Справа № 22-5951/200 7р.                                  Головуючий в 1 інстанції Протасова М. В.

Категорія 39                                                          Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,  суддів Звягінцевої О.М. ,  Могутової Н.Г.,  при секретарі Андрусь B.C.,  розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за  позовом     ОСОБА_1 до  Першого  воєнізованого гірничорятувального  загону про  визнання  наказу про  звільнення незаконним,  поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  відшкодування матеріальної і моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення,  яким відмовлено в задоволенні позову,  і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову,  оскільки вважає,  що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги і просив про її задоволення,  скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову,  а представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти доводів скарги,  просила її відхилити і залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

31 січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом,  який уточнив в заявах від 23.02.2007 р.(а.с.  19-20),  16.03.2007р.(а.с. 48),  7.06.2007 року (а.с. 78,  90-91) до відповідача і зазначав,  що 2 листопада 2004 року був прийнятий на роботу водієм за контрактом.

Наказом від 31 грудня 2006 року його було звільнено за п. 2  ст. 36 КЗпП України за закінченням строку контракту.

Він вважає звільнення незаконним,  оскільки з врахуванням характеру його роботи трудові відносини могли бути встановлені на невизначеній строк.

Крім того,  після закінчення строку контракту трудові відносини було фактично продовжено,  що також свідчить про те,  що трудовий договір було переукладено на невизначений строк.

Тому позивач просив ухвалити рішення,  яким визнати наказ про звільнення №-120 від 1^.12.2006 р. незаконним,  поновити його на роботі,  стягнути на його користь

середній заробіток за час вимушеного прогулу та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.,  оскільки після укладення контракту №-60 від 2.11.2004 р. між сторонами не було будь-яких угод щодо продовження строку дії контракту.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із  ст.  12 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби" від 14.12.1999 року №-1281 особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб комплектується на контрактній основі.

Таким чином,  діючим законодавством визначено лише контрактну форму трудових договорів з особовим складом професійних аварійно-рятувальних служб,  а тому посилання в скарзі на те,  що у суду були підстави вважати трудовий договір між сторонами продовженим на невизначений термін не відповідає вказаній нормі матеріального права.

Крім того,  при розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено,  що контракт з позивачем з 2 листопада 2004 р. до 3.11.2005 р. було укладено на підставі його особистої заяви (а.с. 65),  в якій він просив прийняти його водієм,  заключивши з ним контракт (а.с. 35-37).

До закінчення терміну контракту відповідно до п. 15 розділу „Зміна,  припинення та розірвання контракту" за угодою сторін строк контракту було продовжено до 31.12.2006 р. (а.с. 38).

Посилання в скарзі на те,  що вказану угоду не можна брати до уваги,  оскільки з її змісту вбачається,  що вона укладена сторонами 1 жовтня 2004 року,  тобто ще до підписання контракту,  не можна визнати спроможними,  оскільки сам позивач не посилається на наявність будь-яких відносин з відповідачем до укладення контракту.

Не заперечує він і те,  що вказану угоду підписано ним особисто.

За таких обставин,  суд обгрунтовано взяв до уваги пояснення відповідача (а.с. 82) про те,  що працівником відділу кадрів на час укладення угоди в 2005 році помилково було заповнено старий бланк,  що був датований 1 жовтня 2004 р. і

використався для продовження строків за контрактами,  дія яких закінчувалася 2 січня 2005 року.

В угоді також чітко визначено те,  що строк дії контракту продовжено до 31.12.2006 р.,  тому і описка в частині визначення продовження дії контракту на 2 роки всупереч доводам скарги,  не впливає на правильність правових висновків суду з врахуванням того,  що позивача звільнено саме з 31.12.2006 р. (а.с. 8, 10).

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи,  то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314 ЦПК України,  апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.