УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, Солом»янська площа , 2-а

Справа № 22- 946/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Сухомлінов С.М.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Рубан С.М.

при секретарі - Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", відділу ГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи - відділ опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, товариство з обмеженою відповідальністю "Вістерікс" про визнання недійсним зняття з реєстрації неповнолітньої особи та визнання недійсним договору іпотеки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, АКБ "Укрсоцбанк", відділу ГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання недійсним зняття з реєстрації неповнолітньої особи та визнання недійсним договору іпотеки.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги:

визнати недійсним зняття з реєстрації неповнолітньої ОСОБА_2 в період з 02 вересня 2008 року по 07 жовтня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1,

визнати недійсним договір іпотеки №02-10/3764 від 26 вересня 2008 року, укладений відповідачами всупереч інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 та без дозволу відділу опіки піклування.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Суд помилково зробив висновок, що позивачем оспорюється недійсність рішення органу державної влади про зняття з реєстрації, не було враховано того, що позивач була знята з реєстрації проти її волевиявлення. Також судом було неправильно застосовано ч.3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства".

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою відповідача ОСОБА_4, а остання є власником АДРЕСА_1.

27 серпня 2008 року позивач та відповідач ОСОБА_4 звернулись до відділу ГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявами про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

2 вересня.2008 року ці заяви були задоволені, вказані особи були зняті з реєстраційного обліку, у зазначеній квартирі залишився зареєстрованим тільки батько позивача - гр.. ОСОБА_5

При цьому, позивач та її батьки залишилась проживати в цій квартирі, а 07 жовтня 2008 року за заявами позивача та відповідача ОСОБА_4 вони були знову зареєстровані в цій квартирі.

26 вересня 2008 року АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Вітеркс» за кредитним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку АДРЕСА_1, яка залишається в користуванні і володінні іпотекодавця ОСОБА_4 відповідно до її функціонального призначення (п.1.10 Договору).

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог просила: визнати недійсним зняття з реєстрації неповнолітньої ОСОБА_2 в період з 02 вересня 2008 року по 07 жовтня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір іпотеки №02-10/3764 від 26 вересня 2008 року, укладений відповідачами всупереч інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 та без дозволу відділу опіки піклування. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що її мати 2 вересня 2008 року без її згоди та письмової заяви, без згоди органу опіки та піклування, оскільки позивачу на той час було 17 років, зняла її з реєстрації за місцем проживання, а 7 жовтня 2008 року знову зареєструвала за тією ж адресою, що є порушенням ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Договір іпотеки просила визнати недійсним з підстав, передбачених ч. 6 ст. 203 ЦК України, як такий, що укладений всупереч інтересам неповнолітньої дитини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання недійсним зняття з реєстрації особи за місцем проживання у певний період не відповідає положенням ст. 16 ЦК України, судова колегія відхиляє та погоджується із зазначеним висновком суду про те, що позивачем фактично ставилось питання про неможливість зняття відповідним державним органом її з реєстраційного обліку без її згоди та дозволу органу опіки та піклування, проте позовні вимоги про визнання незаконним таких дій державного органу чи його посадових осіб не заявлялись.

Не погоджується колегія судді і з доводами апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки не відповідає положенням ст.17 Закону України «Про охорону дитини». В даному випадку оспорюваним договором неповнолітня дитина не позбавлялась ні права власності на нерухоме майно, ні права користування ним, ні права на житло, яке договором не відчужувалось.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування до даних правовідносин сторін положень ст. 177 СК України, ст. 32 ЦК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є безпідставними, оскільки зазначеними положеннями закону регулюються правовідносини, що виникають у зв'язку із управління або відчуження майна, що належить неповнолітній дитині. В даному випадку квартира або частина її, що була передана в іпотеку, не належала неповнолітній дитині, і не відчужувалась. Доказів про те, що договір іпотеки був укладений ОСОБА_4 всупереч інтересам її неповнолітньої дочки, позивачем не надано.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді