боргу за фактично поставлену, згідно видаткових накладних станом на 17.10.12 р., продукцію в сумі 757 693,21 грн.. Одночасно з підписанням цього договору сторони (Первісний кредитор та Боржник) підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.10.12 р., який вважається невід"ємною частиною цього договору.
Додатковою угодою від 20.11.12 р. сторони (Первісний кредитор, Новий кредитор та Боржник) за взаємною згодою припинили дію договору про відступлення права вимоги від 17.10.12 р., окрім п. 3 цієї угоди, який діє до моменту фактичного виконання сторонами його умов. Даним пунктом визначено, що сума боргу перерахована боржником, відповідно до умов договору, на поточний рахунок Нового кредитора підлягає поверненню протягом 3 банківських днів з моменту погашення Боржником боргу за фактично поставлену, згідно генерального договору дистрибуції № 17/02-1ГД від 17.02.11 р. продукцію в сумі 757 693,21 грн., шляхом перерахування її на поточний рахунок Первісного кредитора.
Отже, враховуючи викладене вище сума боргу за неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань у розмірі 757 693,21 грн., окрім первинних бухгалтерських документів та актів звірки взаємних розрахунків підтверджується й договором про відступлення права вимоги від 17.10.12 р. та додатковою угодою від 20.11.12 р..
З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із суті договірних відносин фактично між сторонами виникли відносини щодо придбання та наступної реалізації відповідачем продукції позивача на певній території та на певних умовах, тобто відносини дистриб'юції. В чинному законодавстві відсутні спеціальні норми, які б регулювали даний вид господарських правовідносин. Оскільки, за своєю правовою природою відносини дистриб'юції схожі на відносини купівлі-продажу та поставки, спірні відносини за аналогією закону підпадають під регулювання норм, що визначають відносини купівлі-продажу та поставки. Так як обидві сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, продукція придбавалася дистриб'ютором для використання у підприємницькій діяльності, а тому суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми, що регулюють відносини поставки, а саме §1 глави 30 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Оскільки аналіз договору дистриб'юції свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 757 693,21 грн. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти позову оцінюється судом критично, оскільки спростовується матеріалами справи, зокрема: генеральним договором дистрибуції №17/02-1ГД від 17.02.11 р., актами звірки взаємних розрахунків від 30.09.12 р., 17.10.12 р., додатковою угодою від 20.11.12 р., видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які підписані і завірені печатками сторін та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують здійснення позивачем господарської операції (надання послуг) та відповідачем - отримання послуг, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем заявлено до стягнення 19 928,37 грн. - пені; 19 928,37 грн. - 15% річних.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
У п. 10.3. генерального договору дистрибуції №17/02-1ГД від 17.02.11 р. сторони дійшли згоди, що при порушенні строків, встановлених п.5.5. договору, Дистриб"ютор зобов"язується виплатити на користь Продавця пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 10.3.1. договору сторони закріпили, що при порушенні строків, установлених п.5.5 даного договору більше ніж на 10 календарних днів, Дистриб"ютор зобов"язується сплатити на користь Продавця, крім пені також 15 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 692 ЦК України.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення пені, 15 % річних, суд дійшов висновку, що дані вимоги заявлено та нараховано правильно, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір покладаються на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.
05.02.13 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФВІ", код ЄДРПОУ 30743858 (Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036) на користь публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз", код ЄДРПОУ 00377163 (вул. Левадна, 2-А, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632) 757 693,21 грн. - основного боргу; 19 928,37 грн. - пені; 19 928,37 грн. - 15% річних; 15 951,00 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повний текст рішення суду складено та оформлено 08 лютого 2013 р.
Суддя Балтак О.О.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Левадна, 2-А, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632)