Справа № 2 -1699 /07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2007 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі:       головуючого -судді Шестакової З.С.

при секретарі                                        Новиковій І.М.,

за участю позивачки  ОСОБА_1. представника відповідача Черкасова С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Станції швидкої допомоги м. Нікополя про стягнення середнього заробітку за період невиконання рішення суду, суд

встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за період невиконання рішення суду, посилаючись на наступні обставини.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 20 квітня 2006 року вона була поновлена на роботі на посаді фельдшера з укладки сумок на станції швидкої допомоги м. Нікополя (далі по тексту -   СШМД) з 30 червня 2004 року.

Однак, незважаючи на прийняте рішення, вона не була допущена до роботи, оскільки відповідач не видав наказ про поновлення її на роботі. За таких обставин вона була вимушена звернутися до державної виконавчої служби. Проте відповідач відмовився виконувати рішення суду , посилаючись на ту обставину, що воно оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2006 року рішення Нікопольського міськрайонного суду було залишено без змін.

Згідно наказу головного лікаря від 21 липня 2006 року № 166-к вона була поновлена на посаді фельдшера з укладки сумок. 15 серпня 2006 року відповідачем була виплачена сума за час вимушеного прогулу лише за період з 30 червня 2004 року по 20 квітня 2006 року включно. Однак за період з 21 квітня 2006 року по 20 липня 2006 року їй не була виплачена заробітна плата.

17.01.2007 р. позивачка уточнила свої позовні вимоги , просила суд стягнути середній заробіток за період з 21 липня 2006 року по 01 серпня 2006 року включно.

У судовому засіданні позивачка просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 20.04.2006 по 31.08.2006 виходячи з довідки , наданої бухгалтерією Відділу охорони здоров'я , згідно якої вона складає 1373 грн. 16 коп.

Також просила стягнути з СШМД моральну шкоду у розмірі 2000 грн., та визнати недійсним наказ № 8 від 20.05.2005 в частині призначення їй окладу в розмірі мінімальної заробітної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив. Пояснив суду , що оскільки позивачка була поновлена на роботі на посаді, яка була скорочена , то вони не могли нараховувати їй заробітну плату.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі

2

незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як було встановлено у судовому засіданні, рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 20 квітня 2006 року позивачка була поновлена на роботі на посаді фельдшера з укладки сумок на станції швидкої допомоги м. Нікополя з 30 червня 2004 року (а. с. 3-7).

Однак, незважаючи на прийняте рішення, вона не була допущена до роботи, оскільки відповідач не видав наказ про поновлення її на роботі. За таких обставин вона була вимушена звернутися до державної виконавчої служби. Проте відповідач відмовився виконувати рішення суду , посилаючись на ту обставину, що воно оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області (а. с. 8,9).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2006 року рішення Нікопольського міськрайонного суду було залишено без змін (а. с. 10).

Згідно наказу головного лікаря від 21 липня 2006 року № 166-к вона була поновлена на посаді фельдшера з укладки сумок з 30.06.2004 року. 15 серпня 2006 року відповідачем була виплачена сума за час вимушеного прогулу лише за період з 30 червня 2004 року по 20 квітня 2006 року включно.

Однак за період з 21 квітня 2006 року по 01 серпня 2006 року їй не був виплачений середній заробіток з урахуванням підвищення заробітної плати в розмірі 1373 ,16 грн., що підтверджується довідкою та розрахунком відповідача (а. с. 11 , 38 ).

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти стягнення заборгованості у розмірі 1373,16 грн.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те , що оплата праці позивачки не провадилася через відсутність її посади у штатному розкладі СШМД , оскільки вона була поновлена на роботі за рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 20.04.2006 року , яке набуло чинності 20.07.2006 року. Тому у суду не викликає сумнівів той факт, що слід стягувати заробітну плату, виходячи з того , що позивачка фактично стала до роботи 21.07.2006 року і враховуючи той факт, що з 21.07.2006 по 01.08.2006 року заробітна плата їй не була виплачена.

Відповідно до розрахунку бухгалтерії Відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Нікопольської міської ради, з яким згода позивачка , її заробітна плата станом на 01.01.2006 року складає 287 грн.

З 01.01.2006 року вона підвищилася на 7,1 % і складає : 287х 7,1 % = 307,38 грн. Відтак стягненню підлягають:

IV  місяць - 307,38 : 30 х 10 = 102,46 грн.

Vмісяць - 3 07,3 8 грн.

VI  місяць - 307,38 грн.

З 01.07.2006 року заробітна плата підвищувалася на 6,7% і складає : 307,38 х 6,7 % = 327,97

VII  місяць 327,97 грн.

VIII  місяць 327,97 грн.

Всього за IV-VIIIмісяці 2006 року : 1373 грн. 16 коп.

Ця сума підлягає стягненню з відповідача у відповідності до ст. 236 КЗпП України.

Згідно ст. 237і КЗпП України відшкодування морального збитку працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від його додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд , обговоривши питання про можливість задоволення позову у частині стягнення моральної шкоди , дійшов висновку , що він підлягає частковому задоволенню .

3

З огляду на характер і тривалість страждань, істотність змушених змін життєвих відносин ОСОБА_1., часу й зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений в 500 грн., які повинні бути стягнені з відповідача.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача у доход держави підлягає стягненню судові витрати в розмірі 51 грн. у частині вимог про стягнення матеріальної шкоди і 8,5 грн. у частині вимог про стягнення моральної шкоди.

З урахуванням викладених обставин і керуючись ст. ст. 10,11,14,15, 84, 88, 209, 212,214-215, 217-218 ЦПК, 236, 237і КЗпП України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

1.  Стягнути з Нікопольської міської станції швидкої медичної допомоги на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час невиконання рішення суду за період з 21 липня по 01 серпня 2006 р. у сумі 1373 (одна тисяча триста сімдесят три ) грн. 16 коп.; моральну шкоду - 500 (п'ятсот) грн, а всього до стягнення 1873 (одна тисяча вісімсот сімдесят три) грн. 16 коп.

2.             Рішення суду в частині стягнення з Нікопольської міської станції швидкої медичної допомоги на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час невиконання рішення суду допустити до негайного виконання в межах 307 (триста сім) грн. 38 коп.

3.             В іншій частині позову відмовити.

4.             Стягнути з Нікопольської міської станції швидкої медичної допомоги на користь держави судові витрати у розмірі 59,5 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.