ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" червня 2006 р. | Справа № 28/65-06-1611 |
За позовом Військовий прокурор Одеського гарнізону;
в особі, якою є Міністерство внутрішніх справ України; в особі, якою є Військова частина №3003;
до відповідача Одеська виправна колонія №14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області
про відшкодування завданих державі збитків 6372грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Свентицький І.С. –пред. прокуратури.
Васильєв А.В. - за дорученням,
Від відповідача: Пущина Л.І. –за дорученням.
Суть спору: позивач –Заступник військового прокурора Одеського гарнізону в особі якою є Міністерство внутрішніх справ України в особі якою є військова частина № 3003 звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення боргу з Одеської виправної колонії № 14 Управління ДДУ ВАП в Одеській області за надані послуг по розвантажувальним роботам в сумі 6372 гривень.
Відповідач у судове засідання з’явився , відзив на позовну заяву надав, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог за відсутністю предмету спору, оскільки ВВ 3003 є боржником по оплаті за постачання води, а також вказує на те, що суму заборгованості відповідача було оформлено в рахунок погашення заборгованості за воду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягає на тому, щоб стягнути з Одеської виправної колонії № 14 Управління ДДУ ВАП в Одеській області за надані послуг по розвантажувальним роботам в сумі 6372 гривень.
Відповідач 19 червня 2006 року подав до суду клопотання за вхід № 13075 , відповідно до якого просить суд залишити позов Військового прокурора Одеського гарнізону в особі якою є міністерство внутрішніх справ України в особі якою є військова частина № 3003 без розгляду оскільки вважають що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору у відповідності до ст.. 5 ГПК України.
Судом клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду у судовому засіданні 20.06.2006 року відхилено.
Матеріалами справи встановлено:
19 вересня 2004 року Начальником Одеської виправної колонії № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань направлено лист за № 1-9/5718 до командування Військової частини 3003 з проханням надати допомогу у розвантаженні п’яти вагонів картоплі для харчування спецконтингенту. Також відповідно до вказаного листа відповідач зобов’язувався оплатити виконані роботи позивачу з розрахунку 4,50 гривень за одну надану позивачем людину в годину.
Позивачем - військовою частиною 3003 було виконано вказані роботи у повному обсязі на загальну суму 6372 гривень, що підтверджується актом № 152 виконаних робіт від 30.09.2004 року.
Відповідач в порушення взятих зобов’язань, розрахунки за послуги розвантаження п’яти вагонів з картоплею не провів в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 6372 гривень.
Аналіз матеріалів справи та дослідження норм чинного законодавства дозволяє суду дійти наступних висновків :
Правовідносини сторін, що встановлені листом № 1-9/5718 від 14.09.2006 про надання послуг по розвантаженню вагонів регулюються загальними нормами цивільного права , щодо виконання зобов’язань за договором.
Відповідно до ст.. 202 Цивільного кодексу України угодою є дії особи, що направлені на придбання , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України угода може укладатись усно чи в письмовій формі. Сторони мають право вибирати форму угоди, якщо інше на встановлено законом.
Також у ст.. 207 ЦК України в казано, що угода рахується укладеною в письмовій формі якщо її зміст зафіксовано в одному або декількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінювались сторони.
Так, відповідно до листа за № 1-9/5718 від 14.09.2006 відповідач звернувся з проханням до позивача про надання послуг по відвантаженню вагонів та зобов’язувався оплатити надані послуги з розрахунку 4,50 гривень за одну людину в годину, а позивач виконав прохання відповідача у повному обсязі , що підтверджується актом № 152 виконаних робіт від 30.09.2004 року. Тобто з вищевикладеного можна зробити висновок, що між сторонами було досягнуто згоди щодо встановлення прав та обов’язків відповідно до зобов’язання оформленого листом за № 1-9/5718 від 14.09.2006 року.
Таким чином, застосування судом у даному випадку підлягають приписи ст.ст.526,527 ЦК України , згідно до чого зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору.
Судом не приймаються висловлені у відзиві доводи відповідача щодо зарахування сторонами суми заборгованості за спірним зобов’язанням до суми заборгованості позивача перед відповідачем за постачання води. Оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу наявності таких зарахувань, а ст. 33 ГПК України говорить про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи вищевикладене у сукупності , суд вважає , що позовні вимоги доведені повністю та підлягають задоволенню.
Позивачу відповідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються за рахунок відповідача судові витрати , що складаються зі сплаченого державного мита 102 гривень та 118 гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Одеської виправної колонії № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань (м. Одеса, вул.. Краснова,2а, р/р 2600230011563 в Одеській обласній філії АКБ УСБ м. Одеси , МФО 328016, код 08680572) на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі якоє є військова частина 3003 ( 65063 , м. Одеса, вул.. Люстдорфська дорога,7 р/р 35226002000113 в УДК в Одеській області МФО 828011, код ЄПРПОУ 25575799) - заборгованість у сумі 6372 (шість тисяч триста сімдесят дві) гривень 00 копійок, витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві ) гривень 00 копійок та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять/ гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його підписання суддею.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Гуляк Г.І.