Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Оніпко О.В., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Коробчук А.М.

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки і піклування Кременецької районної державної адміністрації; про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволено: позбавлено відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликався на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначав про недодержання судом вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, його ухвалення без повного і об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та без належної оцінки доказів у справі.

Вважав, що твердження суду про уникнення відповідача від виховання сина спростовуються обставинами, зазначеними у вироку суду від 10 травня 2011 року. Акт судово-медичного обстеження дитини суперечить по часу нанесення тілесних ушкоджень обставинам, що встановлені вироком. Висновок органу опіки і піклування судом оцінено некритично, без урахування його доводів та наявних у справі документів. Від обов'язку по вихованню сина не ухиляється, оскільки сплачує аліменти систематично, заборгованості не має, а спілкуватися з ним йому перешкоджає саме позивач.

Ураховуючи наведене, хибним вважав застосування судом при вирішенні спору норм ст. 164 СК України щодо позбавлення батьківських прав.

Просив скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року і ухвалити нове - про відмову в позові.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості тих обставин, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, що надало підстави для позбавлення батьківських прав щодо дитини.

Проте такі висновки не відповідають обставинам справи та суперечать закону.

Матеріалами справи встановлено, що від шлюбних відносин сторони мають дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. 14 серпня 2007 року їхній сімейний союз припинено, а 26 травня 2011 року ОСОБА_1 зареєструвала новий шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 7, 8, 11).

Вважаючи, що ОСОБА_6 повністю не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, позивач звернулася до суду, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач нехтує піклуванням про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі та інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України - батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. другому п. 16 своєї Постанови від 30.03.2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України від 19.12.2008 року №20), вбачається, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Встановлено, що обставини неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків спростовуються відсутністю його вини у нехтуванні обов'язками по вихованню сина ОСОБА_4.

Як пояснив сам відповідач у засіданнях суду першої інстанції, ОСОБА_1 створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною і не допускає до побачень з сином. Натомість він бажає брати участь у вихованні дитини та її утриманні, що частково йому вдається.

Ці обставини не суперечать і збігаються з показаннями позивача, наведеними у вироку Кременецького районного суду від 10 травня 2011 року, який набрав законної сили. Так, вона ствердила, що ОСОБА_2 спілкувався з сином і брав участь у його вихованні.

Крім того, в судовому засіданні вона не заперечила того, що відповідач виконує свої аліментні зобов'язання по утриманню сина, а заборгованості з їх сплати не допускає.

Пунктом 15 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 СК України колегія суддів не може погодитися з висновком Органу опіки і піклування Кременецької районної державної адміністрації від 26.11.2012 року №01-1871\02-313, яким визнано доцільним позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_4. Наведений висновок зроблено з однобічним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неврахуванням поважності причин невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_2, він не є достатньо вмотивованим, не відповідає інтересам дитини на спілкування з батьком і на виховання з його участю.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні справи уваги на зазначені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи є згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення і ухвалення нового - про відмову в позові.

На підставі ст. 150, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, п. 15, абз. другого п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України від 19.12.2008 року №20), керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки і піклування Кременецької районної державної адміністрації; про позбавлення батьківських прав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: