Справа № 232/4445/12

Провадження № 2/127/824/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Король О. П.,

при секретарі Стаховій Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та виділення її в натурі , -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та виділення її в натурі.

Позов мотивований тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 14.12.2010 року задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно, а саме визнано договір купівлі-продажу 23/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 дійсним, та визнано за позивачами право власності на вказану частину будинковолодіння. Рішення суду набуло законної сили 25.12.2010 року, що підтверджується відповідною відміткою. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3, крім 23/100 частин будинку по АДРЕСА_1, успадкувала також і частку земельної ділянки від померлого ОСОБА_4, якому земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 810434 від 08.12.2005 року. Частка померлого ОСОБА_4 у спільному майні виділена не була. Після придбання будинку позивачі звернулись для оформлення і земельної ділянки на їх ім'я, але їм було відмовлено, оскільки ОСОБА_3 спадщину прийняла, про що свідчать матеріали спадкової справи, але землю на своє ім'я не переоформила у зв'язку із невизначеністю частки померлого у спільній власності. З моменту придбання будинку пройшло два роки, але відповідач так і не оформила спадщину належним чином, це і стало підставою звернення до суду.

До початку розгляду справи по суті судом до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - співвласників земельної ділянки по АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились, до початку розгляду справи по суті надали суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі, а також просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи надала суду заяву, в якій повідомила, що будинок продала у 2010 році, з того часу їй нічого не відомо ні про будинок, ні про земельну ділянку. Оформленням договору купівлі-продажу займався її представник, так як сама вона людина похилого віку з обмеженими фізичними можливостями. Також повідомила, що приїхати в судове засідання не має змоги через хворобу, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача : ОСОБА_5, ОСОБА_8, та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, до початку розгляду справи по суті надали заяви, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

10.10.2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони, та ОСОБА_9, який діяв в інтересах та за довіреністю ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу 23/100 часток будинковолодіння під АДРЕСА_1. Частки житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у рівних долях.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 14.12.2010 року задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно, а саме визнано договір купівлі-продажу 23/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 дійсним, та визнано за позивачами право власності на вказану частину будинковолодіння. Рішення суду набрало законної сили 25.12.2010 року.

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3, крім 23/100 частин будинку по АДРЕСА_1, успадкувала також і частку земельної ділянки від померлого ОСОБА_4, якому земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 810434 від 08.12.2005 року. Частка померлого ОСОБА_4 у спільному майні не виділена.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного проживання в ній.

Згідно зі ст. 381 ЦК України у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання права власності є законною та обґрунтованою, оскільки позивачі довели, що житловий будинок був ними придбаний, саме як садиба, тобто разом з розташованими на земельній ділянці житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. Крім того, судом також встановлено, що попередньому власнику земельна ділянка належала на праві приватної власності на підставі державного акту на землю, що відповідно до чинного законодавства свідчить про те, що до нових власників житлового будинку перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Разом з тим, відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Для реалізації вказаного права на виділ співвласниками житлового будинку було замовлено проект розподілу земельної ділянки у ДП «Поділлягеодезкартографія». Вказаний проект погоджений з усіма співвлісниками, що підтверджується їхніми підписами.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовна вимога про виділ в натурі із спільної сумісної власності частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, позначеної блакитним кольором на проекті розподілу земельної ділянки, виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія» 05.11.2012 року, як «Зона 5» також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 370, 377, 380, 381, 1296 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1, та є спільною сумісною власністю відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 810433 від 08.12.2005 року.

Виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із спільної сумісної власності частину земельної ділянки розташовану по АДРЕСА_1, позначену блакитним кольором на проекті розподілу земельної ділянки як «Зона 5», виготовленого державним підприємством «Поділлягеодезкартографія» 05.11.2012 року.

Проект розподілу земельної ділянки, виготовлений державним підприємством «Поділлягеодезкартографія» 05.11.2012 року, є невід»ємною частиною цього рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: