Справа № 22-6384/2007р.                                      Головуючий в 1 інстанції Князьков В.В.

Категорія 44                                                              Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Стельмах Н.С,  суддів Звягінцевої О.М. ,  Могутової Н.Г.,  при секретарі Андрусь B.C.,  розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Закритого  акціонерного  товариства „Український мобільний зв'язок" про відшкодування моральної шкоди   і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення,  яким відмовлено в задоволенні вказаного позову,  і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову,  оскільки вважає,  що викладенні в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду птредставник позивачки ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги і просив про її задоволення,  скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову,  а представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти доводів скарги,  просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

15 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала,  що він звернувся до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості з оплати послуг мобільного зв'язку в загальній сумі 4126, 65 грн.

Вказана справа розглядалася судом більше ніж півроку,  і в задоволенні позову було відмовлено,  оскільки за висновком судової почеркознавчої експертизи договір з відповідачем про надання зв'язку було підписано ні нею.

Весь вказаний час вона морально страждала,  оскільки дізнавшись про вказаний позов,  чоловік став підозрювати її в подружній зраді і подав заяву про розлучення,  яку забрав тільки після ухвалення судового рішення.

Крім того,  внаслідок пред'явлення вказаного позову її намагалися звільнити з роботи; до неї погано стали ставитися родичі та члени її сім'ї; вона змушена була багато часу знаходитися в суді,  збирати докази своєї непричетності до договору з відповідачем.

Спричинену таким чином діями відповідача моральну шкоду вона оцінює в 15000 грн. і просила суд ухвалити рішення,  яким стягнути вказану суму з відповідача на свою користь.

Рішенням Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 6 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній особі неправомірними діями,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Відповідно до вимог  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді цієї справи судом встановлено,  що судовим рішенням від 2 серпня 2005 року відмовлено в задоволенні позову Донецького філіалу „УМЗ" СП „Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1 про стягнення 4126, 65 грн. боргу за послуги з надання мобільного зв'язку за договором від 18.08.2003 року,  оскільки встановлено,  що вказаний договір було підписано не відповідачкою.

Таким чином,  судом встановлено,  що звернення юридичної особи з позовом до ОСОБА_1 мало місце за наявності конкретного договору про надання послуг з мобільного зв'язку і заборгованості за цим договором.

За таких обставин,  суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності у ЗАТ „УМЗ" права на звернення з позовом до суду відповідно до  ст.  З ЦПК України та  ст.  55 Конституції України.

Крім того,  всупереч доводам апеляційної скарги,  позивачкою не надано будь-яких доказів,  які б свідчили про те,  що вказане звернення відповідача до суду супроводжувалося будь-якими його винними діями,  спрямованими на спричинення їй моральної шкоди і таким чином,  про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки  апеляційним  судом  не  встановлено  порушення  або  неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи,  то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає. Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314 ЦПК України,  апеляційний суд, 

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 6 липня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.